- •1. Загальна економічна рівновага за Парето та суспільний добробут.
- •2. Теорія суспільного добробуту: сутність та базові постулати.
- •3. Суспільний сектор економіки, його склад, призначення та напрямки впливу на діяльність суб’єктів ринку.
- •4. Критерії ефективності економічної діяльності суспільства. Парето-ефективність.
- •5/Вплив держави на суспільний добробут. Критерій урядової політики Калдора-Хікса.
- •7.Провали ринку, їх види та вплив на них суспільного сектору.
- •6.Порушення загальної рівноваги та суспільні втрати. Правила «першого» та «другого» кращого.
- •8.Суспільні блага, їх властивості та види.
- •10. Негативні екстерналії, їх види та шляхи усунення.
- •9. Проблема фінансування суспільних благ. Призначення та механізм дії податку Кларка.
- •11. Вирішення проблеми зовн ефектів: цілі та засоби. Теорема Коуза.
- •12. Державне втручання у вирішення екстерналій: цілі та засоби.
- •13. Моральний ризик та хибний вибір в умовах інформаційної асиметрії.
- •14. Ринкові та державні методи протидії асиметрії інформації
- •15. Суспільний вибір в умовах демократії.
- •16. Демократія, її види та характерні риси.
- •17,18.Процедура голосування: теореми та парадокси.
- •20.Правило більшості та його альтернативи.
- •22. Перерозподільчі процедури та оптимум Парето: сутність та узгодження
- •24. Основні інструменти вирівнювання доходів у суспільстві.
- •23. Нерівність у доходах та бідність: значення та способи оцінки
- •26.Соціальні ризики: сутність, види та наслідки. Вплив соціальних ризиків на соціальну безпеку.
- •25. Суспільний сектор у протидії нерівності та бідності. Напрямки перерозподілу доходів.
- •28.Соціальний захист: форми та напрямки.
- •29.Соціальне страхування і пенсійне забезпечення.
- •30. Соціальне забезпечення та соціальне страхування: принципи, цілі та особливості фінансування.
- •31 Типи пенсійних систем, їх переваги та недоліки
- •32. Провали ринку у сфері освіти.
- •33. Роль освіти у формуванні людського капіталу: позитивні наслідки та сучасні тенденції.
- •34. Фінансування освіти: джерела та схеми розподілу витрат.
- •35. Провали ринку в сфері охорони здоров’я.
- •36. Моделі фінансування медичного забезпечення.
- •37.Провали ринку в сфері охорони навколишнього середовища: види та напрямки подолання.
- •38.Суспільний сектор у забезпеченні екологічної безпеки країни.
- •39. Податки: види, сфера дії та еластичність.
- •40. Оподаткування, надлишковий податковий тягар та суспільні втрати.
- •41.Оптимальне оподаткування. Правило Рамсея.
- •42.Податковий тягар, його розподіл та впливові чинники.
- •43.Надлишковий податковий тягар та його вплив на економічну рівновагу.
- •44.Справедливість оподаткування: критерії та способи досягнення. Горизонтальна та вертикальна рівність.
- •45.Ефективність системи оподаткування: критерії та показники.
- •46.Форми та напрями ухилення від сплати податків.
- •47.Тіньовий сектор економіки: особливості вимірювання.
- •48.Регулювання обсягів державної власності. Фактори, що стимулюють приватизацію та націоналізацію.
- •54Аналіз витрат і вигід в оцінці ефективності суспільного сектору.
- •50 Парето-неефективність в умовах різних форм монополії.
- •51 Державне втручання у діяльність різних форм монополій: цілі та засоби.
- •52 Природні монополії: сутність, умови існування та цінова політика.
- •53 Суспільний сектор у сучасному світі: оцінка ефективності та закономірності розвитку.
- •55 Неефективність суспільного сектору: причини та наслідки.
- •56 Провали суспільного сектору: умови та форми.
