- •1. Сковорода – засновник української класичної філософії. Особливості
- •2. Вчення про три світи і дві “натури”. Уявлення про Бога.
- •4. Людина як “мікросвіт”. Концепція самопізнання. Кордоцентризм.
- •8.Поняття та зміст національної ідеї, її витоки.
- •9. М.Костомаров про власну самоцінність українського народу. Визначення ним моделі українського національного характеру.
- •10. Україноцентризм філософського світогляду п. Куліша.
- •11. Потебня про мову як чинник національної самоідентифікації.
- •12. Т. Шевченко і його місце в українському національно–визвольному
- •13. Антропоцентризм філософського світогляду т. Шевченка. Ставлення
- •14. Естетичні погляди т. Шевченка.
- •15.Критика матеріалізму і ідеалізму.
- •16. Вчення про серце та його значення в дух. Житті людини.
- •17. Феномен п.Юркевича і укр. Духовність.
- •18. Формування світогляду і. Франка, його чинники та еволюція.
- •19. Раціоналістично–позитивістський характер філософських поглядів
- •20. Ставлення до релігії і церкви.
- •21. Проблеми суспільного розвитку та прогресу Франка
- •22. Національна проблема. Вклад у розвиток української національної ідеї.
- •23. Ставлення до марксизму і соціалізму.
16. Вчення про серце та його значення в дух. Житті людини.
.Основні засади «філософії серця» Юркевич виклав у праці «Серце і його значення в духовному житті людини за вченням слова Божого», де розгортається цілісна філософсько-антропологічна концепція про серце як визначальну основу фізичного та духовного життя людини. Юркевич пропонує досить оригінальний і не типовий для його епохи погляд на людину як на конкретну індивідуальність, котрий аж ніяк не вписувався ні в матеріалістичні, ні в ідеалістичні антропологічні теорії того часу.
Серце в філософії Юркевича – це скарбник і носій усіх тілесних сил людини, центр усіх пізнавальних дій душі; центр морального життя людини, скрижаль, на якому викарбуваний природний моральний закон.
Відповідно до поглядів П. Юркевича центром будь-якого духовного життя є серце, яке постає глибинною основою людської природи і морально-духовним джерелом діяльності душі. У переживаннях, відчуттях, реакціях, що складають життя людини і її серця, відбивається індивідуальна особистість, де розум тільки вершина, а не корінь духовного життя людини. Із серця починає і зароджується рішучість людини на ті чи інші поступки, в ньому виникає багатоманітність намірів і бажань; воно є сідалом волі і бажань. Серце постає носієм тілесних сил людини, пізнавальних дій душі, центром багатоманітних душевних чуттів, турбот, пристрастей, морального життя загалом. Навіть знання виникають у результаті діяльності душі, завжди пов'язані з цілісним настроєм, духовно-моральним прагненням. Тільки проникнувши в серце, знання може бути засвоєне. Світ існує і відкривається насамперед для глибини серця і звідси уже йде до мислення. Щодо завдань, які розв'язує мислення, то вони приходять у світ своєю істинною основою не із впливів зовнішніх, а з вільного серця. Звертаючись до проблеми співвідношення знання і віри, П. Юркевич підкреслює, що саме у філософії знання зустрічаються з вірою, через яку можливий шлях до істини.
17. Феномен п.Юркевича і укр. Духовність.
П. Юркевич зрозумів, що раціоналізм у його класичних формах вичерпав себе і подальший розвиток філософії в цьому напрямку безперспективний.
Таке розуміння спричинене розвитком філософської традиції, яку називають українською духовністю. На формування світогляду П. Юркевича вплинули Святе Письмо, філософія Платона й Канта. Юркевич добре знав історію розвитку філософських ідей у духовній культурі України. Цим зумовлена оригінальність «філософії серця», що визначається передусім її генетичним зв´язком з українською національно-культурною традицією, в якій емоційний елемент переважає над раціональним і яка зорієнтована на осягнення індивідуального «Я». Крім того, як зазначав Д. Чижевський, характерною рисою психічної вдачі видатних українців, водночас з емоційністю, є схильність до духовного усамітнення, що послугувало імпульсом до визнання етичної цінності індивідуума, визнання для кожної людини права на власний, індивідуальний, етичний шлях. Це значною мірою стосується Юркевича і його «філософії серця», яка є характерною для української теоретичної думки й української духовності загалом.
