2. Формування понять про типи хімічних зв’язків.

При формуванні понять про типи хімічного зв’язку у пам’яті учнів варто відновити знання про будову атома, яких вони набули на попередніх уроках. Учні повинні відповісти на такі запитання: З яких частинок складається атом? Який заряд електрона? Які електрони називаються спареними?

Пояснюємо учням, що в утворенні будь-якого хімічного зв’язку беруть участь кулонівські сили, носіями яких є електрони та ядра атомів. Хімічний зв’язок виникає внаслідок електростатичної взаємодії позитивно заряджених ядер і негативно заряджених електронів. Підводимо до того, що хімічний зв’язок – це взаємодія атомів (чи інших частинок), яка зумовлює їх сполучення в молекули чи кристали. З’ясовуємо типи хімічного зв’язку.

Потім на прикладі молекули водню пояснюємо утворення ковалентного зв’язку за рахунок часткового перекривання електронних хмар у результаті наближення двох атомів Гідрогену, внаслідок чого два електрони, що належать цим атомам, об’єднуються у спільну електронну пару. При цьому незавершені шари цих атомів перетворюються на завершені. Формулюємо визначення ковалентного зв’язку.

Потім розглядаємо механізм утворення зв’язку у молекулі фтору і звертаємо увагу учнів на те, що хімічний зв’язок який виникає під час взаємодії атомів неметалів одного виду (бо в них однакова електронегативність) називають ковалентним неполярним.

Далі розглядаємо механізм утворення зв’язку між атомами неметалів з різною електронегативністю, на прикладі молекули хлорововодню або фтороводню. Наголошуємо, що утворена спільна електронна пара, зміщується у бік більш електронегативного хімічного елемента, і молекула стає полярною, виникає диполь. Далі формулюємо поняття про ковалентний полярний зв’язок.

Вивчення йонного зв’язку, можна розпочати із запитання: “Як утворюється хімічний зв’язок між елементами, що дуже відрізняються за своєю електронегативністю?”

Для вирішення цієї проблеми, звертаємося до періодичної системи, пригадуємо, як змінюється електронегативність у періодах та групах, які елементи характеризуються меншою, а які більшою електронегативністю, як побудовані зовнішні енергетичні рівні в елементів металів та неметалів. З’ясовуємо, що металічні властивості обумовлюються здатністю атомів віддавати електрони, а неметалічні – здатністю їх приєднувати.

Далі показуємо учням процес утворення позитивно та негативно заряджених йонів на прикладі атомів Натрію та Хлору. Звертаємо увагу учнів на будову атомів і йонів. Пропонуємо самостійно сформулювати визначення йонів.

Наголошуємо, що йонний зв’язок утворюється за рахунок електростатичної сили притягання між позитивно та негативно зарядженими йонами. Записуємо на дошці рівняння реакції сполучення натрію та хлору. Показуємо перехід електронів, позначаємо його стрілкою від атома, який втратив, до атома, що його приєднав. Даємо визначення йонного зв’язку.

3. Форми виховання. Методика підготовки і проведення виховних заходів.

Форма виховання – це зовнішня, організаційна характеристика виховного процесу, композиція виховного заходу. Виховний захід – організована педагогом діяльність учнів, спрямована на розв'язання виховних завдань.

Найбільш поширеною є класифікація форм виховання залежно від кількості дітей, які беруть у них участь: масові (тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, зустрічі з видатними людьми, огляди, конкурси, олімпіади, фестивалі тощо); групові (година класного керівника, випуск стінної газети тощо); індивідуальні.

Форми виховної діяльності визначають також у відповідності з напрямками виховної роботи класного керівника.

Наприклад, організації пізнавальної діяльності учнів відповідають такі форми: вікторина, аукціон знань, інтелектуальна гра «Що? Де? Коли?», ділові ігри, огляд знань, наукові конференції тощо.

Для реалізації завдань морального виховання широко застосовують такі форми: «круглий стіл», прес-конференції, усні журнали, диспути, вечори запитань і відповідей, бесіди на етичні теми, літературно-музичні композиції.

Профорієнтацію учнів організують за допомогою таких форм: зустрічі з представниками різних професій, «У світі професій», «Як вибирати професію?», екскурсії на виробництво тощо.

В естетичному вихованні доречні літературні і музичні вечори і ранки, екскурсії до музеїв, відвідання театрів, виставок, прогулянки на природу, бесіди про музику і живопис тощо.

Типовий алгоритм організації виховних заходів складається з семи етапів. Він розроблений з урахуванням принципу «зміни ролей» і залучення всіх школярів до виконання таких організаційних дій, які сприяють їх особистісному розвитку і готують до майбутньої самостійної діяльності.

У класі створюють тимчасову ініціативну групу, своєрідну раду справи, якій доручають розробити план майбутнього заходу.
Тимчасова ініціативна група планує, розробляє композицію майбутнього заходу.
Тимчасова ініціативна група після розробки композиції заходу складає список підготовчих справ, коштів, матеріалів, що необхідні для реалізації задуму.
Ініціативна група розподіляє між учасниками заходу завдання, доручення, щоб забезпечити виконання кожного пункту програми.
Клас, отримавши завдання, приступає до підготовки колективного заходу.
Проведення підготовленого заходу.
Засідання тимчасової ініціативної групи відразу ж після завершення заходу.

4. Запропонуй методику формування в учнів умінь розв’язувати розрахункові задачі на вихід продукту. Складіть умову задачі даного типу та розв’яжіть її. Використовуючи запропоновану вами задачу розкрийте зміст методики.

При формуванні в учнів умінь розв’язувати задачі на вихід продукту, спочатку потрібно з’ясувати зміст понять «практичний вихід», «теоретичний вихід» та «масова частка виходу продукту». Звертаємо увагу учнів, що під практичним виходом розуміють масу або об’єм продукту, який отримують у процесі виробництва чи лабораторних досліджень, а під теоретичним виходом, розуміють масу або об’єм продукту, який можна було б отримати згідно розрахунків за рівнянням хімічної реакції. Отже, підводимо учнів до висновку, що під масовою часткою виходу продукту розуміємо – відношення маси практичного виходу до маси теоретичного виходу. Масову частку виходу продукту виражають по відношенню до одиниці або у відсотках. Записуємо формулу за якою проводимо обчислення масової частки виходу продукту реакції:

Відношення об’єму практичного виходу продукту до об’єму теоретичного виходу називають об’ємною часткою виходу продукту, і вона обчислюється за формулою:

Задачі з використанням масової або об’ємної часток продукту можна поділити на два варіанти. В одному випадку за масою (об’ємом) фактично отриманого продукту вимагається знайти масову (об’ємну) частку виходу продукту. В іншому випадку за умовою задачі дається масова (об’ємна) частка виходу продукту і потрібно розрахувати масу (об’єм) продукту реакції.

Задачі цього типу можуть ускладнюватися введенням в умову додаткових даних: масова частка домішок у вихідній речовині, використання розчину певної концентрації тощо.

Задача: Яку масу розчину фосфатної кислоти з масовою часткою розчиненої речовини 65 % можна одержати з кальцій фосфату масою 10 т, якщо масова частка практичного виходу складає 92 %?

Д ано: Розв’язання