15. Прогнозування господарських рішень

Прогноз – це науково-обгрунтоване достовірне судження (припущення) імовірнісного характеру про можливий стан об’єкта в майбутньому або про альтернативні шляхи і терміни досягнення цього стану. Мета прогнозування: зробити зрозумілим процес розробки рішення, допомогти виявити базові тенденції в сфері, що досліджується, визначити основні критичні зони і запропонувати варіанти стратегії досягнення мети управління. Основні завдання: 1) визначення проходження процесу зміни об’єкта прогнозування протягом майбутнього періоду; 2) обгрунтування економічної доцільності розробки господарських рішень, виходячи з наявних ресурсів та пріоритетів. Основні джерела інформації для прогнозування: - статистична, фінансова, бухгалтерська і оперативна звітність підприємства;

- патентно-ліцензійна документація;

- науково-технічна документація з результатами виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Успішність прогнозування залежить від таких умов: 1)обсяг та якість інформації про дозований процес і об’єкт управління 2)правильність формулювання задачі прогнозування і обгрунтованість методу її розвязання 3)наявність необхідних обчислювальних засобів і обчислювального апарату відповідно до обраного методу Для прогнозування застосовують кількісні і якісні методи. Підходи до організації процесу прогнозування: 1) дослідницький прогноз – виражає передбачення як функцію прогнозу і відображає яким може бути розвиток ситуації за умови, що характер управління орієнтований на неї залишиться незмінним. Поділяється на: екстраполяційне і новаторське. 2) Нормативний прогноз – визначає цілі рішення і можливі способи їх досягнення на підставі об’єктивної оцінки існуючих можливостей для забезпечення досягнення адекватних результатів. Методи прогнозування з вузькою предметною областю: - методи експертних оцінок; - метод основних індикаторів; - метод сценаріїв; - методи аналізу і прогнозування тимчасових рядів; - методи причинно-наслідкові (казуальні)

16. Концептуальні засади економічного обгрунтування рішень, пов’язаних з операційною діяльністю підприємства

Концепція – система взаємопов’язаних і таких, що випливають один з одного науково-обгрунтованих поглядів, уявлень про управління, наприклад, виробничо-збутовою діяльністю підприємства. Обґрунтування прийняття рішення – підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям і реально існуючим обмеженням. В основу економічного обґрунтування господарських рішень мають бути покладені принципи: 1. врахування фактору часу; 2. врахування затрат і результатів за життєвого циклу товару; 3. застосування в розрахунках системного підходу; 4. застосування в розрахунках комплексного підходу; 5. забезпечення багатоваріантності технічних і організаційних рішень; 6. забезпечення співставності варіантів за вихідною інформацією; 7. врахування факторів невизначеності і ризику. Необхідно правильно сформулювати господарське рішення. Підготовчий етап обґрунтування рішення повинен здійснюватись в такій послідовності: 1. формулювання рішення 2. визначення кінцевої мети рішення і обумовлення можливостей відхилення від неї; 3. визначення факторів ризику, пов’язаних з даним рішенням; 4. попереднє формулювання всіх можливих наслідків господарського рішення з встановленням залежності їх від варіативної частини господарського рішення. 5. формалізація і підготовка до кількісного обґрунтування господарського рішення. Система операційних рішень включає господарські рішення щодо: • ресурсного забезпечення діяльності підприємства (персонал, капітал, виробничі фонди, нематеріальні ресурси і активи, оборотні кошти); • технічна база, організація і планування виробництва (інноваційні процеси, техніко-технологічна база виробництва, організація виробництва, система технічного обслуговування та соціальна діяльність); • результати і ефективність виробництва (формування програми випуску продукції, матеріально-технічне забезпечення виробництва, якість і конкурентоздатність продукції, продуктивність праці персоналу, мотивація трудової діяльності, оплата праці, витрати і ціни на продукцію, фінансово-економічні результати та ефективність діяльності). Алгоритм економічного обґрунтування операційних рішень: 1. обґрунтування конкретного господарського операційного рішення; 2. розрахунок планового показника економічного результату від реалізації рішення; 3. розрахунок витрат на реалізацію обраного рішення (формування кошторису, прогнозування). 4. обчислення показників ефективності операційного рішення. Перелік операційних господарських рішень, що потребують економічного обґрунтування: • виробнича програма підприємства;

потреба у виробничих ресурсах; • ефективність використання виробничих ресурсів; • продуктивність праці персоналу; • рівень витрат виробництва; • собівартість основних видів продукції; • розмір виробничих запасів і запасів готової продукції підприємства; • обґрунтування рівня ціни на окремі види продукції; • доцільність використання нових матеріалів; • виробництво нової продукції; • вибір раціональних методів і форм організації виробництва; • вибір оптимальних організаційних структур управління підприємством; • соціальні рішення. Номенклатура продукції – перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції. Асортимент – сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками.