12. Неоклас. Варіанти розвитку кіл-ної теорії грошей

На поч. ХХ ст. велися дослідження механізму зв’язку між кількістю грошей і цінами. Трансакційна теорія грошей.Америк. економіст І.Фішер сформулював трансакційну версію на базі так званого «рівняння обміну»M×V = P×Q.З часом І.Фішер ускладнює рівняння. M×V + M/V = P×T, (Т - сума всіх Q).Для розвитку кількісної теорії важливим був висновок І.Фішера про формування рівня цін під впливом трьох факторів, а не одного, як це стверджували представники класичної кількісної теорії: -кількості грошей, зміна якої прямо пропорційно впливає на рівень цін;-швидкості обігу грошей, зміна якої теж прямо пропорційно впливає на рівень ціни;-фізичного обсягу товарообороту, зміна якого обернено пропорційно впливає на рівень цін. Кембриждська (теор касових залишків). проф Кемрідж. універ. А.Маршалл, А.Пігу, Кейнс (у ранніх роботах).Їх підхід до проблеми впливу зміни грошової маси на рівень цін не макроекономічний, а мікроекономічний. Кембріджські економісти зосержували увагу на мотивах нагромадження грошей в індивідуальних учасників вир-ва. Формула «кемріджського рівняння» (формула Пігу):M = r ×R× P,де М - кількість грош одиниць;R - заг величина вир-ва в фізич виразі за 1часу;Р - ціна вироб. продукції;r – част. RP, яку люди мають бажання зберіг в вигляді грошей.Концепції: 1.сутність грошей розглядається не лише в названій функції, а й у ролі засобу збереження вартості та нагромадження;2. увага теорії акцент не лише на об'єктивн. аспектах обігу грошей, а й на визначенні його суб'єкт. засад, на характеристиці психолог. реакції господ. суб'єктів щодо використання грошової готівки;3.представники англ.школи ек-ів докладніше розглядають і проблему забезпечення грошової рівноваги.

13. Відмінності в поглядах на гроші послідовників кількісної теорії грошей та трудової теорії вартості

Трудова́ тео́рія ва́ртості— економ.концепція, розвинута В.Петті, А.Смітом, Д.Рікардо, К.Марксом та іншими економістами. За цим підходом, кожен товар обмінюється на інший відповідно до кількості сусп.праці, затраченої на його виробництво.. Значну роль в розвитку вчення про гроші відіграв Маркс виявив кількість грошей, необхідну в обігу: КГ = (ƩЦТ – ТК1 – ВП + ТК0)/ШО, де КГ – кількість грошей, нобхідна для обігу ƩЦТ – сума цін товарівТК1 – товари, надані в кредит ВП – взаємопогашені платежі ТК0 –товари, що були надані в кредит, строк оплати яких настав,ШО – швидкість обігу грошей. Ключовим в кількісній теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей: чим більше їх в обігу ¾ тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки. Ця теорія заперечує трудову теорію вартості взагалі і внутрішню вартість дорогоцінних металів як грошового товару зокрема. Отже, вона базується на загальноприйнятих в світовій науці поглядах на вартість взагалі, на суть грошей та формування їх вартості.

14. Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей

їй він посвятив "Трактат про грошову реформу""Трактат про гроші" "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". 1. У своїх дослідженнях Кейнс не зачіпав кардинальних питань теорії грошей - їх сутності та вартості. У цих питаннях він повністю залишився на традиційній для кількісників позиції номіналістичної теорії, називаючи гроші витвором держави, а вартість їх визначав як результат кількісного співвідношення маси грошей і маси товарів в обороті, тобто з позицій кількісної теорії. Кейнс також неодноразово підкреслював, що за незмінності всіх інших чинників впливу на ціни, зміна кількості грошей прямо впливає на рівень цін, хоч цей вплив не є прямо пропорційним. 2. Головним спрямуванням дослідницьких зусиль Кейнса в теорії грошей були питання місця і ролі грошей у відтворювальному процесі. Щодо цих питань він цілковито дотримувався методології монетаристської теорії грошей, за якою головним об'єктом наукових досліджень повинні бути прикладні аспекти використання грошей в економіці. Економічна теорія Кейнса глибоко вплинула на всю економічну думку Заходу. Вона була домінуючою протягом кількох десятиліть, її рекомендації широко застосовувалися в економічних програмах урядів більшості західних країн. Це пояснюється тим, що кейнсіанська доктрина з'явилася у розпалі великої економічної депресії 1929-1933 pp., коли традиційна монетарна політика була паралізована і виявилася неспроможною вивести економіку з глибокої кризи. Рекомендації Кейнса давали можливість активно впливати передусім на зайнятість і обсяги виробництва як "найвужчі" місця економічного розвитку, вказуючи шлях виходу з кризи.