- •1.Визначте основні складові духовного життя.
- •3.Як ви розумієте “історичність ” культури?
- •4.У чому полягає людиномірна сутність культури?
- •5.Як співвідносяться культура і природа людини?
- •6.Що таке “елітарність ” культури?
- •7.Покажіть співвідношення понять “культура ” і “цивілізація ”.
- •8.Що таке “цінність ”, “ідеал ”?
- •9.Дайте характеристику універсальних вищих цінностей людини.
- •10.У чому полягають особливості формування української культури?
- •11.Які головні тенденції культури наприкінці хх і початку ххі століть.
- •Терміни
- •Логічна вправа
11.Які головні тенденції культури наприкінці хх і початку ххі століть.
1. Умови розвитку культури.
У роки Другої світової війни значна кількість діячів культури – Е.Хемінгуей, А.де Сент-Екзюпері, Л.Арагон та інші зі зброєю в руках воювали проти фашистів. Твори в галузі літератури, музики, мистецтва, кіно відігравали важливу роль в загартуванні морального духу народів, наближаючи перемогу над фашизмом. Осмислення причин і наслідків війни, її жорстокості, поведінки людей в екстремальних умовах стало важливою темою світового мистецтва.
2. Образотворче мистецтво.
Після війни образотворче мистецтво розвивалось двома напрямками.
Прихильники реалізму продовжували вважати, що завдання мистецтва полягає у створенні таких образів, які б легко впізнавалися людиною, були їй доступними і зрозумілими. Вони почали шукати нових засобів впливу на внутрішній світ людини.
3. Розвиток літератури.
Віхами художнього осмислення фронтової війни стали післявоєнні романи німецьких авторів А.Зегерс, В.Бределя, Е.-М.Ремарка, Б.Апіца. Долі обдурених нацистською пропагандою, мораль фізично покаліченого покоління були головною темою творів письменника Г.Бьолля і скульптора Фріца Кремера. Останній створив немало скульптурних композицій, передаючи почуття і силу духу в’язнів концтаборів.
4. Соціалістичний реалізм.
Найбільшого поширення реалізм набув у СРСР (соціалістичний реалізм), де він вважався частиною офіційної ідеології.
5. Театральне мистецтво.
У другій половині ХХ ст. загальною рисою театрального мистецтва стало захоплення соціальною і політичною проблематикою.
6. Масова культура.
Розвиток засобів масової комунікації – преси, радіо, телебачення, кіно, звуко- і відеозапису, книговидання, їхня прибутковість і здатність впливати на суспільну думку і уподобання стимулювали небачений розвиток масової культури. Її головна мета – отримання максимального прибутку, а головні якості – доступність і розважальність. Масова культура породила специфічні жанри – шоу, тріллер, бойовик, шлягер, комікс. Загальною їхньою властивістю є пропаганда індивідуалізму, фізичної сили і насильства, а нерідко – ідеологічна і шовіністична спрямованість. Рисою масової культури є культ "зірки" – нерідко штучне створення популярності письменників, художників, співаків, акторів, спортсменів, а також "приручення" різноманітними способами талановитих людей з метою їх комерційної й ідеологічної експлуатації.
7. Екзистенціалізм.
Після Другої світової війни отримала розповсюдження філософія екзистенціалізму (існування) і мистецтво абсурду. Їх ідеологами були французькі письменники і філософи Жан Поль Сартр (1905-1980) і Альбер Камю (1913-1960). На їхню думку, екзистенцію (буття) зрозуміти не можливо, його можна лише відчути. Тому основу своєї філософії вони виклали не в наукових працях, а в художніх творах. В центрі їхньої уваги – особистість, її стосунки зі світом, суспільством, Богом. За їхніми переконаннями, історія ХХ ст. свідчить, що "Бог помер", і тому буття не має сенсу. Життя людини полягає в інтуїтивному гонінні за маревом-політикою, мораллю, свободою, уява про які змінюється із зміною обставин. Будь-які людські цінності – абсурд. Єдиною силою, яка здатна йому протистояти, є мистецтво – постійний творчий бунт.
8. Музика.
Як і в образотворчому мистецтві, у музиці існують два головних напрями – класичний і модерністський. У СРСР і соціалістичних країнах переважав класичний напрям. Це з одного боку, було позитивним, тому що формувались музичні смаки, поширювалась класична музика. З іншого боку, це викликало протест і нігілізм, особливо у молоді.
9. Рок-рух.
Феноменом художнього життя 60-х років став рок-рух, який сформувався у Англії і США, а згодом охопив весь світ. Вийшовши з надр масової культури, творці року – Елвіс Преслі, групи "Бітлз", "Ролінг Стоунз" та інші виконавці – порвали з нею, висловивши стихійний протест молоді соціальній невлаштованості, війнам, мілітаризму, расовій дискримінації. Тексти пісень були відверті, їх образ підкреслено демократичним, а їхня поведінка кидала виклик нормам моралі. Музичне дарування виконавців, підвищені звуки, ритмічні мелодії викликали захоплення, перетворювались на силу, здатну об’єднати молодь.
10. Архітектура.
В архітектурі завжди поєднуються два елементи – суто мистецький і прагматичний. Будівлі покликані прикрашати міста й села, задовольняти матеріальні потреби людей. Крім того, архітектура може використовуватись і для досягнення якихось ідеологічних цілей. Так, після перемоги над Німеччиною радянське керівництво увіковічнило цю подію в архітектурі. Наприкінці 40‑х – у 50-х роках у Москві були зведені помпезні тріумфальні висотні будинки. Найвідоміший з них – Московський університет. За прикладом СРСР парадні будівлі споруджувались і в інших соціалістичних країнах. Їхні фасади були перенасичені прикрасами, через що створювалось враження відсутності у їхніх авторів хорошого смаку.
