1. Освітньо-кваліфікаційна характеристика та освітньо-професійна програма. Навчальний план.

2. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами

3. Загал. Характеристика студентів внз. Типологія студентів. Адаптація студентів у внз.

1. Освітньо-кваліфікаційні характеристики фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів — державні документи, які визначають цілі освіти у вигляді системи виробничих функцій, типових задач діяльності та умінь, необхідних для вирішення цих задач.

Позиції: призначення фахівця, перелік компетенцій, якими має володіти (соц.-особистісні, загальнонаукові, професійні), виробничі функції та типові задачі діяльності фахівця, вимоги до попереднього освітнього чи освітньо-кваліфікаційного рівня, вимоги до державної атестації, вимоги до системи освіти та професійної підготовки.

Освітньо-професійна програма призначена для органів управління вищою освітою та вищих закладів освіти, що готують фахівців певного профілю. Освітньо-професійна програма включає цикли:

1)нормативні навчальні дисципліни: дисципліни соціальної,економічної підготовки (іст.Укр., педагогіка), дисципліни природничо-наукової підготовки, загально професійної підготовки, дисципліни професійної і практичної підготовки.

2)вибіркові навчальні дисципліни: дисципліни вибору ВНЗ,дисципліни самостійного вибору студентів.

Освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста має наступну структуру і складається з таких розділів:

1. Загальні відомості. 2. Професійне призначення спеціаліста. 3. Освітньо-кваліфікаційні вимоги. 4. Розподіл навчального часу освітньо-професійної програми. 5. Перелік і обсяги дисциплін державного компонента змісту освіти. 6. Анотації дисциплін державного компонента змісту освіти.7. Форма державної атестації курсанта та слухача. 8. Обов'язки і права вищого закладу освіти.

Навчальний план — основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Складник галузевого стандарту і стандарту ВНЗ. Навчальний план містить у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального процесу, а також план навчального процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації, консультації.

2. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами

Безпосередніми учасниками педагогічної взаємодії є викладач і студент. Спілкування – процес обміну між людьми певними результатами їх психічної та духовної діяльності: засвоєною інформацією, думками, судженнями, оцінками, почуттями й настановами. Педагогічне спілкування – є способом реалізації змісту, методів і прийомів педагогічних впливів, спрямованих на формування особистості студента. Процес професійно-педагогічного спілкування включає такі етапи (за В. О. Кан-Каликом): 1) моделювання педагогом майбутнього спілкування зі студентом або групою (прогностичний етап); 2) організація безпосереднього спілкування в момент початкової взаємодії (“комунікативна атака”); 3) управління спілкуванням під час педагогічного процесу; 4) аналіз ситуації минулого спілкування та його моделювання на майбутню діяльність.

Щоб спілкування було конструктивним, викладачеві треба:

• знати психологію студентського віку та особливості конкретної студентської аудиторії;

• об’єктивно оцінювати поведінкові реакції, комунікативну активність окремих студентів, адекватно емоційно відгукуватися на них;

• вміти швидко організувати аудиторію і привернути її увагу до змісту заняття (прийоми самопрезентації і динамічного впливу), залучати до активної роботи всіх студентів;

• вибирати такий спосіб своєї поведінки, який найкраще б відповідав особливостям і психічному стану студентів;

• володіти прийомами стимулювання інтелектуальної ініціативи й пізнавальної активності студентів, організації діалогічної взаємодії;

• своєчасно коригувати свій комунікативний задум відповідно до реальних умов педагогічної взаємодії;

• аналізувати процес спілкування, встановлювати співвідношення мети, засобів і результатів комунікативної взаємодії.

Важливою умовою ділових взаємин викладача зі студентами є сприятливі особисті стосунки членів студентської групи.

Успішність комунікації залежить від дотримання основних правил:

- повнота інформації: висловлювання повинно вміщувати інформації не більше й не менше, ніж вимагається;

- якість інформації: не говоріть того, для чого у вас немає достатніх підстав (фактор довіри є важливою умовою успішної комунікації);

- максима релевантності: не відхиляйтеся від теми повідомлення (наприклад, увага аудиторії розсіюється, якщо Ви не в змозі її пов’язати з проголошеною темою);

- максима манери: говорити треба чітко, бути організованим і лаконічним, уникати незрозумілих висловлювань;

- максима такту: виявляти великодушність (не обтяжувати співрозмовника своїми інтересами),

- скромність (неприйняття хвальби на свою адресу),

- згоду (неопозиційність).

Головне – це позитивне особистісне ставлення до партнерів спілкування на основі поваги до їх особистості, тактовності й коректності.

Педагогічні вимоги до оцінювання викладачем студентів:

1. Викладач повинен бути справедливим у своїх оцінках і зауваженнях, але тактовним і коректним.

2.Критичні зауваження треба висловлювати стосовно дій, вчинків, їх результатів, але не зачіпати до того ж особистість студента, не принижувати почуття його власної гідності.

3.Педагогічне розуміння завжди співчутливе, проте воно не повинно зменшувати вимогливість, принциповість і об’єктивність.

Прийняття студента – це визнання його права на будь-яку гаму власних почуттів без ризику втратити повагу викладача.

Безумовне прийняття допомагає послабити тривожність студента, сприяє самоствердженню, дає свободу для самореалізації.

Безумовне прийняття студента виявляється в:

- увазі до його почуттів і думок, готовності їх почути й зрозуміти;

- готовності до підтримки;

- повазі до позиції студента;

- у вірі в його сили й можливості.