11.Релігія античності. Зародження християнства.

Головним верховним Богом, батьком богів, громовержцем стає Зевс Олімпійський. Його дружиною стала Гера – покровителька шлюбу.Посейдон був богом моря, Де метра – богинею родючості, Гестія – богинею домашнього вогнища, Аїд – богом підземного світу. Антропоморфізм у Греків –це обожнення людини, уявлення про богів як про людей – безсмертних і вічно молодих. Афіна- богиня мудрості і законної війни, покровителька Аттики,Аполон – бог світла і мистецтва, Гефест- бого вогню і ковальської справи, Артеміда – богиня полювання, Афродіта- богиня краси і кохання. Особливо вшановували бога виноградарства і виноробства Діоніса. Його уявляли прекрасним юнаком. На його честь греки влаштовували свята – Діонісії. Давньогрецька релігія на ранніх етапах розвитку була тісно пов’язана з міфологічними уявленнями стародавніх греків. Міфи пояснювали встановлення культу різних богів.У релігійних віруваннях східні культи, що існували в Римі в ІІ ст.. до н.е. , набувають все більшого поширення за часів імперії. Імператор Калігула спорудив храм єгипетської богині Ізіди в Римі.

12.Архітектура і мистецтво античності

Часом найвищого піднесення давньогрецького мистецтва були V і IV ст.до н.е. Це один із найвизначніших періодів в історії світового мистецтва загалом. У V ст .до н.е. в Греції виникає планування міст.

Основними архітектурними спорудами були храми і театри. Давньогрецькі архітектори виробили чіткий порядок відповідностей несучих і несених частин будов-ордер. Було розроблено три основні ордери чи стилі. Найбільш раннім ордером був доричний. У V ст. до н.е. поширюється другий ордер – іонічний. Будівлі цього стилю менш масивні, колони тонші і стрункіші. В ІV ст. до н.е. почав поширюватись корінфській стиль. Він відрізняється від іонічного більшою довжиною колон, складнішою базою і капітеллю, прикрашеною листками аканту.

Шедевром світової архітектури є ансамбль афінського Акрополя, побудоване у другій половині V ст. до н.е. за задумом геніального Фідія.

Великі зміни відбулися в пластичному мистецтві. Скульптори V ст. до н.е. відійшли від панівного в архаїчному мистецтві принципу схематичного і застиглого трактування об’єкту. Ключовим досягненням грецької скульптури з V ст. до н.е. стало те, що вона відтворює рух. Греція дала небачану у світовому мистецтві плеяду геніальних скульпторів. Вже на середину V ст. до н.е. у творчості трьох найбільш уславлених скульпторів – Мірона, Фідія і Поліклета – грецька пластика досягає класичної досконалості.

13.Театр, свята, видовища античності

Театри античності

Театри були великі, розташовувалися на відкритому повітрі, тобто, побудовані на схилах пагорбів. Вони складалися з трьох основних елементів: орхестра, скена і театрон.

Центральним місцем в театрі була «орхестра», або «танцювальний майданчик».Орхестра використовувалася для хорового виконання, релігійних обрядів, і можливих дійств. За орхестрою було велике прямокутне приміщення, назване «скена». Її використовували актори, щоб змінювати свої костюми і маски. Спочатку скени були таки наметами або тимчасовими спорудами, Пізніше скена стала постійною будовою із каменя і тоді ці споруди. Глядачі сиділи на ступінчатих лавках, побудованих на схилі пагорба. Театри Стародавнього Риму мали таки одну, визначальну, відмінність, так як будувалися гранітними чи бетонними спорудами на окремих ділянках, на відміну від земляних чи вапнякових пагорбових елінських споруд. Крім того, вони бути повністю закритими будівлями з усіх боків й мали, здебільшого, овальну форму.

Свята та видовища

Всій античній культурі властивий дух боротьби і змагання, випробування. Римляни, як і греки, обожнювали всякі змагання. Не було нічого почетного, ніж стати переможцем в якому-небудь змаганні і одержати в нагороду вінок. Особливим успіхом користувалися грандіозні видовища, коли на сцені з'являлися загони кінноти, піхоти, включалися в дію ходу полонених, виступи рідкісних звірів. Головним богам-покровителям і дрібним божествам віддавали почесті, приносили жертви, влаштовували святкування, на яких скоювали ритуальні обряди, супроводжувані урочистими ходами, піснями, танцями і заклинаннями.Грецькі торжества поклали початок трагедії, з жартівливих, глузливих пісеньок, виконуваних на святкових сільських ходах, народилася комедія.

Звичай святкування початку Нового року був закріплений в середині II в. до н.е. державою. Римські новорічні торжества 1 березня, а пізніше 1 січня відкривалися багатолюдним ходом до Капітолійського горба, де знаходилися головні святилища Рима, там приносили жертви покровителю міста богу Юпітеру. Потім починалися святкові бенкети і прийоми.