101. Податково-бюджетна (фіскальна) політика держави як інструмент відновлення макроекономічної рівноваги.

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика - це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво неінфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому.

Держава маніпулює податками та державними видатками, при недостатньому сукупному попиті збільшує державні видатки, скорочує податки; при надмірному попиті –державні видатки скорочуються, а податки збільшуються. Стимулювання попиту, як правило, збільшує інфляцію, а антиінфляційне регулювання посилює застійні явища. Виконує держава ці функції за допомогою такого інструменту як державний бюджет.

Критерієм ефективності бюджетної політики можуть бути темпи довгострокового стабільного зростання, розширення внутрішнього ринку та підвищення конкурентоспроможності національної економіки, її окремих виробництв та галузей.

Формалізуючи сказане вище, можна запропонувати такі критерії ефективності бюджетної політики:

1) рівень збирання бюджетних доходів у цілому, податків зокрема;

2) рівень виконання бюджетних зобов'язань;

3) розмір бюджетного дефіциту і швидкість росту державного боргу;

4) обсяг фінансових ресурсів, що відриваються на обслуговування державного бюджету;

5) рівень монетаризації бюджетного дефіциту;

6) розмір валютних резервів, використовуваних для фінансування бюджетного дефіциту;

7) динаміку валового внутрішнього продукту;

8) рівень безробіття;

9) ступінь виконання законодавчих і прирівняних до них актів про бюджет.

За характером впливу на економіку виділяють наступні види бюджетної політики: стимулююча та стримуюча.

Стимулююча бюджетно-податкова політика (фіскальна експансія) у короткостроковій перспективі має своєю ціллю подолання циклічного спаду економіки і припускає збільшення державних видатків, зниження податків або комбінування цих мір.

Стримуюча бюджетно-податкова політика (фіскальна рестрикція) має своєю ціллю обмеження циклічного підйому економіки і припускає зниження державних видатків, збільшення податків або комбінування цих мір.

За формами виділяють дискреційну та недискреційну фіскально-бюджетну політику.

Дискреційна фіскальна політика – цілеспрямована, свідома зміна розмірів державних витрат, податків і сальдо державного бюджету в результаті спеціальних рішень уряду, спрямованих на зміну рівня зайнятості, обсягу виробництва і темпів інфляції.

Недискреційна фіскальна політика - автоматична зміна названих розмірів в результаті циклічних коливань сукупного доходу. Недискреційна фіскальна політика припускає автоматичне збільшення (зменшення) чистих податкових надходжень у держбюджет у періоди росту (зменшення) ВНП, що здійснює стабілізуючий вплив на економіку.

“Вмонтований” (автоматичний) стабілізатор - економічний механізм, що дозволяє знизити амплітуду циклічних коливань рівнів зайнятості і випуску, не прибігаючи до частих змін економічної політики уряду.