4.У чому полягає людиномірна сутність культури?
Поняття
культури
характеризує
специфічну
сторону
життєдіяльності
людини.
Специфічність
визначається
двоєдиної
природою
культури
як
діяльності
одночасно
соціальної
(родовий)
та
індивідуальної
(особистісної).
Родова
діяльність
(культура)
означає
якісну
своєрідність
суспільства
в
порівнянні
з іншими
способами
організації
життя.
Схематично
це
може
бути
передано
через
взаємодію
формозміни,
цілепокладання
та
соціальності
(наявності
соціальних зв'язків)
в
діяльності
соціуму.
Інакше
кажучи,
перш
ніж
що-небудь
використовувати
для
задоволення
своїх потреб,
людина
повинна змінити
форму
цієї
речовини
природи.
Таким
чином,
саме
прагнення
задовольнити
потребу
(досягнення
поставленої
мети)
виступає
мотивом
і
стимулом
до
діяльності.
Поняття "сутність культури особистості" виступає явищем нормативним. Передбачає взаємодію ряду елементів: 1.Певний набір соціальних сил особистості (здібностей, знань, навичок, потреб),
відображає цілісний характер суспільства і тому дозволяє індивіду в різних формах брати участь в економічній, політичній, соціальній, духовній сферах соціуму. 2.Можливість переходу сутнісних сил людини з рівня інді-виділеного значущого на соціально значимий. 3.Зміна характеру детермінації розвитку соціальних сил людини з зовнішнього на внутрішній.
5.Як співвідносяться культура і природа людини?
Людина почала відокремлювати себе від оточуючого середовища вже на початку свого існування. Першими свідченнями цього процесу є примітивні малюнки на стінах печер, на ранньому етапі наші пращури просто лишали відбитки своїх рук або малювали пальцями «хвилі», що, ймовірно, вже свідчить про бажання змінити навколишній світ за допомогою власних творчих сил.
Людина — вищий рівень у розвитку живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури, тобто, з одного боку, це — біологічна істота, з іншого — творець специфічного світу, який є результатом творчої діяльності всього людства.Людина як продукт культури є свідомим суспільним творінням. Людина проходить процеси інкультурації та соціалізації. Інкультурація - процес, у ході якого індивід засвоює традиційні способи мислення та дій, що характерні для культури, до якої він належить.
Людина є соціальною істотою, поза людським середовищем повноцінно розвиватися не здатна. Культура та суспільство - взаємопов'язані елементи, що не можуть існувати окремо один від одного. Пращури homo sapiens змогли вижити завдяки примітивній соціальній організації, поєднанню зусиль й передачі інформації не-генетичним чином (останнє й відрізняє людину від інших тварин). При цьому існує точка зору, прихильники якої вважають суспільство ширшим поняттям, ніж культура, оскільки культура виникла як вдоволення соціальних потреб людини. Також історія суспільства включає в себе всі події й досягнення людства, тоді як культура не має включати негативних, деструктивних явищ (наприклад: війна).
Взаємний зв'язок культури й суспільства підкреслювали етнографи, культурологи, психоаналітики. Так, Едвард Тайлор визначав культуру як комплекс, що включає знання, вірування, мистецтво, закони, мораль, звичаї й інші здібності й звички, які людина здобула як член суспільства. Хосе Ортега-і-Гассет писав, що культура - це біологічні потенції, яким ми надаємо соціальний напрям. К. Г. Юнг визначав культуру як форми поведінки, звичні для групи, спільноти людей, соціуму, що має матеріальні й нематеріальні риси.