8.5. Транспортні механізми

Д ля транспортування заготовок хліба в печі використовують люльково–ланцюгові, пластинчасті або сітчасті конвейєри. Люльково–ланцюгові конвей-єри складаються з двох втулково–роликових ланцюгів із шарнірно закріплени-ми на них люльками, які приводяться у рух за допомогою блоків зірочок. Їх ус-тановлюють у печах з тупиковими і прохідними камерами (рис, 54,а–г). Залеж-

Рис.54. Схеми транспортних механізмів у печах: а,б – з тупіковими камерами; в,г – з про-хідними камерами; д – тунельними камерами; е – кільцевими камерами (на схемах не показа-ні люльки, що підвішені до ланцюгів); 1 – приводний блок зірочок; 2 – блоки напрямних зі-рочок; 3 – ланцюг; 4 – напрямні для ланцюга; 5 – натяжний механізм; 6 – обмуровка печі; 7 – сітчастий под; 8 – натяжний барабан або блоки зірочок; 9 – приводний барабан; 10 – кільце-вий жорсткий под; 11 – опорні катки; 12 – приводний механізм

но від потужності печі можуть мати двониткові (ФТЛ-2, ФТЛ-20 та ін.), тринит-кові (стара модель печі АЦХ), чотириниткові (печі ХПП-25, ХПА-40, ХВЛ, УТСК), а також п’яти– і семиниткові (реконструйована піч АЦХ) конвейєри. Із збільшенням кількості ниток збільшується кількість люльок, тобто площа поду печі, і внаслідок цього – її продуктивність.

У печах з тунельними камерами встановлюють переважно сітчасті кон-вейєри (рис. 54,д), рідше – пластинчасті, інколи люльково–ланцюгові (під час випікання формового хліба), а печах з кільцевими камерами – жорсткі кільцеві конвейєри (рис. 54,е). Склад механізмів і напрям руху конвейєрів видно з під-рисункового тексту.

8.6. Генератори теплоти

Здебільшого як генератори теплоти у печах використовують одну чи кіль-ка топок, або спеціальні топкові пристрої.

Топки хлібопекарських і кондитерських печей відрізняються від інших промислових топок незначними розмірами і витратами умовного палива (10...75 кг/год.). Топки поділяють на шарові для спалювання твердого і камерні для спалювання газоподібного та рідкого палив. До камерних належать також топ-кові пристрої печей з рециркуляцією димових газів.

Будова шарових топок печей у принципі не відрізняється від аналогічних топок котлів та інших теплових агрегатів малої потужності. Щоб механізувати працю, шарові топки переводяться на рідке або газоподібне паливо. З цією ме-тою, як і в камерних топках, використовують форсунки для розпилення, змішу-вання з повітрям і спалювання рідкого палива та пальники – для газоподібного.

Для спалювання газоподібного палива використовують (рис. 55) інжек-ційні одно– і багатофакельні та інфрачервоні пальники низького і середнього тиску (рис. 55,а,в,г) та пальники з примусовою подачею повітря (рис. 55,б).

Форсунку для спалювання рідкого палива показано на рис. 55,д, а елек-тричний теплоелектронагрівальний елемент (ТЕН) – на рис. 55,е. Будову всіх пальникових пристроїв пояснено у підрисунковому тексті.

Розглянемо принцип дії інжекційного однофакельного пальника (рис. 55,а). Завдяки розрідженню, що створюється в інжекторі 4 під дією газу, який виходить із сопла з великою швидкістю, повітря всмоктується в інжектор крізь проміжок між ним і шайбою 3, змішується з газом і суміш згоряє у вигляді фа-кела. Вторинне повітря всмоктується в топку крізь зазор між інжектором 4 і патрубком 6. Кількість газу регулюється вентилем 1 (автоматично або вручну). Пальники, показані на рис. 55,в,г, відрізняються від розглянутого нами тим, що інжектор закінчується не вихідним отвором, а колектором, на якому закріплені форсунки (рис. 55,в), або порувата керамічна насадка 12 (рис. 55,г), крізь які проходить і згорає суміш газу з повітрям. Вторинне повітря подається з навко-лишнього середовища.

На відміну від інжекційних пальники з примусовою подачею повітря (рис. 55,б) мають патрубок 7, в який подається повітря з дуттєвого вентилятора.

У форсунці для спалювання рідкого палива (рис. 55,д) воно подається крізь дросель 16 і сопло 2 в інжектор 4, де розпилюється парою (або повітрям),

а) б)

в) г)

д) е)

Рис.55. Пальникові пристрої хлібопекарських і кондитерських печей: а – інжекційні одно-факельні; б – з примусовою подачею повітря; в – багатофакельні; г – інфрачервоні; д – фор-сунка для спалювання рідкого палива; е – електронагрівальний елемент (ТЕН); 1 – вентиль для газу; 2 – сопло; 3 – регулювальна шайба; 4 – інжектор; 5 – фронтальний лист печі; 6 – патрубок вторинного повітря; 7 – патрубок подачі дуттєвого повітря;8 – керамічний тунель; 9 – колектор; 10 – вогневі насадки; 11 – розсікач; 12 – керамічна насадка; 13 – патрубок для розпилювального повітря; 15 – завихрювальні лопатки; 16 – дросель; 17 – електрод; 18 – ізолятор; 19 – трубка; 20 – спіраль; 21 – наповнювач (мілкий кварцевий пісок, магнезія)

яка подається крізь патрубок 13. На виході з інжектора розпилене паливо змі-шується з дуттєвим повітрям, яке подається крізь патрубок 14 і завихрювальні лопатки 15. Вторинне повітря всмоктується крізь патрубок 6.

Електричні нагрівальні прилади (ТЕНи) (рис. 55,е) – це прямі або зігнуті трубки 19 із жаростійких сплавів, закриті з боків ізоляторами 18, в яких закріп-лені електроди 17, з’єднані між собою нагріваючою спіраллю (із ніхрому або іншого сплаву) і заповнені дрібним кварцовим піском або магнезією. Крім ТЕНів у печах можуть використовуватися інфрачервоні лампи. Електричні наг-рівальні прилади встановлюють безпосередньо в пекарних камерах печей.