97. Кримінальна відповідальність несовершеннолетних

Ответственность неповнолітніх , тобто осіб , які НЕ досягли 18- річного віку , передбачена кримінальним , адміністративним и другим законодавством .

Так , кримінальній відповідальності подлежат особи , які в вчинення преступления досягли віку 16 років ( ч . 1 ст . 22 Кримінального кодекса України , далі - КК ). Це так званий общий вік кримінальної відповідальності .

Закон також ( ч . 2 ст . 22 КК України ) передбачає и знижений вік кримінальної відповідальності . Йдеться о человек в віці від 14 до 16 років . Ці лица подлежат уголовному відповідальності по такие виды злочинів , як : вбивство ( ст . ст . 115-117 КК ), умисне тяжелое тілесне ушкодження ( ст . 121, частина третя статтей 345, 346, 350, 377, 398), зґвалтування ( ст . 152), хуліганство ( ст . 296) та другие.

Зниження возраста кримінальної відповідальності законодавець обумовив перш по все тим , що лицо уже в 14- річному віці усвідомлює суспільну небезпечність и протиправність злочинів , які вказані в ч . 2 ст . 22 КК . Крім того , серед подростков ці преступления досить поширені , і більшість с них тяжкі , представляють підвищену суспільну небезпечність .

Особи у віці від 11 до 14 років не можуть бути суб'єктами злочину, оскільки не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Проте, ч. 2 ст. 97 КК визначає, що до цих осіб все ж таки можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру з дотриманням таких умов: по-перше, неповнолітньому виповнилось 11 років; по-друге, ця особа вчинила діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого особливою частиною КК.

Згідно ст. 105 КК неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

98. Види покаран ь що можуть бути застосован і до неповнол і тн іх та особливості іх призначення.

У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

В соответствии со ст. 98 КК, до неповнолітніх застосовуються лише такі основні види покарань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

Отже, відносно неповнолітніх не можуть застосовуватися: конфіскація майна, обмеження волі, довічне позбавлення волі, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службові обмеження для військовослужбовців, тримання в дисциплінарному батальйоні.

Особливості застосування щодо неповнолітніх кримінального покарання стосуються:

1) законодавчої заборони на застосування окремих видів покарання;

2)обмеження в застосуванні щодо неповнолітніх деяких ви-

дів покарання;

3)особливостей призначення кримінального покарання.

Відповідно до КК, покарання у вигляді позбавлення волі неповнолітнім може бути призначено тільки у виховно-трудових колоніях двох видів: загального режиму, в яких призначається відбування позбавлення волі неповнолітнім чоловічої статі, засуджуваним уперше до позбавлення волі, а також неповнолітнім жіночої статі; посиленого режиму, в яких призначається відбування позбавлення волі неповнолітнім чоловічої статі, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі.

У виховно-трудових колоніях неповнолітні відбувають покарання до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, а потім переводяться до виправно-трудових колоній для дорослих. Однак для досягнення мети виправлення, закінчення навчання закон допускає залишення особи, яка досягла вісімнадцяти років, у виховно-трудовій колонії до досягнення двадцятирічного віку.

Щодо таких видів покарань, як виправні роботи, штраф, кримінальний закон прямо не передбачає будь-яких обмежень при призначенні їх неповнолітнім, однак вони випливають із суті цих покарань. Так, виправні роботи можуть бути застосовані лише до неповнолітніх, які досягли п'ятнадцятирічного віку, тому що саме з цього віку особа може бути прийнята на роботу.

Особливості є і при призначенні кримінального покарання неповнолітнім. Вони визначаються насамперед тим, що щодо них на перше місце серед мети покарання висувається мета виправлення.

Крім того, суд зобов'язаний ураховувати вікові особливості неповнолітніх і умови їх життя, виховання та навчання, вплив дорослих, наявність або відсутність батьків, стан здоров'я та ін.