20. Загальна характеристика і компетенція органів, які вирішують колективні трудові спори.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники мають право на вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) у встановленому законом порядку. Порядок розгляду цієї категорії спорів регулюється Законом України від 3 березня 1998 р. № 137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та низкою інших нормативно-правових актів

Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань, передбачених:

- пунктами "а" і "б" ст. 2 Закону, примирною комісією, а у разі неприйняття рішення у строки, встановлені ст. 9 Закону, - трудовим арбітражем;

- пунктами "в" і "г" ст. 2 Закону, - трудовим арбітражем.

Примирна комісія - орган, призначений для вироблення рішення, яке може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту), і складається з представників сторін.

Примирна комісія утворюється за ініціативою однієї зі сторін на виробничому рівні - у триденний, на галузевому чи територіальному рівні - у п'ятиденний, на національному рівні - у десятиденний термін з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з однакової кількості представників сторін.

Порядок направлення представників до примирної комісії визначається кожною із сторін колективного трудового спору (конфлікту) самостійно.

Для ведення переговорів і підготовки рішення примирної комісії її членам надається вільний від роботи час.

У разі необхідності примирна комісія:

- Залучає до свого складу незалежного посередника;

- Консультується із сторонами колективного трудового спору (конфлікту), центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими зацікавленими органами.

Сторони колективного трудового спору (конфлікту) зобов'язані надавати примирній комісії інформацію, необхідну для ведення переговорів.

Члени примирної комісії не мають права розголошувати відомості, що є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються виробничою примирною комісією у п'ятиденний, галузевою і територіальною примирливими комісіями - у десятиденний, примирною комісією на національному рівні - у п'ятнадцятиденний термін з моменту утворення комісій. За згодою сторін ці терміни можуть бути продовжені.

Рішення примирної комісії оформляється протоколом. має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку і в строки, встановлені цим рішенням.

Після прийняття рішення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу.

Незалежний посередник - визначена за загальним вибором сторін особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення.

Трудовий арбітраж - орган, що складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору (конфлікту).

Трудовий арбітраж створюється з ініціативи однієї із сторін або незалежного посередника у триденний строк у разі:

- Неприйняття примирною комісією погодженого рішення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, а також укладення або зміни колективного договору, угоди;

- Виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, не виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, а також невиконання вимог законодавства про працю.

Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі необхідності - представників інших зацікавлених органів та організацій.

Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення у десятиденний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути продовжений до двадцяти днів. Рішення трудового арбітражу приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується усіма його членами. Члени трудового арбітражу не мають права розголошувати відомості, що є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є обов'язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися.

Жодна із сторін колективного трудового спору (конфлікту) не може ухилятися від участі у примирній процедурі.

Сторони колективного трудового спору (конфлікту), примирна комісія і трудовий арбітраж зобов'язані використати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всі можливості, не заборонені законодавством.

Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, причини розбіжностей з обгрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору (конфлікту). У цьому випадку наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог застосовувати усі дозволені законодавством методи.

З метою сприяння поліпшенню трудових відносин та попередження виникнення колективних трудових спорів (конфліктів), їх прогнозування та сприяння своєчасному їх вирішенню, здійснення посередництва для вирішення таких спорів (конфліктів) Президентом України утворюється Національна служба посередництва і примирення.

Національна служба посередництва і примирення складається з висококваліфікованих фахівців та експертів з питань вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) і має свої відділення в Автономній Республіці Крим та областях.

Рішення Національної служби посередництва і примирення мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту) та відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Національна служба посередництва і примирення фінансується за рахунок коштів державного бюджету України.

Положення про Національну службу посередництва і примирення затверджується Президентом України.

До Національної компетенції служби посередництва і примирення належить:

- Здійснення реєстрації висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів);

- Аналіз вимог, виявлення та узагальнення причин колективних трудових спорів (конфліктів), підготовка пропозицій для їх усунення;

- Підготовка посередників та арбітрів, які спеціалізуються на вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів);

- Формування списків арбітрів та посередників;

- Перевірка, в разі необхідності, повноважень представників сторін колективного трудового спору (конфлікту);

- Посередництво у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту);

- Залучення до участі в примирних процедурах народних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти). Особи, винні у порушенні законодавства про колективні трудові спори (конфлікти), у виникненні колективних трудових спорів (конфліктів) або затримують виконання рішень примирних органів, утворених відповідно до законодавства, а також рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

22.участь незалежного посередника у вирішенні колективного трудового спору.

