1.4 Синтетичний та аналітичний облік допомоги, утримання з допомоги

Бухгалтерський та податковий облік лікарняних та відображення їх у звітності

В цілях оподаткування лікарняні розглядаються як заробітна плата та до них застосовується ставка 15(17)% з урахуванням пункту 164.6 Податкового кодексу, тобто база оподаткування зменшується на суму утриманого єдиного соціального внеску.

Сплата єдиного соціального внеску з лікарняних (так само, як і у випадку із заробітною платою) розділяється на дві частини. Одна сплачується за рахунок працівника, інша – за рахунок роботодавця.

Роботодавець утримує єдиний соціальний внесок з лікарняних за рахунок працівника за ставкою 2% (згідно пункту 12 статті 8 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI). Це стосується лікарняних які виплачуються як за рахунок роботодавця, так і за рахунок Фонду.

Роботодавець нараховує та сплачує за свій рахунок єдиний соціальний внесок за ставкою 33,3% (згідно абз.2 пункту 6 статті 8 Закону №2464). При цьому витрати по нарахування ЄСВ і на суму оплати перших п’яти днів і на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності несе роботодавець.

1.6 04.02.2011 р. набрав чинності Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджений постановою правління Фонду від 22.12.2010 р. № 26 (Порядок № 26), який визначає умови фінансування Фондом страхувальників-роботодавців для надання ними видів матеріального забезпечення, визначених ст. 34 Закону № 2240, зокрема й допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами, за формою, наведеною у додатку до Порядку № 26.

Заява-розрахунок готується у двох примірниках, один із яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається на підприємстві, а другий — подається до робочого органу Фонду (п. 6 Порядку № 26).

У Порядку № 26 не визначено періодичності подання до Фонду заяв-розрахунків протягом місяця, тому страхувальнику слід самостійно визначитися із цим питанням, ураховуючи строки виплати матеріального забезпечення, визначені в ст. 52 Закону № 2240 і п. 8 Порядку № 26 щодо строків надходження коштів Фонду на поточний рахунок підприємства.

Відповідно до п. 5 Порядку № 26, для отримання коштів за такими заявами-розрахунками страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним у Державному реєстрі (для зареєстрованих після 01.01.2011 р.).

Робочі органи Фонду повинні перерахувати кошти на окремий поточний рахунок страхувальника в сумі, зазначеній у заяві-розрахунку, протягом десяти робочих днів після її надходження.

(п. 8 Порядку № 26)

У заяві-розрахунку страхувальником має бути зазначено номер окремого поточного рахунку, відкритого в банку в порядку, установленому НБУ. Якщо страхувальник-роботодавець є бюджетною установою, він має зазначити номер окремого поточного рахунка для зарахування страхових коштів Фонду у відповідному органі Держказначейства. Роз’яснення щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків надано в листі НБУ від 14.12.2010 р.№ 25-111/2972-22535, а для страхувальників-роботодавців, які є бюджетними установами, — у листі Держказначейства від 30.12.2010 р. № 17-04/3353-24549.

Зараховані на окремий поточний рахунок підприємства в банку (органі Держказначейства) кошти можуть бути використані страхувальником-роботодавцем виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Вони не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

(ч. 2 ст. 21 Закону № 2240)

Після надходження цих коштів страхувальник-роботодавець зобов’язаний виплатити відповідне матеріальне забезпечення, призначене застрахованим особам, у строки, визначені в ст. 52 Закону № 2240 (п. 9 Порядку № 26). Зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується не пізніше найближчого після призначення дня, установленого на підприємстві для виплати заробітної плати.

Якщо сума отриманих страхувальником від Фонду коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення застрахованим особам, невикористані страхові кошти мають бути повернені до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування протягом трьох робочих днів.