3. Основні принципи психодіагностичної роботи з дошкільниками.

Особливості психодіагностики дітей дошкільного віку

Психодіагностіка дітей раннього віку в основному може бути тільки об'єктивною, тобто лише в дуже малому ступені спиратися на самооцінку і самоаналіз дитини. Найбільш цінним у цьому віці є психодіагностичний матеріал, пов'язаний з експертною оцінкою зовні спостережуваних дій і реакцій дитини. Тому основним засобом збору інформації про дітей в цьому віці є спостереження, а головним психодіагностичним методом — природний експеримент, в якому створюється деяка життєва ситуація, досить добре знайома дитині. Якнайкращі психодіагностичні результати у дітей цього віку можна одержати, спостерігаючи за ними в процесі занять ведучою для даного віку діяльністю — предметною діяльністю.

При проведенні психодиагностики дітей молодшого і середнього дошкільного віку слід мати на увазі як зміну форми гри, так і виникнення нового вигляду соціальної активності, що веде за собою психічний розвиток дитини, — міжособистісного спілкування. Діти цього віку вперше починають виявляти цікавість до однолітків як осіб і включатися з ними в сумісні ігри. Відповідно і методики психодиагностики слід розробляти так, щоб вони припускали не тільки спостереження за дітьми в індивідуальній наочній діяльності, але і в колективній грі сюжетно-рольового плану. її учасниками можуть бути не тільки діти, але і дорослі. Таку гру з дитиною може, наприклад, організувати і з психодіагностичною метою провести сам психолог.

Крім того, в цьому віці до певної міри вже можна спиратися на самосвідомість дітей і на оцінки, які самі вони дають іншим дітям і дорослим людям. Це особливо стосується прояву різних індивідуальних якостей у спілкуванні з навколишніми людьми.

У старшому дошкільному віці до названих видів діяльності додаються ігри з правилами і, крім того, виникають елементарні здібності до рефлексії. Старші дошкільники не тільки усвідомлюють і керуються у своїй поведінці деякими правилами міжособової взаємодії, особливо в іграх, але в певних межах можуть, займаючись тим або іншим видом діяльності, наприклад, навчанням і грою, аналізувати власну поведінку в ньому, давати оцінку собі і навколишнім людям. Це відкриває можливість для використання в даному віці тих психодіагностичних методик, які звичайно застосовуються для вивчення психології школярів і дорослих людей. Сказане перш за все належить до методів дослідження пізнавальних процесів, але частково стосується особи і міжособистісних відносин.

Основні принципи психодіагностичної роботи з дошкільниками

1. Перш ніж почати|розпочинати| дослідження, необхідно викликати|спричиняти| дитину|дитяти| на контакт.

2. Важливо|поважно| підтримувати природність умов і невимушеність ситуації, спілкуватися з|із| малюком|малям| тактовно і ненав'язливо, показати свою зацікавленість| в спілкуванні з|із| ним.

3. Садити|саджати| дитину|дитяти| треба поряд з|поряд із| собою, а не через стіл.

4. Методичні прийоми для проведення діагностичного обстеження дитини повинні бути по можливості короткими — експрес-методиками, зручними для швидкого вивчення тієї або іншої сфери особистості дитини.

5. Істотно|суттєвий| впливає на правильність результату дос­тупність| запитань і вимог дорослого.

6. Необхідно добиватися того, щоб|аби| дитина|дитя| зрозуміла і прийняла інструкцію, її можна повторювати 2-3 рази без змін. Але|та| пояснювати її, якщо це не передбачено методикою дослідження|, не можна.

7. Всім дітям|хлопцям| завдання|задавання| потрібно пред'являти однаково|с|, з|із| однаковою інтонацією, силою|силоміць| голосу, не акцентуючи які-небудь слова, окрім|крім| спеціально обумовлених випадків.

8. Діагностичне інтерв'ю не повинне бути тривалим і нудним. Необхідно застосовувати різні модифікації відповідно до віку дітей і завдань діагностики. Добре використовувати з цією метою іграшки, папір, олівці, фломастери, оскільки діти не вміють описувати свої відчуття, їм легше їх виразити в малюнках.

9. Темп проведення дослідженя повинен відповідати індивідуально-психологічним особливостям дитини|.

10. Не слід квапити повільних дітей.

11. Необхідно вчасно помітити| втому дитини|дитяти|, ознаки нудьги. В цьому випадку доцільно пере­рвати| дослідження і відновити його іншим разом|іншого разу|.

12. Експеримент, що проводиться з|із| дитиною|дитям|, як правило, обмежується 15-20 хвилинами|мінутами|, а бе­седа| - 10-15 мин., якщо інша тривалість не передбачена мето­дикою|. Причому чим молодше дитина|дитя|, тим коротше має бути дослідження.

13. На успіхи і невдачі малюка|маляти| під час проведення дослідження необхідно реагувати стримано і рівно, якщо інше не передбачене методикою. Так не слід загострювати|загостряти| увагу дитини|дитяти| на помилках.

14. Хвалити потрібно стримано| і не за результат, а за старання. Це пов'язано з тим, що оцінка може вплинути на ставлення|ставлення| до завдання|задавання|, а отже, і на результат. Краще, якщо дитина|дитя| не має уявлень про допущені нею помилки.