Незалежний посередник — це визначена за спільним вибо­ром сторін особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примир­ною комісією взаємоприйнятного рішення. Незалежний посе­редник може бути обраний сторонами спору самостійно або за рекомендацією Національної служби посередництва і прими­рення. Списки незалежних посередників формуються цією ж службою. До них включаються авторитетні спеціалісти, які во­лодіють знаннями та практичним досвідом у галузі трудових відносин, у тому числі вчені та громадські діячі, представники органів із працевлаштування та інші спеціалісти в галузі еко­номіки, соціології, психології праці та законодавства про працю. У рекомендаціях Міжнародної організації праці звертається увага на те* що посередник повинен уміти спілкуватися з людь­ми, бути чесним, врівноваженим і терплячим, володіти даром переконання¹. Як зазначається у літературі, посередництво пе­редбачає активні форми втручання незалежного посередника, за яких він може пропонувати сторонам способи вирішення ко­лективного спору. Його рекомендації розглядають як необо­в'язкові рекомендації². Основною метою діяльності незалежного посередника є до­сягнення довіри сторін колективного трудового спору, встанов­лення співробітництва між сторонами, сприяння у вирішенні колективного спору. Основними вимогами до кандидатури незалежного посеред­ника є такі:наявність вищої освіти;стаж не менше 3 років в органах виконавчої влади, місце­вого самоврядування, організаціях роботодавців чи у профспілках або на іншій роботі, пов'язаній з регулюванням соціально-тру­дових відносин чи вирішенням колективних трудових спорів;володіння знаннями трудового законодавства і законодав­ства про вирішення колективних трудових спорів;проходження атестації та переатестації в НСПП Незалежний посередник, порадившись зі сторонами колек­тивного трудового спору, сам визначає порядок роботи — регу­лярність зустрічей, нарад, проведення переговорів. Він має право вимагати від роботодавця необхідні документи та відомості, які сприятимуть вирішенню спору. Це можуть бути відомості за­гального характеру, а також ті, які стосуються предмета конк­ретного трудового спору. Незалежний посередник має право брати участь в усіх засідан­нях примирної комісії, проводити консультації з окремими чле­нами примирної комісії, пропонувати сторонам для обговорення різні варіанти вирішення колективного трудового спору, ініцію­вати утворення трудового арбітражу, попереджати членів при­мирної комісії про можливі порушення чинного законодавства. Незалежний посередник зобов'язаний вивчити зміст та при­чини колективного трудового спору, перевірити повноваження членів примирної комісії та подати письмовий звіт до НСПП про підсумки своєї участі у примирній процедурі. У випадку порушення незалежним посередником чинного законодавства сторони можуть відмовитись від його подальших послуг, повідо­мивши про це обласне відділення Національної служби. Закон "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" вимагає, щоб при виконанні своїх професійних обов'язків незалежний посередник був вільний від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання у його діяльність як з боку сторін колективного трудового спору, так і з боку держав­них органів. У зв'язку з цим посередник зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути принципо­вим у виконанні своїх професійних обов'язків, не допускати у своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його незалежність з метою догодити сторонам, іншим органам чи особам, якщо такі компроміси розходяться з нормами чинно­го законодавства і перешкоджають належному вирішенню ко­лективного трудового спору. Слід зазначити, що думка незалежного посередника не є обо­в'язковою для сторін. Його пропозиції носять рекомендаційний характер. Робота посередника завершується прийняттям погодже­ного рішення у письмовій формі або складанням протоколу роз­біжностей.

23. Гарантії незалежним посередникам, членам примирних комісій та трудових арбітражів. Незалежним посередникам, членам примирних комісій та трудових арбітражів на час роботи у примирних органах, утворених відповідно до цього Закону, гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку, а також на них поширюються гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України для виборних профспілкових працівників, членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колективів.  Незалежному посереднику, члену примирної комісії і трудового арбітражу оплата праці в розмірі не менше середньомісячної заробітної плати та відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирній процедурі, провадяться за рахунок сторін колективного трудового спору (конфлікту) за домовленістю, а якщо сторони не досягли згоди - в рівних частках.

