76 Нормування вібрацій

Розрізняють санітарно-гігієнічне і технічне нормування вібрацій.

В першому випадку забезпечуються оптимальні умови з точки зору захисту від вібрацій людини, у другому - машин і обладнання.

На даний час діють “Санітарні норми проектування промислових підприємств’ (CН 245-71), які обмежують допустимі вібрації робочих місць, і “Санітарні норми і правила при роботі з інструментами, механізмами і обладнанням, яке створює вібрацію, що передається на руки працюючих” (СН 626-66)

Санітарні норми і правила по обмеженню вібрацій робочих місць, тобто підлоги, основ машин, сидінь і т.д., встановлюють величину рівня коливальної швидкості в октавних діапазонах із середньогеометричними значеннями 2, 4, 8, 16, 31.5, 63 Гц (рис.3.14, а))

Санітарні норми і правила при роботі з інструментами, що створюють вібрацію, яка передається на руки працюючих, встановлюють гранично допустимі рівні середньоквадратичних значень віброшвидкостей поверхонь контакту в октавних смугах частот із середньогеометричними значеннями 16, 31.5, 62, 125, 250, 500, 1000, 2000 Гц.

77 основні поняття та визначення іонізуючого випромінювання.

Іонізуюче - це випромінювання, під впливом якого з нейтральних молекул та атомів утворюються іони. Іонізуюче випромінювання реалізує свою біологічну дію через ефекти іонізації та наступний розвиток хімічних реакцій у біологічних структурах клітини. Внаслідок впливу іонізуючого випромінювання в організмі людини можуть відбуватись хімічні, фізичні та біологічні процеси.

Іонізуюче випромінювання характеризується двома основними властивостями: здатністю проникати через середовище, що опромінюється, та іонізувати повітря і живі клітини організму. При цьому обидві ці властивості іонізуючого випромінювання зв'язані між собою оберненою пропорційною залежністю..

78 Характеристика α, β і γ – випромінювання.

Іонізуючі випромінювання поділяються на електромагнітні (фотонні) та кор­пускулярні. До останніх належать випромінювання, що складаються із потоку час­тинок, маса спокою яких не рівна нулю (альфа- і бета-частинок, протонів, нейтронів та ін.). До електромагнітного випромінювання належать гамма- та рентгенівські випромінювання.

α -випромінювання — потік позитивно заряджених частинок (ядер атомів гелію), що рухаються зі швидкістю 20 000 км/с.

β -випромінювання — потік електронів та позитронів із швидкістю що набли­жається до швидкості світла.

γ -випромінювання являють собою короткохвильове електромагнітне випромінювання, яке за своїми властивостями подібне до рентгенівського, однак має значно більшу швидкість (приблизно дорівнює швидкості світла) та енергію.

79 Дози іонізуючого випромінювання та одиниці їх вимірювання.

Міра дії іонізуючого випромінювання визначається його дозою.Розрізняють поглинуту та еквівалентну дозу випромінювання. Поглинута доза характеризує енергію іонізуючого випромінювання, яка поглинута одиницею маси людини. Одиниця виміру поглинутої дози в системі "Сі" -грей (Гр.), позасистемна одиниця - рад.

1 рад = 0,01 Дж/кг;1 Гр = 1 Дж/кг = 100 рад

Поняття поглинутої дози не враховує , що вплив однієї і тої дози різних випромінювань неоднаковий.

Поняття еквівалентної дози визначає вплив різних видів випромінювання та дозволяє приводити біологічний ефект будь-яких випромінювань до впливу гамма-променів

Найбільшу проникну здатність мають гамма- та рентгенівські випромінювання. Альфа- та бета-частинки, а також інші, що належать до корпускулярного іонізуючого випромінювання, швидко втрачають свою енергію на іонізацію, тому в них порівняно низька проникна здатність