Тема 10: Загальний порядок укладення трудових договорів

1. Гарантії при прийнятті на роботу.

2. Документи, які необхідні для укладення трудового договору.

3. Попереднє випробування та його юридичне значення.

4. Оформлення трудового договору.

5. Реєстрація трудового договору.

6. Особливості укладення деяких видів трудових договорів (трудовий контракт, договори про тимчасову та сезонну роботу, договір про суміщення, договір про сумісництво, інші види трудових договорів).

1. Алгоритм дій при прийнятті на роботу:

• досягнення згоди;

• подання документів;

• стаття 29 КЗпП;

• оформлення на роботу (ризик неоформлення несе роботодавець);

• реєстрація трудового договору (не є обов'язковою стадією для окремих суб'єктів);

• реєстрація бази персональних даних (- || -).

Гарантії - засоби охорони та забезпечення. В правовому контексті гарантії найчастіше формулюються, як заборони для роботодавця. Стаття 22: забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу; забороняється встановлення обмежень або переваг, не передбачених законодавством. Див. також статті 25, 30, 31.

Необґрунтованою є відмова:

• у випадках, коли законодавством прямо передбачена заборона відмови;

• підстави відмови не передбачені законодавством;

• роботодавця без мотивування відмови у прийнятті на роботу;

• якщо вона не стосується ділових якостей працівника.

Незаконна відмова більш широке поняття.

2. Роботодавцю забороняється вимагати документи, не передбачені законодавством. Всі документи можна поділити на 3 групи:

• обов'язкові (паспорт або інший документ, що посвідчує особу (тимчасове посвідчення особи-громадянина України; паспортний документ, що видається органом іноземної держави або організацією, що входить до ООН і визнається Україною; посвідка на проживання; свідоцтво про народження; дозвіл на працевлаштування; довідка про звільнення), і трудову книжку, яка заводиться на всіх, хто пропрацював більше 5 днів; ПКМУ від 27.04.1993р. N301, на підставі якої було видано наказ від 29.07.1993р. N58 "Про порядок ведення трудових книжок...");

• інші, передбачені законодавством (документ про освіту як доказ фаху чи кваліфікації (свідоцтво або сертифікат для працівників авіаційного персоналу; висновок попереднього медичного огляду (Наказ Мінохорони здоров'я від 31.03.1994р. N45 Положення про медичний огляд працівників певних категорій); обов'язковий огляд для осіб, молодших 18 років, медична картка огляду водія N083/О; медичне посвідчення водія (Наказ від 05.06.2000р. N124/345 Положення про медичний огляд кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів); сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду; направлення для випускників ВУЗів; направлення органів соціального захисту при прийнятті за рахунок броні; характеристика при прийнятті на посади, які заміщуються за конкурсом; згода батьків при працевлаштуванні до 16р.; страхове свідоцтво; документи про спеціальний трудовий стаж; картка платника податків та інші);

• допоміжні (внутрішнього користування: заява (наявність або відсутність не породжує ніяких наслідків, але при прийнятті нового кодексу стане обов'язковим документом); листок обліку кадрів (користь – заповнюються місця роботи по трудовій книжці); характеристика; відомості про місце проживання; автобіографія; резюме та інші).

Випробування за загальним правилом 3 місяці, за погодженням з профспілковим комітетом – 6 місяців, для робітників – 1 місяць. Продовження строку неможливе.

Якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то вважається таким, що прийнятий на роботу. Якщо він не проходить випробування, то має бути звільнений під час випробування за спрощеною процедурою.

Укладення трудового договору включає:

• подання (отриманні) документів;

• підписання трудового договору (заяви);

• видання наказу або розпорядження;

• ознайомлення з наказом;

• внесення записів до трудової книжки; оформлення особової картки працівника (форма п1).

Трудові книжки повинні облікуватись.

Реєстрація трудового договору (наказ Мінпраці від 08.06.199? N260 "Про затвердження форми трудового договору...")

Ознаки контракту:

• угода, яка має комплексний характер (укладається для вирішення комплексу питань);

• дія контракту обмежена певним строком (робота при цьому має постійний характер);

• завжди у письмовій формі;

• в контракті можуть бути зафіксовані додаткові підстави звільнення (п.8 ст.36 КЗпП).

Особливості застосування контрактів:

• сфера застосування;

• порядок укладення (Положення Про порядок укладення та переукладення контрактів з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності ПКМУ від 12.03.1993 N203).

• форма контракту (наказ Мінпраці від 15.04.1994 Про типову форму контракту з працівником; ПКМУ постанова Про типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності).

Договори про тимчасову та сезонну роботу (ст.7 КЗпП; указ президії ВР СРСР від 24.09.1974).

Тимчасовою вважається робота на строк до 2 місяців. Тимчасово прийнятими на роботу вважатимуться і такі, які прийняті на роботу для заміщення відсутніх працівників (до 4 місяців). Тимчасові працівники можуть звільнятися за своїм бажанням, попередивши роботодавця за 3 дні. Тимчасові працівники можуть бути звільненими у разі відсутності протягом 2 тижнів.

Сезонними вважаються працівники, які внаслідок певних умов виконують роботу протягом певного періоду (сезону) на строк не більше 6 місяців. Існує також перелік сезонних робіт, для який строк може бути зменшений, порівняно з 6 місяцями, але робота вважається сезонною. Сезонний працівник звільняється за власним бажанням, попередивши за 3 дні, працівники можуть бути звільненими у разі відсутності протягом 2 тижнів. При хворобі – протягом місяця.

Сумісництво – виконання крім своєї роботи іншої на умовах трудового договору на тому ж підприємстві, у вільний від основної роботи час, за іншою спеціальністю чи посадою або на іншому підприємстві за будь-якою спеціальністю і посадою.

Суміщення відбувається на тому ж підприємстві (один трудовий договір).

Сумісники поділяються на дві групи: працівники державних підприємств (ПКМУ від 03.04.1993 N245 Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій), сумісники на недержавних підприємствах (діє лише ст.9 КЗпП).

Роботодавець може встановлювати певні вимоги до сумісництва, наприклад, робота близьких родичів. Для державних підприємств це обов'язково, для приватних – за бажанням.

Щодо замісництва див. роз'яснення Держкомпраці СРСР та секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 Про порядок оплати тимчасового замісництва.

Трудовий договір про домашню працю:

• договори про надомну роботу (див. Положення про умови праці надомників (СРСР));

• договір з домашніми працівниками.

Особливості таких договорів: як правило, письмова форма договору та відрядна форма праці. Для надання роботи на дому повинна бути перевірка житлових умов і протипожежних норм. ПКМУ від 29.10.2009 N1168 Деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує надомну працю.