- •Риси правової системи
- •Структура правової системи
- •Критерії класифікації правових систем
- •Види правових сімей
- •Література
- •Ознаки системи права
- •Предмет і метод правового регулювання
- •Правовий режим як критерій поділу права на галузі
- •Структура системи права
- •Загальна характеристика галузей права
- •Співвідношення системи права і системи законодавства
- •Література
- •Юридична наука, поняття та загальні риси
- •Об'єкт та предмет юридичної науки
- •Методологія юридичної науки
- •Система юридичної науки
- •Функції юридичної науки
- •Юридична дисципліна
- •Система дисциплін юриспруденції
- •Література
- •Основні ознаки т. Д.П
- •Предмет тдп
- •Функції теорії держави і права
- •Методологія тдп Філософські методи
- •Загальнонаукові методи
- •Спеціально-наукові методи
- •Індивідуально-наукові методи
- •Формування загальної теорії держави і права як самостійної науки Наукові дисципліни — попередниці
- •Походження назви
- •Концептуальні напрями
- •Посилання
- •§ 3. Критерії класифікації правових систем
- •§ 4. Місце правової системи України серед правових систем світу
Література
Загальна теорія держави і права — Цвік М. В.,Петришин О. В., Аврвменко Л. В.-Харків,-2009 рік.
Луць Л.А. Сучасні правові системи світу./ Львів: ЛНУ ім.Івана Франка,2003 р.
Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001р.
Систе́ма пра́ва — це сукупність чинних принципів і норм права, якій притаманні єдність, узгодженість, диференціація (поділ) і згрупованість норм у відносно самостійні структурні утворення (інститути, галузі та підгалузі права).
Зміст
|
Ознаки системи права
1) є функціональною системою, бо її виникнення, існування і розвиток обумовлені усвідомленими загальнолюдськими потребами у врегульованості та впорядкованості суспільного життя.
2) є інституціональним втіленням. Це означає, що системно організовані юридичні норми містяться в джерелах права, які надають йому чіткої інституціональної побудови.
3) обумовленість реально існуючою системою суспільних відносин.
4) має стабільний і водночас динамічний характер,таким чином забезпечуючи суспільству збереження, стабілізацію його головних відносин.
5) структурна багатоманітність. Це означає, що система права складається з неоднакових за змістом й обсягом структурних елементів, які логічно розташовують нормативний матеріал.
6) пов'язана як прямо, так і опосередковано з діяльністю держави, її органів. Предмет правового регулювання є умовним виділенням певної сукупності суспільних відносин, якісно однорідні. Це дозволяє узагальнити норми права, які регулюють коло суспільних відносин.
Предмет і метод правового регулювання
Поділ системи права на галузі базується на певних критеріях. Такими критеріями є предмет (матеріальний критерій) і метод (юридичний критерій) правового регулювання.
Предмет правового регулювання — сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами (відповідає на запитання «що?»). Предмет правового регулювання зазвичай розглядають як визначальний критерій системи права. Предмет правового регулювання вважається об'єктивним критерієм побудови системи права. Предмет правового регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права. Але відносинам, які входять до цієї групи, повинна бути притаманна певна сукупність ознак:
Вони мають найвагоміше для суспільства значення.
Мають однорідний, типовий вираз.
Виникають в суспільстві у зв'язку з проявом цілеспрямованої свідомо вольової діяльності людей і набувають стійкого, сталого характеру.
Повинні бути придатними для регулювання нормами права.
Метод правового регулювання — сукупність прийомів і засобів правового впливу на суспільні відносини (відповідає на запитання «яким чином право регулює суспільні відносини?»). Він показує, як регулюються суспільні відносини, якими прийомами та у які способи. І є юридичним критерієм побудови системи права. Метод правового регулювання характеризується специфічними ознаками:
визначає особливості: порядку, нормативних підстав та юридичних фактів, необхідних для виникнення і реалізації учасниками суспільних відносин відповідних юридичних наслідків.
встановлює коло і правовий статус суб'єктів права, зміст та обсяг їх прав і обов'язків.
використовує головні прийоми, що утворюють відповідний метод — дозволи, зобов'язання, заборони, поєднуючи їх у різний спосіб в галузях права.
закріплює різні способи захисту прав та забезпечення виконання юридичних обов'язків.
Первинні методи правового регулювання:
імперативний (директивний, централізований) — суворо обов'язковий, побудований на засадах влади і підпорядкування, на відносинах субординації (метод «вертикалі»). Відносини зверху донизу регулюються владно-імперативним шляхом і як наслідок, характер відносин між суб'єктами перетворюється на відносини субординації, прямої підпорядкованості. Він припускає заборони, обов'язки, покарання.
диспозитивний — побудований на засадах автономії, юридичної рівності суб'єктів, угоди сторін (метод «горизонталі»). Застосовується до юридично рівних суб'єктів у відносинах, що складаються на основі обопільної волі їх учасників. Головним інструментарієм при диспозитивному методі регулювання є дозвіл.
