3. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності.

Тема 4. Цивільне право

4.1. Цивільне право як галузь права

Цивільне право належить до фундаментальних галузей права. Воно регулює два види суспільних відносин: 1) майнові відносини; 2) особисті немайнові відносини.

Особливе значення в цивільному праві мають майнові відносини, які складають основну сферу регулювання цивільного права. Характерною їх ознакою є те, що всі вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Майнові відносини – це відносини між різними суб'єктами цивільного права з приводу майна. Під майном у цивільному праві розуміються не тільки речі, матеріальні, фізично відчутні об'єкти, які мають економічну форму товару, але і майнові права (наприклад, право вимагати повернення боргу, передачі проданої речі) і обов'язки (борги). Майнові відносини завжди виникають і існують або у зв'язку з перебуванням майна у певної особи, або з його переходом від одних осіб до інших.

За своїм характером майнові відносини, що належать до сфери цивільного права, можуть бути кваліфіковані як фактичні економічні відносини, що підлягають правовому регулюванню і мають вартісний характер.

Ринкова економіка передбачає активний обмін матеріальними благами і їх присвоєння. Правове регулювання цих процесів здійснюється за допомогою цивільного права, а саме таких його правових інститутів, як право власності і зобов'язальне право, спадкове право, реорганізація і ліквідація юридичних осіб тощо.

До предмета цивільного права належать не лише майнові, але й особисті немайнові відносини. З цього приводу в юридичній літературі існує певна дискусія.

Однак, з урахуванням того, що новий ЦК України містить Главу 15 – «Нематеріальні блага» і Главу 20 – «Особисті немайнові права фізичної особи» слід вважати, що цивільне право не лише охороняє особисті немайнові відносини, а й регулює їх. Підставою для цього служить єдиний метод правового регулювання, який передбачає юридичну рівність сторін.

У Цивільному кодексі України всі особисті немайнові права залежно від цільового призначення підрозділяються на:

– особисті немайнові права, які забезпечують природне існування фізичної особи (право на життя, свободу, особисту недоторканність та ін.);

– особисті немайнові права, які забезпечують соціальне життя фізичної особи (право на ім'я, індивідуальність, особисте життя та ін.).

Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути:

1) фізичні особи;

2) юридичні особи;

3) держава Україна;

4) Автономна Республіка Крим;

5) територіальні громади;

6) іноземні держави;

7) інші суб'єкти публічного права.

Усі вищевказані суб'єкти є особами як в економічному, так і в юридичному розумінні.

В економічному розумінні особа – це суб'єкт процесу обміну. Цим поняттям охоплюються як окремі люди, так і організації. Особа в юридичному розумінні є відображенням у праві економічної категорії особи. Особа – це суб'єкт цивільного права.

Найбільш важливою якістю суб'єкта цивільного права є його правоздатність і дієздатність. Однак для того, щоб бути учасником цивільних правовідносин, у багатьох випадках досить мати лише правоздатність. Наприклад, новонароджена дитина є недієздатною, але правоздатною, тому вона може мати лише цивільні права й обов'язки (мати майно у власності, успадковувати після своїх батьків та ін.).