- •2. Особливості функціонування моралі
- •3. Етика в системі гуманітарних дисциплін. Історія етичних учень.
- •4. Методологічні орієнтири в історико-етичному дослідженні.
- •6. Природа моралі: основні підходи до вирішення проблеми
- •7. Структура моральної свідомості
- •8. Добро – провідна ідея моральної свідомості
- •9. Моральне зло, його походження і сутність
- •9. Совість – центральний чинник моральної самосвідомості людини
- •11. Категорії етики
- •10. Моральна свідомість
- •12.Принципи етики.
- •13. Честь і гідність людини.
- •14. Щастя як категорія моральної свідомості
- •15. Етично-філософські системи стародавньої Індії. Ведичний період.
- •16. Морально-етичні принципи буддизму.
- •17. Етичне вчення джайнізму.
- •18. Моральна метафізика конфуціанства.
- •19. Даосизм - етика природо відповідного не діяння.
- •20. Моїзм - етика всезагальної любові
- •21. Легізм – етика тотальної влади
- •22. Етика в ранній античний період – загальна характеристика
- •23. Етика Демокріта
- •24. Етичний релятивізм софістів
- •25. Етичний абсолютизм Сократа
- •26. Гедоністична етика школи кіренаїків
- •27. Етика аскетизму школи Кініків
- •28. Класична антична естетика: загальна характеристика
- •29. Етична концепція Платона
- •30. Індивідуалістична етика Платона.
- •31. Соціальна етика Платона
- •32. Етика Арістотеля, вчення Арістотеля про щастя.
- •33. Учення про дружбу
- •34. Етика Епікуреїзму
- •35. Епікур та Епікурейство.
- •36. Теорія щастя Епікура.
- •37. Етика стоїцизму.
- •38. Образ стоїстичного мудреця.
- •39. Основи християнської моралі.
- •40. Етична доктрина Августина Блаженного.
- •41. Моральна філософія Фоми Аквінського
- •42. Етика погляди доби Відродження. Гуманізм.
- •43. Особливості етики Нового часу
- •44. Натуралістична етика Тома Гоббса
- •45.Етичний релятивізм б.Спінози
- •46. Етичні ідеї Європейського Просвітництва
- •47. Проблема загальний підстав моралі д.Юма
- •48. Діячі французького просвітницького руху про мораль (п. Гольбах, ш. Монтеск’є, Вольтер).
- •49. Вчення про чуттєву природу людини ж.-ж. Руссо
- •50. Мораль як вияв духовності людської природи (за Ляйбніцом)
- •51. Кант про свободу
- •52. Етичний абсолютизм Канта
- •53. Етична система і.Канта
- •54. Етична концепція г. Гегеля
- •55. Етика альтруїзму л. Фоєрбаха
- •57. Еволюціоністська етика г. Спенсера
- •58. Етика позитивізму
- •59. Етика утилітаризму.
- •60. Етика прагматизму
- •61. Песимістична концепція Шопенгауера.
- •62. Вчення про світову волю а.Шопенгауера.
- •63. Критика моралі Ніцше.
- •64. Ніцше як історик моралі.
- •65. А.Бергсон про два джерела моралі.
- •66. Етичні ідеї психоаналізу
- •67. Неофройдизм: к.Юнг та е.Фромм
- •69. Етичні пошуки в екзистенціалізмі
- •70. Засновник екзистенціалізму с.Кіркегор : основні ідеї
- •72. Вчення про абсурд а.Камю.
- •73. Проблема морального вибору і свободи особистості.
- •74. Страх смерті та сенс життя
- •75. Честь і гідність
- •76. Моральний конфлікт й оптимальні шляхи його розв'язання.
- •77. Моральна відповідальність: сутність і специфіка.
- •78. Моральна регуляція. Золоте правило моралі
- •79. Моральний вчинок. Вибір вчинка.
- •80. Самовиховання. Самоконтроль. Самоорганізація.
- •81. Мораль і мистецтво.
- •82.Проблема свободи волі в етиці.
- •83. Етичний аспект ідеї безсмерті людини.
- •84.Співвідношення моралі і політики.
- •85.Проблеми професійної етики.
- •87.Справедливість - категорія моральної свідомості.
- •88.Мораль і глобальні проблеми сучасності.
- •89. Мораль та релігія.
- •90. Проблеми морального виховання та самовиховання.
