54. Ввп: поняття методи розрахунку

Центральне місце серед макроекономічних показників займає валовий внутрішній продукт. Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік.

Для обчислення ВВП використовують три методи:

1. Виробничий: ВВП =  (ВВ – МВ) + (ПП – С) , де

ВВ – валовий випуск окремих галузей; МВ – матеріальні витрати окремих галузей; ПП – прибуткові податки; С – субсидії

2. Метод кінцевого використання (за витратами): ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ СВ – споживчі витрати домашніх господарств (населення); ВІ – валові внутрішні інвестиції приватного сектора економіки; ДЗ – державні закупки товарів і послуг з метою задоволення загальносуспільних потреб; ЧЕ – чистий експорт, різниця між експортом і імпортом товарів і послуг (ЧЕ=Е-Ім)

3. Розподільчий метод (за доходами): ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + (НП – С) ЗП – заробітна плата; ВКП – валовий корпоративний прибуток (він розподіляється на: податок на корпоративний прибуток (ПКП), дивіденди (Д) та нерозподілений прибуток (НрП) ); ЗД – змішаний доход, тобто доход некорпоративного бізнесу; НП – неприбуткові податки; С –субсидії; (НД-С) – чисті неприбуткові податки.

Розрізняють реальний і номінальний ВВП

Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, що вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва.

Номінальний ВВП = сума ріgі, де

Gі = обсяг виробництва і-того товару в поточному році

Рі = ціна і-того товару в поточному році

Таким чином, виходячи з формули, ми бачимо, що на номінальний ВВП впливає:

• динаміка обсягу виробництва

• динаміка рівня цін

Реальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в сталих (незмінних, базових) цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва

Реальний ВВП= сума РоGі, де

Ро = ціна і-того товару в базовому році

Реальний ВВП = Номінальний ВВП/Ір, де

Ір – індекс цін

Якщо величина індексу менша за одиницю, то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, що називається іновлюванням. Якщо ж величина індексу цін більша за одиницю то відбувається дефлювання – коригування номінального ВВП у бік зменшення.

Для здійснення названих коригувань використовують цінові індекси Лаопейреса, Пааше і Фішера.

55. Товарна та фондова біржа, їх функції та значення.

Ефективне функціонування сучасного ринку знаходиться в прямій залежності від ринкового середовища. Важливим його елементом є ринкова інфраструктура, що представляє собою систему підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. До таких установ належать товарні і фондові біржі.

У сучасній економічній літературі товарна біржа розглядається, по-перше, як економічна категорія, що відображає складову частину ринку, специфікою якого є особлива оптова форма торгівлі товарами. По-друге, це господарське об’єднання (суспільство) продавців, покупців і торговців-посередників з метою створення умов для торгівлі, полегшення, прискорення і здешевлення торгових угод і операцій. Такі об’єднання організовуються для поліпшення торгівлі, швидкого забезпечення товаровиробників необхідними товарами, прискорення обороту капіталу. Члени біржі виграють не від її функціонування, а від своєї участі в торгах. Члени товарної біржі, якими можуть бути як посередницькі (брокерські, торгові і т.п.), виробничі фірми, так і банківські установи, інвестиційні компанії, окремі громадяни, відповідно до встановлених біржових правил укладають угоди купівлі-продажу товарів за цінами, що складається безпосередньо в ході торгівлі в залежності від співвідношення попиту і їхньої пропозиції. Це свідчить про те, що біржа являє собою особливий ціноутворюючий механізм. Охарактеризувавши різні сторони діяльності товарної біржі, можна дати їй наступне узагальнююче визначення. Товарна біржа - це асоціація юридичних і фізичних осіб, що здійснює оптові торгові операції на основі стандартів, зразків у спеціальному місці, де ціни на товари визначаються шляхом вільної конкуренції. Біржа як сегмент загального ринку виконує функції збалансування попиту та пропозиції шляхом відкритої купівлі-продажу, упорядкування й уніфікації ринку товарних і сировинних ресурсів, стимулювання розвитку ринку. Формування товарних бірж в Україні регулюється Законом України “Про товарну біржу” та створює умови для концентрації у визначених місцях великої кількості товарів, що сприяє утворенню ціни рівноваги, усуненню дефіциту і затоварення. Фондова біржа – це організаційна форма ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами – акціями, облігаціями, зобов’язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов’язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей. Фондова біржа забезпечує рух капіталу, прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки. Це є одним із завдань фондової біржі. Фондова біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залучення коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію.

Як вторинний ринок цінних паперів фондова біржа сприяє здійсненню переходу фондових цінностей від одного суб’єкта до іншого. На первинному ринку цінності емітуються, тобто випускаються в обіг і розповсюджуються серед інвесторів.

Фондова біржа є некомерційною організацією, не переслідує мети одержання власного прибутку, заснована на самоокупності, не виплачує доходи від своєї діяльності своїм членам. Фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватись за рахунок продажу акцій фондової біржі, які дають право бути її членом, регулярних членських внесків членів фондової біржі, біржових зборів з кожної угоди, що здійснена на фондовій біржі.

Функціонування біржі нерозривно пов’язано з системою посередництва і таких її суб’єктів, як посередники, які поділяються на маклери, брокери, дилери або джобери.

Для бірж, яким більшою мірою притаманні риси публічно-правового закладу, найбільш поширеним типом посередника є маклер. Маклером називають посередника, який виконує свої функції, не маючи права здійснювати угоди за власний рахунок і брати на себе зобов’язання контрагента. На біржах що організовані у формі асоціацій і акціонерних підприємств, більш типовими посередники є дилери або джобери , які здійснюють операції за власний рахунок, а допомагають їм реальні посередники – брокери.