Питання 6. Досягнення науки і філософії за доби еллінізму

Евклід.

Створив дев’ятитомну працю „Елементи”. Її перші чотири книги присвятив геометрії, а п’яту й шосту – основам алгебри. Також займався оптикою й астрономією. Одне з відкритих сузірь назвав „Волосся Берніки” на честь дружини Птолемея ІІІ.

Аристарх Самосський.

У результаті тривалих спостережень за Сонцем уперше в астрономії сформулював геліоцентричне вчення, за яким Сонце перебуває у центрі Всесвіту і є нерухомим небесним тілом, навколо якого обертаються всі планети, серед яких і Земля, що у свою чергу обертається навколо своєї осі.

Архімед.

Уславився дослідженнями в математиці та техніці. Уперше виклав теорію важеля („Дайте мені точку опори, і я переверну світ”). Головною заслугою Архімеда вважається те, що він установив зв’язко між математикою і механікою. Винайшов модель небесної сфери, яка рухалася за допомогою, ймовірно, якогось пневматичного механізму.

Ератосфен.

Був засновником географії як науки, котра займалася не лише описами місцевості, а й Землі в цілому. Вважав, що Земля має кулеподібну форму. Одним із перших упорядкував тогочасну хронологію, оскільки на той час єдиного літочислення не існувало і кожен грецький поліс мав власну систему датування історичних подій.

Герофіл.

Вважається батьком анатомії як науки. Першим серед лікарів розпочав вивчення нервової системи людини і встановив залежність пульсації судин від діяльності серця. Зробив детальні описи ока, печінки та інших органів людського тіла. Досліджував також вплив ліків і гімнастичних вправ на людину.

Епікур.

Видатний філософ, послідовник Демокрита та його атомістичної теорії. Вважав, що людина досягне щастя, якщо зрозуміє закони Космосу, усвідомить своє місце у ньому, не буде заспокоювати себе вигадками та ілюзіями, сприйматиме спокійно неминучість смерті. Завдяки цьому вона досягне спокою, душевної рівноваги і зможе розумно насолоджуватися життям.

Зенон.

Філософ, засновник філософської школи стоїків (від слова „стоя” – портик, із якого виступав перед слухачами Зенон). Вважав, що душа людини – це частка божественного вогню у смертному тілі людини. Людина не повинна боятися смерті тому, що її душа не вмирає, а переселяється в інше тіло.

Піррон.

Філософ, засновник філософської школи скептиків. Вважав, що мета філософії – допомогти людині досягти щастя. Проте, оскільки ніхто не може відповісти, як саме це зробити, то бажано утримуватися від будь-яких суджень про невідоме і не хвилювати душу, оскільки єдине можливе щастя, якого може досягти людина, - незворушність.

Питання 7. Міфи стародавньої греції

Міф (грец. mythos – переказ, сказання) – стародавні оповіді про дії богів. надприродних істот і героїв, що брали участь у створенні світу.

Види міфів:

Космогонічні міфи – Походження Всесвіту.

Теогонічні міфи – Походження богів.

Антропогонічні міфи – Походження людини.

Значення грецьких міфів.

- Перша спроба греків осягнути таємниці Всесвіту, пояснити його походження і будову.

- Обґрунтовували існуючі порядки життя людей, їхні відносини між собою, звичаї тощо.

- Грецькі міфи допомагають зрозуміти життя стародавніх греків, їхні мрії, сподівання, уявлення про добро і зло.

- У фантастичній формі міфи відображають історію освоєння людиною навколишнього середовища і розуміння свого місця в ньому.

- Міфи дозволяють історикам отримати інформацію про деякі справжні події грецької історії.