Призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. З ст. 36 кЗпП України)

Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно із законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством.

Набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи (п. 7 ст. 36 КЗпП України).

З цієї підстави трудовий договір припиняється при набранні законної сили вироком, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочення виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю чи до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи. Днем звільнення вважається останній день фактичного виконання працівником трудових обов'язків. Він не може бути звільнений, якщо його визнано таким, що відбув покарання у зв'язку з перебуванням під вартою до набрання вироком законної сили.

8. відсторонення

аття 46. Відсторонення від роботи

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Твердження про те, що власник відповідно до ст. 46 КЗпП лише має право, а не зобов’язаний відстороняти, грунтується на формулюванні цієї статті: «відсторонення допускається».

Однак правові норми, які регулюють питання відсторонення конкретніше, зазвичай зобов’язують власника відстороняти працівників від роботи. Правда, із цього правила є і винятки. Зокрема, відсторонення від роботи державних службовців відповідно до ст. 22 Закону «Про державну службу» допускається на розсуд керівника відповідного державного органу.

В окремих нормативних актах прямо формулюються норми, що забороняють допуск до роботи осіб з ознаками алкогольного сп’яніння (див., наприклад, п. 46 Правил безпечної експлуатації електроустановок. З метою недопущення до роботи осіб, що перебувають у стані алкогольного сп’яніння, ст. 45 Закону «Про дорожній рух» передбачає щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів. Ця категорія працівників може бути піддана примусовому медичному обстеженню, у тому числі шляхом їх доставки в медичну установу (підпункт 7 п. 5 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ).

За загальним правилом, факт появи в нетверезому стані, який дає підстави для відсторонення працівника від роботи, може бути встановлений не тільки актом медичного обстеження, а й іншими доказами, у тому числі і показаннями свідків, які також можуть стати фактичною підставою для відсторонення працівника. Аналогічним чином за власником варто визнати і право відсторонення від роботи осіб, які перебувають у стані токсичного сп’яніння.

4. Питання про відсторонення від роботи осіб, які перебувають у стані наркотичного сп’яніння, вирішуються дещо інакше. Відповідно до частини третьої ст. 12 Закону «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів і зловживання ними» встановлення наявності стану наркотичного сп’яніння в результаті незаконного вживання наркотичних засобів є компетенцією тільки лікаря, на якого покладені обов’язки щодо проведення медичного огляду (обстеження

Час, протягом якого працівник не працював внаслідок відсторонення з розглянутої підстави, оплаті не підлягає. Підставою для такого висновку є частина перша ст. 94 КЗпП (заробітна плата виплачується за виконану роботу). Крім того, в цьому випадку підлягає застосуванню частина третя ст. 113 КЗпП (час простою з вини працівника не оплачується). Якщо висновок власника про наркотичне сп’яніння працівника не підтверджується, час відсторонення повинен бути оплачений виходячи із середньої заробітної плати працівника.  Стаття 46 КЗпП передбачає можливість відсторонення працівників від роботи у разі їх відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів. Стаття 7 Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» покладає на підприємства, установи, організації обов’язок усунення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи працівників, які ухиляються від обов’язкового медичного огляду. Стаття 17 Закону «Про охорону праці» формулює цей обов’язок щодо роботодавця і доповнює викладене правило зазначенням на відсторонення працівника без збереження заробітної плати

53. звільнення за невиконання обов

Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

льне тлумачення систематичності було спочатку дане роз’ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС «Про деякі питання, пов’язані із застосуванням законодавства про трудову дисципліну» (п. 3.2). Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, були визнані працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Дисциплінарні та громадські стягнення погашаються, якщо протягом року після їх застосування працівник не порушив дисципліну знову (ст. 151 КЗпП). Якщо дисциплінарне чи громадське стягнення не погашене часом або не зняте до закінчення встановленого річного строку, порушення трудової дисципліни працівником дає підставу для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП. Оскільки чинність згаданого роз’яснення поняття систематичності невиконання трудових обов’язків може бути піддана сумніву, Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» дав таке ж тлумачення систематичності.

56. звільнення за прогул

Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

;