2. Система цінностей в структурі особистості

Система цінностей людини займає важливе місце в структурі особистості. Цінності є одним з джерел мотивації поведінки. Кожній людині властива індивідуальна, специфічна ієрархія особистісних цінностей, які служать сполучною одиницею між духовною культурою суспільства і духовним світом особистості, між суспільним і індивідуальним буттям. Як правило, для особистісних цінностей характерна висока усвідомленість, вони відображаються у формі ціннісних орієнтацій і служать важливим чинником в соціальній регуляції взаємин людей і поведінки індивіда.

Під цінностями часто розуміють ті установки, які визначають особистісну структуру, причому установки особливого роду — ті які сприймаються як «стандарти», норми, що є основою для вибору, які здійснюється людиною. При цьому «вибір» розглядається як ядро особистісної організації. Цінності тієї або іншої культури в сукупності являють етнос культури. У рамках соціальної психології цінності пов' язані з установками, з одного боку, і нормами — з іншою.

Ціннісно-мотиваційна сфера є центральним ядром особистості, що визначає стимулюючу сторону її поведінки.

Залежно від психологічних теорій можна розглядати цінності з двох точок зору:

• ідеологічні, політичні, моральні, естетичні і інші підстави оцінок суб' єктом навколишньої дійсності і орієнтації в ній;

• спосіб диференціації об' єктів індивідом за їх значимістю. Ціннісні орієнтації формуються в процесі засвоєння соціального досвіду.

Вони проявляються в цілях, ідеалах, переконаннях, інтересах та ін. Система ціннісних орієнтацій визначає змістовну сторону спрямованості особини і складає основу її ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції [17].

Ціннісні орієнтації людей, що зв'язують її внутрішній світ з навколишньою дійсністю, утворюють складну багаторівневу ієрархічну систему. Система ціннісних орієнтації є одним з найважливіших компонентів структури особистості, займаючи граничне положення між її мотиваційно-потребовою сферою і системою особових сенсів. Відповідно, ціннісні орієнтації особистості виконують різноманітні функції :

1. Функція цілепокладання. Н.Ф. Наумова розуміє ціннісні орієнтації як один з механізмів цілепокладання, оскільки вони орієнтують людину серед об'єктів природного і соціального світу, створюючи впорядковану і осмислену картину світу. За її словами, ціннісні орієнтації дають підставу для вибору з наявних альтернатив цілей і засобів, для порядку переваг, оцінки і відбору цих альтернатив, визначаючи «кордони дії», тобто не лише регулюють, але і направляють ці дії [16]. На думку М.С. Яніцкого, тим самим система ціннісних орієнтацій визначає життєву перспективу, «вектор» розвитку особистості, будучи найважливішим його джерелом і механізмом, і є психологічним органом, що зв'язує в єдине ціле особу і соціальне середовище, виконує одночасно функції регуляції поведінки і визначення його мети.

2. Оціночна функція. Оціночна функція викликає певне емоційне відношення особистості до різних сторін і явищ життя на основі особистого досвіду. Емоційне відношення проявляється у визначенні значущості отриманих знань в конкретній ситуації або на майбутнє з точки зору індивіда, групи, суспільства. Коштовним визнається те, що служили об'єктом бажання і ціллю діяльності, що піддається вибору і перевазі у ряді інших явищ.

3. Мотиваційна функція. Цінність внутрішньо освітлює все життя людини, наповнюючи її простотою і справжньою свободою. Тому вчені справедливо вважають, що цінності набувають якості мотивів, що реально діють, і джерел свідомості буття, що ведуть до зростання і вдосконалення особини в процесі власного послідовного розвитку. Система ціннісних орієнтацій є найважливішим психологічним органом саморозвитку і особового зростання, визначаючи одночасно його напрям і способи його здійснення.

К.О. Альбуханова-Славськая і А.В. Брушлінський описують роль змістових уявлень в організації системи ціннісних орієнтацій, яка виявляється в наступних функціях:

1. Прийнятті (або запереченні) і реалізації певних цінностей;

2. Посиленні (або зниженні) їх значущості;

3. Утриманні (або втраті) цих цінностей в часі;

1. Функція саморегуляції в ціннісних орієнтаціях особистості охоплює всі рівні систем спонукачів активності людини [3].

Як помічає в зв'язку з цим А.Г. Здравомислов, специфіка дії ціннісних орієнтацій полягає в тому, що вони функціонують не лише як способи раціоналізації поведінки, їх дія поширюється не лише на вищі структури свідомості, але і на тих , які зазвичай позначаються як підсвідомі структури. Вони визначають спрямованість волі, уваги і інтелекту. Ціннісні орієнтації забезпечують саморегуляцію діяльності людини, що полягає в її здатності свідомо вирішувати завдання, що стоять перед нею, здійснювати вільний вибір вчинків, стверджувати своєю діяльністю ті або інші соціально - етичні цінності [11].

5. Контролююча функція, що відстежує рівні освоєння ціннісних орієнтацій особою в конкретних соціокультурних умовах розвитку суспільства.

Суб'єктивна значущість для людини тихий або інших цінностей може визначатися різними джерелами. У якості основних таких джерел на різних етапах розвитку науки були: божественний або природний розум, принцип задоволення і інстинктивні біологічні потреби, універсальний закон збереження виду, етичні норми мікросоціального оточення і суспільства в цілому, внутрішня психологічна природа людини. У сучасній психології спрямованість особистості на ті або інші цінності (ціннісні орієнтації) розглядається як подвійний по своєму походженню прояв, заснований одночасно на індивідуальному і соціальному досвіді.

Життєві цінності особистості - її інтегральна генералізуюча властивість. Сукупність стійких мотивів, орієнтуючих діяльність людини, щодо незалежних від поточних ситуацій. Характеризується інтересами, схильностями, переконаннями і ідеалами особистості, що виражають її світогляд. Виражається в гармонійності і несуперечності знань, стосунків і пануючих мотивів поведінки, і дій. Проявляється у світогляді, духовних потребах і практичних діях. У структурі життєвих цінностей великий вплив належить ідейній переконаності, що відображає не лише знання дійсності, але і визнання їх правильними, і суб'єктивно важливими для діяльності. Життєві цінності - це синтез знань, інтелектуальних, емоційних і вольових проявів особистості, основа єдності ідеї та дії.

Залежно від переважання тих або інших життєвих цінностей ми можемо зрозуміти, який запит дає суспільство до влади. Залежно від побудови пріоритетів і цінностей визначається ставлення до діючої влади або опозиції. Завдяки вивченню саме цього питання можна вибудовувати політичну програму, яка враховуватиме потреби молодого виборця. Також система цінностей, як і ставлення до влади багато у чому залежить від ситуації в сім’ї. Саме відносини з батьками і є фундаментом для цілісного формування повноцінної особистості.