190. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.

В галузі охорони праці Україна налагодила співробітництво з міжнародними організаціями. Переважну більшість міжнародних договорів та угод, в яких бере участь Україна щодо охорони праці можна об’єднати в чотири групи: конвенції, рекомендації та інші документи міжнародної організації праці (МОП); директиви Європейського союзу; договори та угоди, підписані в рамках Співдружності Незалежних Держав (СНД); двосторонні договори та угоди.

У справу охорони праці вносять свій внесок Міжнародна організація праці (МОП) Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Міжнародна організація по стандартизації (ІСО) та ін.

Значний вклад у розвиток охорони праці внесла Міжнародна організація праці (МОП) – одна з найдавніших міжнародних організацій, яка була створена у 1919 році і розвивалася спочатку як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 року – як перша спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй.

До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розроблення та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов та безпеки праці і життя працівників; розроблення та здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем; надання допомоги державам – членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшенні умов праці тощо шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності.

МОП прийняла більше 180 конвенцій понад 190 рекомендацій з різних соціально-трудових проблем. Нині прийнято понад 70 конвенцій МОП, які повністю або частково торкаються питань охорони та гігієни праці. На цей час Україна ратифікувала понад 50 конвенцій МОП, серед яких – найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини та охорони праці. У МОП діє система контролю за застосуванням в країнах членах організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава подає доповідь про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформацію про стан законодавства і практику його застосування з питань, що порушуються у нератифікованих нею конвенціях.

Налагоджено співробітництво в галузі охорони праці України з Європейським Союзом. Так, в рамках програми Tacis ведуться роботи над проектом “Сприяння в забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)”. Основні напрями цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці; створення інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці; відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємствах, направлених на створення безпечних і здорових умов праці.

Основними регулюючими актами є директиви, що приймаються в рамках ЄС і є законом для всіх країн-членів ЄС. Вони відповідають конвенціям МОП.

До основних директив ЄС які регулюють питання охорони праці відносяться:

- д. № 89/391/“Про введення заходів, щодо покращення безпеки й гігієни праці робітників”;

- д.№  89/655“Про мінімальні вимоги до безпеки й гігієни праці при використанні в процесі роботи робочого обладнання”;

- д. № 90/270/еес. “Про мінімальні вимоги безпеки гігієни праці з екранними пристроями”;

- д.№ 91/383/еес. “Про дод.заходи щодо покращення умов в області ох.і робітників з фіксованим строком роботи по найму або тимчасових працівників (сезонні роботи)”;

- директива Ради ЄС № 92/85/еес. “Про введення заходів, що спрямовані на покращення безпеки й гігієни праці вагітних, а також нещодавно народивших й матерів – робітників, які годують дитину ”.

191Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

Для дотримання законодавчих та нормативних актів на підприємст-вах, контролю за їх виконанням створено систему державного нагляду і громадського контролю за охороною праці (ст. 38-41 Закону).

2.2.8.1. Державний нагляд за охороною праці

Державний нагляд здійснюють: Державний департамент промисло-вої безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; Держатомрегулюван-ня; органи державного пожежного нагляду Міністерства надзвичайних ситуацій; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснює генеральний прокурор і підпорядковані йо-му прокурори.

Органи нагляду є незалежними і діють відповідно до положень, за-тверджених Кабінетом Міністрів України (ст. 38 Закону).

 Посадові особи органів Держгірпромнагляду (державні інспектори) мають право:

-          у будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для на-гляду за дотриманням законодавства про охорону праці, отримувати від власника необхідне пояснення, матеріали, інформацію з цих питань;

-          направляти керівникам виконавчої влади обов’язкові для вико-нання розпорядження з питань дотримання законодавчих і нормативних актів охорони праці;

-          призупиняти експлуатацію підприємств, виробництв, цехів, ді-льниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог з охо-рони праці, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;

-          притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охо-рону праці, подавати матеріали до прокуратури;

-          встановлювати порядок опрацювання і затвердження власниками положень, інструкцій з охорони праці, розробляти типові документи з цих питань.

Посадовим особам спеціально уповноваженого центрального орга-ну виконавчої влади з нагляду за охороною праці держава гарантує со-ціальний захист.

Працівники правоохоронних органів надають допомогу посадовим особам органів державного нагляду у виконанні ними службових обов’язків та вживають заходів щодо припинення незаконних дій осіб, які перешкоджають виконувати ці обов’язки, вдаються до погроз, шан-тажу, нанесення тілесних ушкоджень посадовим особам органів держа-вного нагляду або членам їх сімей, завдають шкоди їх майну.

2.2.8.2. Громадський контроль за охороною праці

Громадський контроль за охороною праці здійснюють трудові колек-тиви через вибраних ними уповноважених і профспілки (ст. 41 Закону).

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відпові-дно до типового положення мають право безперешкодно перевіряти ви-конання вимог з охорони праці і вносити обов’язкові для розгляду влас-нику пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з питань безпеки і гігієни праці.

Професійні спілки здійснюють контроль за дотриманням власника-ми законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, виконан-ням відповідних програм і зобов’язань за колективними договорами.

192Охорона праці жінок та інвалідів.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. 

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навч., перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. 

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії. 

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом викон. влади у галузі охорони здоров'я. 

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповн.дитину, регулюється законодавством.