15. Організація спеціальних сівозмін.

Спеціальними прийнято вважати такі сівозміни, в яких обробляють сільськогосподарські культури, що характеризуються підвищеною вимогливістю до ґрунтів, рельєфу, водному режиму або що вимагають складної технології обробітку. Більшість овочевих культур, коноплі, махорка, мак та інші пред'являють високі вимоги до ґрунтової родючості. Для них необхідні рихлі ґрунти легкосуглинистого або супіщаного механічного складу, достатньо забезпечені вологою. Кращі місця для обробітку перерахованих сільськогосподарських культур — річкові долини і заплави. По рельєфу придатні також слабопологі нижні частини схилів, що добре обігріваються, захищені від шкідливих вітрів. Непридатні верхні частини вітроударних схилів, замкнуті пониження. Найбільш сприятливі чорноземні ґрунти із вмістом 5—6% гумусу. Ґрунти низовинних торф'яників і заплав після окультурення наближаються до чорноземних, а іноді і перевершують їх по родючості. Зважаючи на велику праце- і вантажоємність овочеві сівозміни розміщують поблизу населених пунктів, тваринницьких комплексів і ферм. Тим самим зводять до мінімуму транспортні витрати на перевезення робочої сили і вантажів, добрив і різних матеріалів, овочевої продукції, а також втрати часу на переходи людей. Обробіток овочевих культур в сівозмінах забезпечує отримання вищих урожаїв і кращої якості продукції; тут ефективніше боротьба з бур'янами, понижена зараженість ґрунту патогенними мікроорганізмами, підвищена ефективність добрив, зрошування і всіх інших агротехнічних і меліоративних прийомів. Необхідні правильний підбір типів сівозмін і їх розміщення з урахуванням біологічних особливостей різних груп культур. За виробничими ознаками і схожістю прийомів вирощування овочеві рослини підрозділяють на бульбоплоди (картопля); баштанні (кавун, диня, гарбуз); огірки і овочеві гарбузи (кабачки, патисони); капустяні рослини (капуста качанова, кольорова і ін.); коренеплоди (морква, буряк, ріпа, редька і ін.); пасльонові овочі (помідори, баклажани, перець); зелені культури (салат, шпинат, кріп і ін.); цибульні (лук, часник); боби (горох, квасоля). Перераховані групи овочевих рослин пред'являють різні вимоги до вологи. Дуже вимогливі капуста, огірки, редиска; вимогливі помідори, баклажани, перець, цибуля; маловимогливі коренеплоди, боби, кукурудза, гарбуз; посухостійкі кавуни, дині. Вимогливість до вологи — головна умова вибору ділянки для розміщення сівозміни, що включає ту або іншу групу культур, оскільки у ряді районів одні з них можуть виростати на знижених, а інші — на підвищених ділянках; одні — без зрошування, інші — із зрошуванням. Крім того, цей чинник визначає норму поливу, а отже, потреба в зрошувальній воді. Холодостійкі культури можна розміщувати на нижчих місцях і північних схилах, а теплолюбиві — на підвищених місцях, південних схилах. Вся велика інтенсифікація овочівництва, застосування індустріальних технологій, утворення крупних господарств і галузей по вирощуванню овочів викликають необхідність в організації спеціалізованих сівозмін по обробітку окремих культур (томатів, огірків, моркви, баштанних). Такі різноманітні вимоги часто вимушують проектувати декілька сівозмін, щоб розмістити кожний з них з детальним обліком фізико-хімічних і механічних властивостей ґрунту, забезпеченості тих або інших ділянок вологою і теплом. При розміщенні конопляних сівозмін, окрім загальних вимог спеціальних сівозмін, слід врахувати місцеположення устрою для замочування і розстилання. Кращий попередник для конопель — багаторічні бобово–злакові трави. Можна розміщувати коноплі також після удобрених овочевих культур і кормових коренеплодів. У сівозмінах, що включають посіви лікарських рослин, застосовується велика питома вага ручної праці. Вони, як правило, малих розмірів, і розміщують їх на мінімальній відстані від населеного пункту (у радіусі 1—2 км.). Зразкова схема макової сівозміни може бути представлена в наступному вигляді: 1) пара чиста; 2) озима пшениця; 3) мак; 4) кукурудза на силос; 5) ярові зернові. Кількість спеціальних сівозмін в господарстві і закріплення їх за бригадами визначають роз'єднаністю орних масивів, придатних для цієї мети, розосередженістю населених пунктів, планованою організацією праці, забезпеченістю робочою силою і іншими умовами.