Законодавством встановлені гарантії діяльності незалежних посередників, членів примирних комісій і трудових арбітражі в. На них поширюються гарантії, передбачені законодавством про працю для виборних профспілкових працівників, членів рад трудових колективів у частині зміни умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення, соціальних пільг і збереження місця роботи на час виконання повноважень. Оплата праці у розмірі не менше середньомісячної заробіт­ної плати за основним місцем роботи, відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах членів примир­ної комісії, незалежних посередників, членів трудового арбітра­жу здійснюється сторонами колективного трудового спору та­кож за взаємною домовленістю (якщо сторони не досягли згоди — у рівних частках). До витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах щодо вирішення колективного трудового спору, належать:виплата добових за весь період відрядження, якщо таке необхідне;відшкодування витрат на проїзд;відшкодування витрат на оплату проживання, харчування та побутові послуги, а також телефонні розмови;відшкодування за оренду автотранспорту для здійснення службових поїздок під час проведення примирних процедур. Повне відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примир­них процедурах, членів примирної комісії, незалежного посеред­ника, членів трудового арбітражу здійснюється сторонами ко­лективного трудового спору не пізніше, ніж на другий день після закінчення роботи відповідного примирного органу. Сторони спору у триденний термін після повного відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах, інформують про це Національну службу посередництва і примирення або її відпо­відне регіональне відділення.Спори, пов'язані з відшкодуванням витрат за участь у при­мирних процедурах, вирішуються у судовому порядку.

24. Порядок утворення і завдання примирної комісії.

Примирна комісія — це орган, який утво­рюється сторонами колективного трудового спору та складаєть­ся з їхніх представників. Метою його створення є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудово­го спору. Залежно від рівня спору розрізняють національну, га­лузеву, територіальну та виробничу примирні комісії. Залежно від рівня спору закон встановлює різні строки утво­рення примирної комісії. Вона утворюється за письмовою за­явою однієї із сторін:на виробничому рівні — у триденний термін;на галузевому або територіальному рівні — у п'ятиденний термін;на національному рівні — у десятиденний термін з момен­ту виникнення колективного трудового спору. Комісія складається з однакової кількості представників сторін. Ініціатором утворення примирної комісії може висту­пати будь-яка зі сторін. Вона звертається до іншої сторони з письмовою заявою, в якій вказуються пропозиції про утворення примирної комісії, її кількісний склад, а також щодо кандидатур її персонального складу. Рішення про встановлення кількості представників сторін визначається ними спільно та оформляється відповідним протоколом. Сторони самостійно визначають порядок делегування пред­ставників до комісії, персональний склад представників та їхні повноваження і оформляють це відповідним рішенням. Основним завданням примирної комісії є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту). На комісію покладаються такі повноваження:— обговорення умов та порядку вирішення колективного спору, а також обмін думками представників з цих питань;— консультації представників сторін із зацікавленими органами державної влади, іншими компетентними організаціями;— обговорення варіантів вирішення колективного трудового спору і вибір з них найбільш прийнятного. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи примирної комісії здійснюється за домовленістю сторін. За відсутності такої домовленості сторони несуть витрати у рівних частках. Перед початком розгляду справи члени примирної комісії приймають регламент проведення засідань та обирають голову комісії. Моментом створення комісії є делегування сторонами своїх представників до комісії. Відповідно до закону комісія повинна розглянути спір і при­йняти рішення у такі терміни:виробнича примирна комісія — у п'ятиденний термін;або територіальна примирна комісія — у десяти­денний термін;національна примирна комісія — у п'ятнадцяти денний термін з моменту створення комісії. За згодою сторін спору ці терміни можуть бути продовжені. Примирна комісія розглядає спір на своїх засіданнях. У разі потреби вона може залучити до свого складу незалежних посе­редників.

