16. Зміст конституції. Поняття функцій конституції та теоретико-методологічні проблеми їх класифікації

Зміст конституції. Зміст конкретної конституції визначають різні чинники - час прийняття, юридичні та релігійні традиції, загальний рівень правової культури суспільства, географічні та демографічні фактори тощо. Обов'язковими елементами будь-якої конституції, до них можна віднести:

1. Найважливіші принципи організації державної влади - народний суверенітет, поділ влади, верховенство права, державний суверенітет, гуманізм.

2. Основи правового статусу людини і громадянина - принципи правового статусу людини і громадянина (свободи, рівності у правах і гідності, гарантованості прав і свобод людини тощо), основні права, свободи та обов'язки людини і громадянина та їх гарантії.

3. Організація, структура і компетенція вищих органів державної влади - інститути парламентаризму, глави держави, уряду, вищої судової влади.

4. Основи правового регулювання в державі - ієрархія правових актів, сфери законодавчого регулювання, співвідношення юридичної сили міжнародних договорів та актів національного законодавства.

5. Основи правового положення адміністративно-територіальних одиниць (статус суб'єктів федерації).

Функції конституції - це основні напрямки її впливу на суспільні відносини, які обумовлені соціальним призначенням конституції. Основні з них:

- юридична функція, пов'язана з тим, що конституція є основним джерелом права, вона має найвищу юридичну силу (формально-юридична конституція), є базою чинного законодавства і визначає всю систему правового регулювання в суспільстві;

- політична функція полягає в тім, що конституція встановлює основи організації публічної влади, визначає основні принципи політичної діяльності, функціонування інститутів політичної системи суспільства;- ідеологічна функція полягає у виховній ролі конституції, яка встановлює взаємовідносини держави з людиною, інститутами громадянського суспільства на основі їх взаємної відповідальності.

Зовнішньополітична функція полягає в тому, що конституція є правовим фундаментом зовнішньополітичної діяльності держави.

17. Юридичні властивості конституції. Пряма дія норм конституції як її юридична властивість

Юридичні властивості Конституції України – це її специфічні риси як Основного Закону, які відрізняють Конституцію України від інших нормативно-правових актів, характеризують її сутність та зміст.

1. Конституція – Основний закон держави. Будь-яка конституція є законом і має всі ознаки закону. Але на відміну від інших законів, конституція – це такий закон, який приймається або безпосередньо народом на референдумі, або вищим представницьким органом державної влади і закріплює найважливіші засади життя суспільства і держави. 2. Юридичне верховенство конституції. Однією з головних юридичних властивостей конституції є її верховенство у правовій системі. Конституція – це не просто основний закон держави, а такий закон, який має особливу, найвищу юридичну силу у порівнянні з іншими законами і нормативно-правовими актами. 3. Конституція – база поточного законодавства. Закріплюючи головні, базові суспільні відносини, Конституція України є правовою основою для всього поточного законодавства. Абсолютна більшість норм конституції є відправними, вихідними для поточного галузевого законодавства – цивільного, адміністративного, кримінального тощо.

4. Пряма дія норм конституції. Пряма дія норм конституції означає, що ці норми “працюють”, так би мовити, без посередників – законів та інших нормативних актів, прийнятих на основі конституції і на її розвиток. Пряма дія конституції означає, що кожний громадянин, який вважає свої права порушеними, може звернутись за їх захистом до суду, посилаючись при цьому на відповідну статтю Конституції.

5. Правова охорона конституції. Насамперед слід зазначити, що в юридичній літературі вживаються два поняття – охорона і захист Конституції України. Обидва поняття – охорона і захист Конституції України – об’єднані загальним об’єктом і метою, яка полягає в забезпеченні реальності і виконуваності Основного закону. Методи досягнення поставлених завдань і, відповідно, зміст охорони Конституції і захисту Конституції різні.

6.Особливий порядок зміни конституції. Стабільність у суспільстві і державі багато в чому залежить від стабільності законів, і, насамперед, від стабільності основного закону – конституції. Саме тому на відміну від звичайних законів для внесення змін до конституції встановлюється більш складний порядок, спрямований проти скороспілих, кон’юнктурних поправок.

 

18. Під реалізацією норм конст. права розуміється їх здійснення, тобто запровадження в життя.Форми реалізації конституційно-правових норм розрізняються в залежності від характеру правозастосовчих дій суб’єктів права. Керуючись цим критерієм, здебільшого виділяють чотири основні форми реалізації правових норм: використання, виконання, дотримання і застосування.

Використання норм права- це форма реалізації норм права, за якої суб'єкт використовує права, надані йому від¬повідно до приписів правових норм, що знаходить свій вираз у здійсненні тими чи іншими суб'єктами повноважень, наданих їм нормами права.

Шляхом використання реалізуються уповноважуючі пра¬вові норми.Використання норм права може здійснюватись як активною (коли повноваження полягає у праві здійснювати певні дії), так і пасивною (коли повноваження полягає у праві не робити певних дій) поведінкою суб'єкта.

Виконання як форма реалізації конституційно-правових норм являє собою реалізацію зобов’язуючих норм, виконання суб’єктом права покладених на нього обов’язків. Виконання виражається у здійсненні відповідним суб’єктом дій, передбачених нормою права.Виконання обов’язків здійснюється і шляхом утримання від здійснення тих чи інших дій.Дотримання пов’язане виключно з реалізацією забороняючих норм. Призначення цієї форми реалізації конституційно-правових норм полягає в тому, щоб не допустити здійснення дій, які могли б завдати шкоди суспільству, державі і особі. Тому її використання досягається шляхом утримання від здійснення заборонених законом дій.

Особливою формою реалізації норм конституційного права є його застосування. Застосування норм права суттєво відрізняється від його додержання, виконання і використання.Застосування норм конституційного права – це спрямована на їх реалізацію і здійснювана у спеціально встановлених формах державно-владна, творчо-організуюча діяльність державних органів і уповноважених державою інших суб'єктів з метою вирішення конкретної справи шляхом видання індивідуальних правових приписів (правозастосовчих актів).Застосування правових норм здійснюється у формі або оперативно-виконавчої, або правоохоронної діяльності.Під оперативно-виконавчою формою діяльності мається на увазі організація виконання приписів правових норм за допомогою індивідуальних актів.Під правоохоронною формою діяльності розуміється діяльність, спрямована на захист норм конституційного права від будь-яких порушень, на застосування засобів державного примусу до правопорушників, забезпечення виконання призначених мір покарання, а також вжиття заходів щодо попередження правопорушень