- •91. Щастя як категорія моральної свідомості
- •93. Роль звичаїв у моральній культурі народу
- •94. Сенс життя та проблема етичної творчості
- •95. Аскетизм і його моральний потенціал
- •96. Етика та етикетє
- •Альтруїзм як принцип моральної свідомості
- •98. Моральні мотиви і ціннісні орієнтації
- •100. Співвідношення моралі і філософії
75. Честь і гідність
Гідність різниться від поняття честі на підставі індивідуалізації досвіду відношення людини до світу та до себе самої. Гідність людини визначається, по-перше, здатністю приборкати пристрасті й підпорядкувати чуттєву природу розумному волевияву. По-друге, гідність спирається на уміння формувати досконалий предметний світ та досконалі стосунки, утверджуючи творчу сутність людини. По-третє, за умови нормальності суспільного життя, гідність людини, оперта на творчі уміння, має отримувати адекватну моральну оцінку з боку суспільства. Суспільство має також виявляти повагу до особи у вигляді матеріальної винагороди, відзнак тощо, відповідно до вкладу особи у загальний суспільний добробут. Гідність людини визначається її об´єктивними якостями, і за цією ознакою гідна поваги та людина, яка є носієм моральних та інших людських чеснот. Гідність об´єктивується, по-перше, діяльністю особистості, що утверджує чесноти людства. По-друге, на підставі першого, гідність має бути принципом ставлення суспільства до особи. Моральність суспільного життя визначається визнанням цінності кожної людської особистості та творенням атмосфери поваги до особи, залежно від її внеску в загальносуспільний добробут. По-третє, гідність є виявом самосвідомості особи і має моральну цінність за умови, що самоповага оперта на об´єктивну підставу: реальну або потенційну цінність особистості. Рівень всезагальності змісту моральності, що сконцентрований у понятті "гідність", зумовлює її категоріальний статус. Ця категорія відображає сутнісну визначеність людини та людського способу життя — їх гуманістичну природу.
Честь - це категорія, що відображає соціальність людини, її належність до конкретного типу спільноти і усвідомлення себе суб´єктом життєвості, в першу чергу, через належність до цієї спільноти. Дотримання вимог честі — важлива умова творення моральної традиції. Поняття "честь" відображає один із напрямків розвитку моральної свідомості суспільства та особистості, що бачить себе невід´ємною складовою більш загального, ніж одиничне існування, соціального цілого.
76. Моральний конфлікт й оптимальні шляхи його розв'язання.
Моральний конфлікт є специфічною ситуацією вибору між рівними для даної людини, але взаємовиключними моральними цінностями. Моральний конфлікт — це зіткнення моральних норм в індивідуальній та суспільній свідомості, що пов'язане з боротьбою мотивів та вимагає морального вибору.
Особливість морального конфлікту полягає в тому, що в ситуації, яка складається, вибір будь-якого вчинку як слідування тій чи іншій нормі моралі веде до порушення іншої норми. Складність полягає не в тому, що людина може не знати деяких норм моралі, через що не в змозі зробити вибір, а також не в тому, що вона не воліє виконувати вимоги моралі, а в необхідності розв'язувати зіткнення цих вимог.
Існують два види моральних конфліктів: зовнішні та внутрішні. Зовнішні виявляються як гострі моральні суперечності між людьми. Вони відображають розходження спрямованості ціннісних орієнтацій окремих особистостей, соціальних груп і суспільства. Для зовнішнього конфлікту характерно заперечення правильності протилежних переконань, поглядів, цінностей, ідей.
Зовсім інша природа внутрішніх конфліктів. їх джерелом є складність, різнохарактерність самих мотивів особистості, що знаходяться у підпорядкованості та супідрядності один до одного. Специфіка внутрішнього конфлікту полягає в тому, що для нього характерна боротьба цінностей, норм, мотивів, які. особистість визнає правильними.
Засобом розв'язання конфлікту є «золоте правило» — «з двох лих обрати менше». Менше зло не є добро, але воно являє собою компроміс у тих випадках, коли гармонія принципово неможлива для учасників конкретної ситуації. Загальним принципом у вирішенні моральних конфліктів висувається положення про ієрархію моральних цінностей, систему переваг. Аксіомою у розв'язанні моральних конфліктів нерідко є положення про пріоритет суспільного інтересу перед приватним. Оптимальний вихід з конфліктної ситуації передбачає не тільки готовність особи пожертвувати власними інтересами, а й зусилля суспільства, спрямоване на задоволення інтересів особи. Правильний моральний вибір є можливим тільки за наявності такого зустрічного руху від людини до суспільства та від суспільства до людини.
