14. Сучасна міжнародна міграція робочої сили та її негативні наслідки

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення за межі національних кордонів в пошуках роботи.

Можна виділити 5 напрямків міжнародної міграції робочої сили:

1) з країн, що розвиваються в промислово розвинуті країни; 2) у рамках промислово розвинутих країн;3) між країнами, що розвиваються;4) з колишніх соціалістичних країн у промислово розвинуті;5) міграція науковців, кваліфікованих фахівців із промислово розвинутих у країни, що розвиваються.

Існує декілька класифікаторівформ міграційних процесів. За одним з них розрізняють: постійну міграцію; тимчасову міграцію; нелегальну міграцію.

Міграція існує в різних формах: трудовій, туристичній, сімейній. Перше місце займає трудова міграція, тобто міжнародна міграція робочої сили.

Причини міграції населення досить різноманітні. Вони можуть бути як економічні (наприклад, міждержавні відмінності у рівнях оплати праці), такі і неекономічні (культурні, правові, демографічні, політичні, релігійні, національні, психологічні, екологічні і так далі).

Відповідно існують позитивні і негативні наслідки міграції як для країн-імпортерів, так і для країн - експортерів.

Негативними наслідками для країн – імпортерів вважають те, що наплив робітників з-за кордону ускладнює проблему зайнятості в країні, негативно впливає на економічне становище місцевих працівників, що може викликати посилення соціальної напруженості (займають робочі місця), міжнаціональні конфлікти; поряд з економічними, виникають соціальні, культурні, правові та інші проблеми.

Негативним наслідками міжнародної міграції робочої сили для країн-експортерів вважають:

1) еміграція завдає шкоди країнам, оскільки національна економіка втрачає наймобільнішу і як правило, найкращу частину трудових ресурсів; особливо негативні наслідки для країн еміграції має відплив висококваліфікованих спеціалістів та вчених; втрати країн еміграції від втечі умів в середині 90-х років фахівцями оцінювалися приблизно у 73 млрд. дол.;2) старіння вітчизняних трудових ресурсів – виїжджають молоді працездатні, ініціативні;

3) проблема реадаптації робітників, які повертаються після роботи за кордоном і відвикли від місцевих умов праці та життя.

15. Дайте характеристику особливостей сучасного міжнародного руху капіталів

Міжнародний рух капіталу – це переміщення капіталу між країнами у пошуку більш вигідної сфери застосування.Міжнародний рух капіталу відбувається у формі підприємницького та позичкового капіталу.

Підприємницький капітал – це закордонні інвестиції, що спрямовані на створення закордоном філій, дочірніх компаній та змішаних підприємств.Позичковий капітал – це міжнародний кредит, що надається кредитором однієї країни позичальникові іншої країни із застереженням строків повернення, оплати процентів.

Причини міграції капіталу:

різниця в нормах прибутку;-прагнення досягнути ринкової влади;-зниження ризику шляхом географічної диверсифікації в-цтва;-в умовах загострення конкурентної боротьби за світові ринки товарів та послуг іноземні інвестиції є способом проникнення на ринки інших країн і зміцнення позицій іноземних інвесторів;-в-цтво товарів та послуг на місці є більш дешевим та ефективним способом обслуговування зарубіжного ринку;-інвестиції вкладаються в країни з більш дешевими факторами в-цтва;-посилення конкуренції технологічного характеру.

Підприємницький капітал вивозиться у формі прямих іноземних інвестицій та портфельних інвестицій.

Портфельні інвестиції – капіталовкладення, іноземні цінні папери з метою отримання прибутку але без права реального контролю над об’єктом інвестування.

Характерні риси вивозу портфельних інвестицій:

1. Мета – отримання високих прибутків.2Шляхи досягнення мети – купівля закордонних цінних паперів.3Методи досягнення – купівля менше 25% від акціонерного капіталу закордонної фірми.4Форми доходу – дивіденди і проценти.

Прямі іноземні інвестиції – це реальні довгострокові закордонні вкладення капіталу в результаті яких експортером капіталу організовується або здійснюється виробництво на території країни, яка приймає капітал.

Характерні риси прямих іноземних інвестицій:

1. Мета – контроль над іноземною фірмою;2Шляхи досягнення мети – організація і здійснення виробництва за кордоном;3Методи досягнення – повне володіння закордонною фірмою; купівля контрольного пакету акцій. В загальному випадку 25% і більше;4Форми доходу – дивіденди, підприємницький дохід.

До прямих іноземних інвестицій належать(згідно з методикою МВФ):

Вклади компаніями власного капіталу закордоном, так зване інвестування з нуля або з придбання частки акцій іноземних компаній;Реінвестування прибутку - це частка інвестора у сумарних доходах підприємства, яка не переказана прямому інвестору і не розподілена у вигляді дивіденду, а використана для оплати наступних угод між інвесторами і підприємством.Внутрішньо корпоративні перекази капіталу від прямих інвесторів до філій або дочірніх компаній.