81. Конституційне провадження та акти Конституційного Суду України.

Конституційне подання – це письмове клопотання до Конституційного Суду про визнання правового акту (його окремих положень) неконституційними, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента з поста в порядку імпічменту. У конституційному поданні зазначаються:

– повне найменування органу, посадової особи, які направляють конституційне подання згідно з правом, наданим Конституцією та цим Законом;

– відомості про представника за законом або уповноваженого за дорученням;

– правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акту (його окремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні;

– дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб'єкти конституційного подання (копії цих документів і матеріалів додаються);

– перелік матеріалів та документів, що додаються.

Конституційним Судом приймаються й інші акти, які називаються ухвалами. Вони стосуються, як правило, процесуальних питань і мають здебільшого проміжний характер. Наприклад, Колегія суддів Конституційного Суду може прийняти процесуальну ухвалу про відкриття провадження у справі або відмову в цьому. Конституційний Суд також виносить ухвали про об'єднання конституційних проваджень, про форму слухання, про призначення експертизи тощо, які можуть оформлятись протокольно чи у вигляді окремого акта.

Говорячи про юридичну природу рішень Конституційного Суду, насамперед треба виділити деякі їх особливості: 1) це правові акти органу державної влади, який характеризується державно-владним велінням; 2) рішення посідають особливе місце в системі правових актів. 3) рішення приймаються в особливому процесуальному порядку, визначеному главою 8 Закону, де, зокрема, фіксуються назви актів, їх зміст, порядок голосування, підписання, оприлюднення; 4) юридична сила рішень має правові наслідки – закони та інші правові акти, за рішенням Конституційного Суду визнані повністю чи в окремій частині неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про це.

21. Порядок прийняття конституції залежить від того, хто здійснює установчу владу. В літ-рі виділяють 3 осн. способи прийняття конституції: виборцями шляхом референдуму, представницьким органом, главою держави або главою виконавчої влади.

Октроювання - дарування одностороннім актом глави держави - монарха. Народні – парламентом, установчими зборами або на референдумі.

Є також конституції, прийняті як результат договору.

Питання щодо внесення змін в конституцію вирішується в залежності від передбаченого нею способу змінювання.

Коли мова йде про зміни в так званих гнучких конституціях, це досягається шляхом прийняття звичайного закону. Щодо жорстких конституцій, то тут справа складніша. В таких випадках, як правило, вимагається кваліфікаційна більшість в представницьких органах; повторне голосування; затвердження поправок на референдумі тощо

Питання щодо внесення змін в конституцію вирішується в залежності від передбаченого нею способу змінювання. Слід зазначити, що повний перегляд конституції можливий двома шляхами. Перший – це прийняття нової конституції у відповідності з правилами, передбаченими попередньою конституцією. Другий же шлях – прийняття нової редакції конституції при збереженні її колишньої дати.

Порядок зміни конституції в значній мірі залежить від форми політико-територіального устрою держави. Він складнішій у федеративних державах і, як правило, простіший в унітарних.