25 Порядок утворення трудового арбітражу та вирішення ним спору Трудовий арбітраж - це орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору (конфлікту). Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін або незалежного посередника у 3-денний строк у разі: - неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) про встановлення нових або зміну існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, а також про укладення чи зміну колективного договору, угоди; - виникнення колективного трудового спору (конфлікту) про виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, про невиконання вимог законодавства про працю. Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за згодою сторін. Якщо сторони не досягнуть згоди, то трудовий арбітраж складається з трьох арбітрів (п. 2.2 Положення про трудовий арбітраж, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 4 травня 1999 р. №37). До складу трудового арбітражу не можуть входити особи, які є представниками сторін колективного трудового спору (конфлікту), або особи, які тією чи іншою мірою зацікавлені в його однобічному вирішенні (п. 2.6 Положення). В Україні НСПП буде укладено Список арбітражів. Згідно з п. 1.2 Положення про арбітра, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 11 листопада 1999 р. №105, арбітр - це підготовлена НСПП особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору (конфлікту) для участі в роботі трудового арбітражу набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору (конфлікту) з метою прийняття рішення по його суті. Арбітр пропонується для участі в роботі трудового арбітражу органом НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) (п. 3.1. Положення). Положенням визначено умови і порядок добору арбітрів, набуття і припинення повноважень; порядок залучення арбітрів до участі у роботі трудового арбітражу; права і обов'язки арбітра, кваліфікаційні вимоги до нього; відповідальність арбітра. Голова трудового арбітражу обирається з числа його членів. До складу трудового арбітражу також можуть входити народні депутати України, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи. Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі потреби - представників інших заінтересованих органів та організацій. Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення у 10-денний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути продовжено до 20 Днів. Рішення трудового арбітражу складається із вступної, описової, мотиваційної і резолютивної частини (п. 6 Положення про порядок підготовки і прийняття рішення трудового арбітражу при вирішенні колективного трудового спору (конфлікту), затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 20 вересня 1999 р. №88). Рішення трудового арбітражу приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується всіма його членами. Воно є обов'язковим для виконання якщо сторони про це попередньо домовилися.

26. Компетенція і діяльність Національної служби посередництва і примирення

Національна служба посередництва і примирення (НСПП) – це постійно діючий державний орган для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів), утворений Президентом України відповідно до Закону України "Про поря­док вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та Рекомендацій МОП № 92.Положення про Національну службу посередництва і примирення затверджуєтьсяПрезидентом України. Основні завдання Національної служби посередництва і примирення: - сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними; - прогнозування виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) та сприяння своєчасному їх вирішенню; - здійснення посередництва і примирення під час вирішення колективних трудових спорів (конфліктів); - забезпечення здійснення соціального діалогу, вироблення узгоджених пропозицій щодо розвитку соціально-економічних та трудових відносин в Україні; - здійснення заходів із запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів); - підвищення рівня правової культури учасників соціально - трудових відносин. До компетенції Національної служби посередництва і примирення належить: - вивчення та узагальнення причин виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) і можливих їх наслідків на національному, територіальному і галузевому рівнях, вироблення пропозицій щодо запобігання колективним трудовим спорам (конфліктам); -  здійснення реєстрації висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів); -  аналіз вимог, виявлення та узагальнення причин колективних трудових спорів (конфліктів), підготовка пропозицій для їх усунення; - підготовка посередників та арбітрів, які спеціалізуються на вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів); - формування списків арбітрів і посередників; - перевірка, у разі необхідності, повноважень представників сторін колективного  трудового спору (конфлікту); - посередництво у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту); Національна служба посередництва і примирення має право: брати участь у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) на всіх його стадіях; координувати роботу трудового арбітражу, направляти своїх спеціалістів, експертів для участі у роботі примирних органів; одержувати в установленому порядку від державних органів, органів місцевого самоврядування, професійних спілок, роботодавців та їх об'єднань, сторін колективних трудових спорів (конфліктів) інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на НСПП законом функцій; попереджати сторони про порушення ними вимог  чинного законодавства під час розгляду колективного трудового спору (конфлікту) та можливі наслідки таких порушень; надсилати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування рекомендації щодо вжиття заходів для вирішення колективного трудового спору (конфлікту), реалізація яких належить до їх компетенції; звертатися до органів прокуратури, правоохоронних органів, державних органів з нагляду за додержанням законодавства про працю з пропозиціями щодо здійснення заходів, спрямованих на додержання законодавства про працю, в тому числі щодо порядку вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).

27. Вирішення колективного трудового спору у випадках заборони проведення страйку

Закон Украї ни Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)

Стаття 25. Вирішення трудового спору (конфлікту) у випадках заборони проведення страйку

У випадках, передбачених статтею 24 цього Закону і коли рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) сторонами не враховано, Національна служба посередництва і примирення звертається із заявою про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міського суду.

Стаття 24. Випадки, за яких забороняється проведення страйку

Забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.

Забороняється проведення страйку працівників (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку.

У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада України або Президент України можуть заборонити проведення страйків на строк, що не перевищує одного місяця. Подальша заборона має бути схвалена спільним актом Верховної Ради України і Президента України. У разі оголошення воєнного стану автоматично наступає заборона проведення страйків до моменту його відміни.

1

2