4. Історичні форми сім’ї та шлюбу.

У науці довгий час (аж до 60-х років XIX століття) сім'ю вважали первісною, найдавнішою формою стародавнього суспільства, що з неї згодом виникли рід, плем'я, держава. Але Енгельс довів, що така формула не відбиває дійсного стану речей. Його пояснення:

Період, коли людина тільки почала відокремлюватися від природи і ще нічого не виробляла, а лише використовувала готові продукти матеріального світу - характерні невпорядковані статеві зносини: кожна жінка належала кожному чоловіку, як і кожен чоловік - кожній жінці. Це - племінний період. Допускалися шлюби як по горизонталі, так і по вертикалі - між батьками і дітьми, між братами і сестрами. Цьому періоду не відомі такі поняття, як шлюб, сім'я: ні сім'ї, ні шлюбу тут не існувало, а було плем'я як неподільний осередок.

Із цього первісного стану виникли дві форми групового шлюбу:

1. Кровноспоріднена сім'я.

2. Сім'я пуналуа - екзогамна.

Кровноспоріднена сім'я - перший ступінь розвитку сім'ї. Це така форма сім'ї, коли споріднена група (орда, селище) поділена на різні шари поколінь. Шлюбні зв'язки будуються в межах поколінь. Між членами різних поколінь шлюбні стосунки заборонені, але в одному поколінні вони дозволені, незважаючи на кровну спорідненість. Отже, всі брати і сестри, рідні й бокового споріднення без обмеження живуть разом. Шлюбні зв'язки тут будуються по горизонталі і забороняються по вертикалі, тобто між батьками і дітьми.

Пуналуа - це вже другий ступінь розвитку сім'ї, коли не можуть бути в подружньому зв'язку не тільки батьки та діти, але й брати та сестри. Коло шлюбних (статевих) зв'язків ще більш обмежується. Це вже обмеження не лише по вертикалі, але й по горизонталі. Походження можна встановити лише з материнського боку, а тому визнається тільки жіноча лінія.

Ніякої участі в господарстві жінок чоловіки не брали у зв'язку з тим, що вони працювали в іншому роді та ніякого відношення до майна жінки не мали. Вони - члени іншого роду (чоловіки-пришельці). Якщо вмирала жінка, то її майно переходило дітям, сестрам, батькам - усі вони й становили рід. Така сім'я називалась безбатьківською. Це є епоха «матріархату».

У міру розвитку племінного життя дедалі ширшали поняття спорідненості. Отже, розширювалося і коло осіб, між якими подружні стосунки були заборонені, важче було знайти собі жінку для таких стосунків. Через це чоловікові доводилося жити з однією жінкою, хоча полігамія (багатошлюбність) принципово не заперечувалась.

Сім'я пуналуа дедалі розвивалась. Сім'ю пуналуа змінює парна сім'я. Парна сім'я витіснила групові подружжя, що поволі зникали через заборону одружуватися з кровними родичами. Здебільшого кілька парних сімей живуть в одному помешканні, ведуть спільне господарство, причому заправляють господарством не чоловіки, а жінки, бо під час одруження чоловіки переселяються до жінок, а не навпаки.

Парна сім'я в умовах родового устрою була нестійкою, шлюб можна було легко розірвати, бо він був заснований на особистих почуттях. Діти залишалися з матір'ю. На цьому ступені розвитку ще панує "материнське право" - дитина дістає від матері ім'я свого родового союзу. Господарство належало не парній сім'ї, а роду, і це був подружній осередок, а не господарський. Таку парну сім'ю не слід плутати з моногамією (одношлюбність), бо для того, щоб парна сім'я розвинулась в тривку моногамну сім'ю, потрібні були інші причини, крім тих, що існували, а саме - необхідна була дія суспільних рушійних сил.

Згодом людина змогла виробляти більшу кількість продуктів, ніж це було необхідно для її існування. Коли ж з'явився надлишок, то постала потреба у його привласненні, і його почала привласнювати парна сім'я. Внаслідок цього парна сім'я зазнала докорінних змін. Весь надлишок став належати в сім'ї чоловікові, бо він його створював. Парна сім'я перестала бути шлюбним осередком, а стала господарським осередком. Вона отримала незалежне становище і цим самим протиставила себе родові.

У зв'язку з накопиченням багатства, що дало чоловікові перевагу над жінкою, чоловік прагнув використати своє панівне становище й змінити порядок спадкування на користь своїх дітей, а не на користь нащадків жіночого коліна, як це було раніше. Але поки родовід ішов від матері - такої зміни не можна було запровадити. Отже постала потреба в зміні старого порядку, і врешті він був змінений на користь батьківської системи родоводу й спадкування.

Матріархальна парна сім'я поступається місцем сім'ї патріархальній, що виростає з її глибин. Патріархальна сім'я стала проміжною ланкою між парним подружжям і моногамією.

Після господарського розпаду патріархальної сім'ї її заступила моногамна (одношлюбна), що ґрунтувалася на пануванні чоловіка з певно вираженою метою - народження дітей. Походження цих дітей від батька не підлягало сумніву. А це потрібно для того, щоб діти як прямі спадкоємці вступали у володіння майном батька. Моногамна сім'я відрізняється від парного шлюбу міцними подружніми зв'язками, які вже не можна розірвати за бажанням сторін. Тепер уже, як правило, тільки чоловік може розірвати шлюб і прогнати свою дружину. Тільки він має право подружньої зради. Існування рабства поряд з моногамією, присутність молодих красивих рабинь, що перебувають у повному розпорядженні чоловіка, надало моногамії від самого початку специфічного характеру, зробивши її моногамією тільки для жінок, а не для чоловіків.