3 Поняття моралі та моральності

Слово "мораль" походить до латинського «moralis» - етичний. Мораль є досить складним явищем. Вона є однією з форм суспільної свідомості, яка виконує функцію регулювання поведінки людей у всіх областях суспільного життя. В повсякденному побуті, в науково-популярній літературі під мораллю розуміють сукупність норм, правил поведінки, які направляють, регулюють дії людей. Але подібне визначення дуже широке, бо воно не виявляє специфіки моралі. Особливість норм моралі полягає в тому, що вони носять універсальний, загальнолюдський характер. Їх розпорядження застосовні практично у всіх сферах життєдіяльності людини (особистої, сімейної, професійної, суспільної). Іншою особливістю норм моралі є те, що вони спираються на авторитет громадської думки і, мабуть, головне – на совість людини. Саме вищі цінності наповнюють наше життя особливим значенням, повнотою і духовністю.

Мораль санкціонується лише з формами духовної дії (громадська оцінка, схвалення або засудження вчинків). Це обумовлює відносно велику роль свідомості в моралі, ніж в інших формах соціального контролю. Свідомість може виявлятися як в раціональній формі понять і думок, так і в емоційній формі відчуттів, спонук, схильностей. Не меншу роль в моральній свідомості грає індивідуальна свідомість. Індивід може значною мірою самостійно регулювати свою поведінку і судити про моральне значення всього, що відбувається навколо нього. Будучи складною суспільною освітою, мораль включає моральну діяльність з точки зору її змісту і мотивації, оскільки прийнято поступати в тому або іншому суспільстві (зразки поведінки, звичаї). Моральні відносини, що регулюють цю діяльність, що виявляються в різних формах зобов'язань, вимог до людини: моральна норма, обов'язок, відповідальність, совість. Моральна свідомість відображає ці відносини у вигляді відповідних представлень норм, принципів, суспільних і моральних ідеалів, понять добра та зла, справедливості та несправедливості). Всі ці форми моральної свідомості об'єднані в логічну систему, яка дозволяє не тільки наказувати, але і певним чином мотивувати і оцінювати моральну дію.

Таким чином, моральна свідомість містить норми, цінності, духовні орієнтири, які дозволяють, визначають вибір людини в складних, суперечливих життєвих ситуаціях. Слід підкреслити, що саме вищі цінності наповнюють наше життя особливим значенням. Але вести по-справжньому етичне життя в змозі лише та людина, яка розміряє свої помисли, відчуття та дії з вищими цінностями.

Моральна практика – сфера і індивідуально-масових виявів поведінки, стосунків, діяльності, орієнтованих на найвищі, універсальні вселюдські цінності.

Моральну практику утворює моральна діяльність і моральні відносини.

Моральна діяльність – особлива сфера діяльності, що має предметно-змістову визначеність і специфіку. Вона становить значущість будь-якої діяльності, оскільки на неї поширюються моральні вимоги.

Моральна діяльність – єдність моральної свідомості і практичної діяльності.

Моральна діяльність і моральна свідомість взаємно породжуються і взаємно зумовлюються, існуючи одна завдяки іншій.

Моральна діяльність проявляється через вчинки.

Здійснюючи вчинок, людина вступає в певні відносини з іншими людьми, із словом. Тим самим вона вступає в суспільні відносини, сукупність зв’язків і залежностей, які і називаються моральними відносинами.

По іншому, моральні відносини –це сукупність моральних зв’язків, у які вступають люди у процесі моральної діяльності.

Моральні відносини відрізняються в залежності від об’єкту і суб’єкту моральної дії, а також від способу життя.

Якими б не були моральні відносини за змістом, - їх внутрішнім вістрям є ставлення особистості до суспільства. Адже навіть інтимні душевні стосунки між близькими людьми передбачають орієнтацію на суспільно-корисні цінності – вірність, відданість. Безкорисливе бажання добра один одному. Однак, ставлення особистості до суспільного блага як вищої цінності обов’язково потребує не менш фундаментального ставлення суспільства до особистості як мети свого існування і розвитку. Не людина є засобом усіх суспільних перетворень, а суспільство є продуктом взаємодії людей, умовою саморозвитку і самореалізації людини.