4. Мпр цивільних відносин в мпп.

МПР – визначає сукупність узгоджених між собою важелів впливу на певну групу відносин.

Методи, специфічні для врегулювання відносин у сфері МПП:

• Колізійно-правовий

• Матеріально-правовий + метод автономії волі.

Специфіка цих прийомів та заходів обумовлена унікальністю предмета регулювання. Особливість метода полягає в тому, що виникає колізія ЦП окремих держав, а отже, це створює особливу проблему, вирішення якої і є завданням правового регулювання.

Колізійно-правовий (відсилочний) – полягає у виборі компетентного правопорядку для вирішення конкретної цивільної справи. Цей вибір здійснюється за допомогою колізійних норм, які визначають, право якої держави необхідно застосувати. Цей метод є необхідним при виборі між нормами кількох гетерогенних правових систем. Колізійний метод виник наприкінці середніх віків, став похідним від колізій статутів. Але цей метод має певні складнощі:

• Майже кожна національна правова система має своє колізійне право, і тому відношення з іноземним елементом в різних країнах регулюється по-різному.

• При застосуванні судами іноземного права.

• Коли країни не мають свого колізійного права, а отже, наявна прогалина в регулюванні таких відносин, або колізійне право наявне, але не досить розвинуте.

Шляхи подолання – створення уніфікованих норм.

Кодекс Бустаманте – кодекс з МПП. Діє на територіях держав Латинської Америки.

Існують багато- та двосторонні угоди (конвенції у сфері МПП). Встановлюють єдині засади для врегулювання міжнародних відносин (н/д, СНД - Мінська, Кишинівська – конвенції про правову допомогу).

Колізійний метод має 2 правові форми свого застосування:

• Національно-правова

• Міжнародно-правова (уніфікована).

Обидві форми відносяться до одного колізійного методу, адже в обох випадках колізія вирішується вибором права.

Матеріально-правовий метод спрямований на створення спеціальних норм цивільно-правового характеру, які без колізійної стадії безпосередньо врегульовують відносини, що ускладнені іноземним елементом (н/д, Женевська конвенція з авторського права).

Порівняльно-правовий метод (особливий, спеціально науковий метод дослідження).

Норми МПП:

• Колізійні

• Матеріальні.

Можуть бути національні чи уніфіковані.

Система МПП. МПП складається з 2-х частин: загальна та особлива. До загальної відносяться такі питання:

• Предмет

• МПР

• Вчення про колізійну норму

• Щодо правового статусу суб’єктів міжнародних ЦП відносин

• Питання представництва, довіреності

• Позовна давність.

Особлива частина:

• Право власності

• Зобов’язальне право

• Кредитно-розрахункові відносини

• Авторське і винахідницьке право

• Сімейне право

• Спадкове право

• Трудове право

• Міжнародний цивільний процес

• Арбітраж.

Тема: Наука МПП

Наука МПП містить:

1. Питання історичного розвитку доктрини права, її теорій та концепцій

2. Визначає підходи та шляхи до вирішення проблем, що виникають та є наявними у цій галузі права.

911 р. – договори князя Ігоря з грецькими торгівцями

Засновником доктрини МПП вважаться Бартол і Бальт (14 ст., Італія) – глосатори.

Пізніше доповнено вченням про автономію волі сторін (сторони могли застосувати до договорів обрані ними звичаї). 16 ст. – запропонував Шарль Дюмулен.

Безумовне застосування закону місцезнаходження речі щодо нерухомості – 16 ст., Б. де Маржантре.

Теорія про застосування територіального принципу та принципу ввічливості – дія іноземних законів здійснювалася завдяки ввічливості (коли дозволяли) – 17-18 ст.ст., Губер, Гут.

1834 р. – Д. Сторі «Коментарі конфліктного права» - уперше вжив термін «МПП».

Тема: Джерела МПП

1. Загальні положення.

2. МД.

3. Внутрішнє законодавство.

4. Судова практика.

5. Звичаї.

Джерела права (МПП) – це офіційно документальні форми вираження правової норми загальнообов’язкового значення, які виходять від держави і нею визнаються.

Офіційний характер джерелам права надається двома шляхами:

• Шлях правотворчості – приймаються компетентними органами

• Шлях санкціонування – компетентний державний орган схвалює певні соціальні норми, надаючи їм юридичну силу.

Подвійний характер джерел МПП (хибна точка зору). З одного боку джерелами МПП є МД і МП звичаї, з іншого – внутрішнє законодавство і судова практика. Водночас, об’єкт правового регулювання один і той же. Доктрина МПП (Богуславський) стверджує, що МП норма застосовується до правових відносин лише за певних умов у результаті її трансформації у внутрішньодержавну норму. При цьому, на глибоке переконання багатьох науковців ці норми не зливаються з національним законодавством, а займають автономне місце. Дмітрієва – ратифікація правових норм повністю знищує МП характер даної норми.

МД є основним джерелом регулювання питань сфери МПП. Класифікація:

• За предметом регулювання – зовнішньоекономічні, шлюбно-сімейні і т.д.

• За видом норм, які містять – колізійні, матеріально-правові, змішані

• За кількістю учасників – дво-, багатосторонні.

• За суб’єктами, які створюють МД або під егідою яких вони укладаються. – держави, союзи держав, міжнародні організації.

• За ступенем опосередкованості МД у законодавстві держав – які потребують трансформації у національне законодавство, «самовиконувані» - вимагають лише національної норми-відсилання.

Форми: ратифікація, прийняття актів про застосування МД, видання іншого національного нормативного акту, нотифікація.

МД – це угоди між державами та іншими суб’єктами МП з різних питань міжнародних відносин, які встановлюють для учасників цієї угоди міжнародні права і обов’язки.

Міжнародні організації, що створюють проекти МД:

Гаагська конференція з МПП (1893 - створена). З 1955 р. проводить засідання раз на 4 роки. Має постійний статут (1951 р., вступив в дію – 19955 р.). У 2003 р. прийнято в Україні.

Міжурядова організація – Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (1926 р.) (УНІДРУА). Члени – близько 60 держав.

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (1966) (ЮНСІТРАЛ). Входить 36 держав. Займається уніфікацією права міжнародної торгівлі.

ЮНКТАД – конференція.