- •1. Поняття сімейного права. Метод сімейного права. Принципи сімейного права.
- •2. Підходи до визначення сімейного права на різних історичних проміжках (у Російській Імперії, у срср, у незалежній Україні).
- •3. Норми сімейного законодавства іноземних держав у системі сімейного законодавства України.
- •4. Історичні форми сім’ї та шлюбу.
- •5. Поняття сім’ї (у філософському, соціологічному та юридичному розумінні).
- •6. Доктринальні та законодавчо закріплені поняття шлюбу.
- •7. Умови та підстави реєстрації шлюбу (за чинним ск).
- •8. Шлюбний вік. Надання права на шлюб.
- •10. Фактичні шлюбні відносини, правові наслідки.
- •9. Значення державної реєстрації шлюбу, порядок, правові наслідки.
- •11. Порядок встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах.
- •12. Перші декрети, які заклали принципи побудови сімейно-шлюбного законодавства, загальна характеристика.
- •13. Перші кодифікації сімейно-шлюбного законодавства.
- •14. Указ Президії вр срср від 8 липня 1944 року, його значення для розвитку сімейно-шлюбного законодавства, рівень забезпечення прав дітей за його положеннями.
- •15. Поняття сімейних правовідносин, зміст, елементи, суб’єкти, види.
- •16. Акти громадянського стану. Реєстрація актів цивільного стану.
- •17. Спорідненість та свояцтво, їх юридичне значення.
- •18. Особиста приватна власність дружини, чоловіка.
- •19. Здійснення дружиною , чоловіком право особистої приватної власності
- •20. Обєкти права спільної сумісної власності
- •21. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові.
- •22. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності.
- •23. Дія і застосування презумпції «згоди» та необхідність згоди іншого з подружжя на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
- •24. Договори подружжя між собою. Управління спільним майном.
- •25.Відповідальність подружжя по власним та спільним зобов’язанням.
- •26. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу.
- •27. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
- •28. Способи та порядок поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
- •29. Шлюбний договір зміст та форма його укладання. Зміна умов шд. Відмова від шд.
- •30. Поняття та загальні підстави припинення шлюбу.
- •31. Припинення шлюбу шляхом його розірання (за зпільною згодою подружжя, яке не має дітей, за спільною згодою подружжя яке має малолітніх, неповнолітніх дітей)
- •33.Режим роздільного проживання подружжя
- •34. Порядок поновлення шлюбних відносин
- •36 Визнання походження дитини. Визнання походження дитини у випадку застосування методу штучного запліднення, при імплементації ембріона «сурогатній матері».
7. Умови та підстави реєстрації шлюбу (за чинним ск).
Умови укладення шлюбу – це обставини, наявність яких необхідна для того, щоб шлюб мав правову силу. Умовами укладення шлюбу є досягнення шлюбного віку і наявність взаємної згоди осіб, які одружуються.
Також є перешкоди – це обставини, за наявності яких укладення шлюбу є неправомірним. Перешкоди класифікуються на абсолютні і відносні; абсолютні – за наявності яких шлюб обов’язково визнається недійсним:
1) наявність між особами прямої лінії спорідненості (ч.1 ст.26)
2) наявність кровної спорідненості по боковій лінії, включаючи повнорідніх та неповнорідніх (ч.2 ст.26 СК)
3) перебування однієї чи двох осіб у іншому не припиненому шлюбі (ст.25 СК),
4) недієздатність осіб (ч.2 ст.24 СК, ч.3 ст. 39 СК),
5) фіктивність шлюбу (ст.40 СК) – якщо його укладено між жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов’язків подружжя.
відносні – за яких суд може визнати шлюб недійсним:
1) не можуть перебувати у шлюбі між собою двоюрідні брати та сестри, рідні дядько та племінниця, тітка та племінник (ч.3 ст.26 СК) тут інші наслідки – ст. 41 суд може визнати такий шлюб недійсним
2) наявність правового зв’язку між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою дитиною, між усиновленими дітьми (ч.4 ст.26 СК),
3) наявність правового зв’язку між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною (ч.5 ст.26 СК) за умови скасування усиновлення, суд визнаватиметься дійсним, якщо шлюб зареєстрований, а усиновлення не скасовано, такий шлюб може бути визнаний недійсним,
4) приховання 1 з осіб, яка бажає зареєструвати шлюб, тяжкої хвороби, небезпечної для другої особи (ч.5 ст.30, ч.3 ст.41 СК) спрямування на захист здорової сім`ї, в законодавстві передбачена можливість безкоштовно перевіритись, отримати довідки (була думка про запровадження обов`язкового медичного огляду) - Постанова КМУ 16.11.2002Р. №1740 «Про затвердження порядку здійснення добровільного медичного обстеження наречених».
Заява про реєстрацію шлюбу подається особисто жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану, за їхнім вибором.
Особи, які вступають у шлюб, повинні повідомити одне одного про стан свого здоров'я. Приховування важкої хвороби чи хвороби, небезпечної для другого з подружжя та їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.
Якщо жінка і (або) чоловік не можуть з вагомих причин особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, то таку заяву, підпис на якій повинен бути нотаріально засвідчений, можуть подати їхні представники. Для цього представники повинні мати нотаріально посвідчену довіреність на подачу документів від заінтересованих осіб для реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації цивільного стану.
Реєстрація шлюбу за довіреністю або через представника не дозволяється. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою.
8. Шлюбний вік. Надання права на шлюб.
Шлюбний вік – одна із умов укладення шлюбу. В Україні шлюбний вік встановлюється для жінки у сімнадцять, а для чоловіка – у вісімнадцять років. Встановлення шлюбного віку пояснюється тим, що для вступу в шлюб особа повинна досягти певної фізичної і психічної зрілості.
У ч.2 ст.23 СК вказано, що за заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
Найчастіше підставами для зниження шлюбного віку є фактичне створення сім’ї, вагітність, народження дитини. Розгляд в суді заяв про зниження шлюбного віку відноситься до окремого провадження. Позитивне рішення суду в даному випадку є юридичним фактом, який є підставою для виникнення в особи, яка звернулась до суду, права на шлюб.
Рішення суду про відмову в зниженні шлюбного віку може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Коли законом допускається брати шлюб до досягнення 18 років або рішенням суду особі, яка досягла 14 років, буде надано право одружитися, неповнолітній, який бере шлюб, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту реєстрації шлюбу. Наступне розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов’язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, не впливає на обсяг її дієздатності.