- •57 Політична рента та лобізм: основні загрози
- •Суспільний добробут і суспільний оптимум за утилітаристським підходом.
- •Суспільний добробут і суспільний оптимум за ролсіанським підходом.
- •Суспільний добробут і суспільний оптимум за егалітарним підходом.
- •Частка суспільного сектору в економіці. Закон Вагнера.
- •Частка суспільного сектору в економіці. Закон Баумоля. Ефект храповика.
- •Масштаби місцевої влади та її ефективність. Теорема децентралізації.
- •Суспільний сектор у глобальному середовищі.
24. Основні інструменти вирівнювання доходів у суспільстві.
Суть рішення проблеми бідності
1. Створення умови праці для працездатного населення для поліпшення добробуту працюючих
2. Підвищення соціальних гарантій для істинно нужденних категорій населення
Існують 2 напрямки боротьби з бідністю:
Рішення проблеми бідності на основі встановлення прожиткового мінімуму для всіх членів суспільства. Проблема вирішується за допомогою введення негативного прибуткового податку. Цей податок замінює всі існуючі трансфертні посібники. Негативний податок передбачає встановлення єдиного гарантованого мінімуму доходу, нижче якого дохід сім'ї не повинен падати. Коефіцієнт податку скорочується (регресивна шкала) у міру наближення до гарантованого мінімуму у зв'язку з підвищенням особистого заробітку. Переваги такого підходу - це створення мотивації трудової діяльності, а негативний прибутковий податок замінює безліч різних трансфертних посібників.
Перспективний метод застосовується в США та Японії. Отримання посібників ув'язується із зобов'язанням їх одержувачів зайнятися роботою і навчанням. Скорочується пряме бюджетне фінансування соц. програм і здійснюється перехід до фінансування програм на принципах страхування. Зростає фінансування змішаних благ і сої послуг на принципі платності. Держава встановлює соц. гарантії лише для найбідніших членів суспільства. Доступ бідних верств населення до споживання певних суспільних благ супроводжується компенсаційними виплатами виробникам Отримання соц. трансферту жорстко пов'язано з рівнем доходу одержувача трансферту.
23. Нерівність у доходах та бідність: значення та способи оцінки
Виміряти бідність непросто. Є три основні підходи. Один полягає в оцінці споживання населенням основних продуктів харчування, товарів першої необхідності та одягу. Він самий грубий і не враховує різні рівні споживання. Наприклад, якщо якась азіатська країна з 10-мільйонним населенням виробляє або ввозить 10 млн т рису на рік, то це означає, що на одного громадянина припадає 2,7 кг рису на день. Це немало, про голод говорити не доводиться. Те ж, ймовірно, і в Росії, якщо враховувати весь споживаний картопля, хліб і макарони. Це, звичайно, схоже на показники минулих століть, але саме на підставі реального споживання продуктів і товарів розраховується так званий споживчий кошик і прожитковий мінімум.
Другий підхід - це офіційна статистика доходів і витрат населення, обумовлена державним статистичним органом Росстатом (раніше Держкомстат) на підставі переписів населення, а в проміжку між ними за допомогою щорічних вибіркових опитувань домогосподарств країни. Останній великий таке опитування 44,5 тис. домогосподарств був проведений в 2003 р. ("Національне обстеження добробуту населення і його участі в соціальних програмах" НОБУС; багато оцінки наведені за його результатами.)
Такі статистичні опитування, "міні-перепису", це не опитування громадської думки, вони стосуються тільки фактичної сторони справи - скільки отримуєте, скільки витрачаєте і т.п.
Нарешті, третій підхід - це масові опитування громадської думки, які оцінюють не стільки фізичні показники доходів і витрат, скільки оцінки людей свого матеріального добробуту, матеріальних проблем і способу життя.
.Вимірювання бідності за Аткінсоном та Сеном
Сен розробив показник, який дозволив порівнювати моделі розподілу статків між людьми і вивчати зміни в розподілі добробуту.
Загальним макроекономічним показником бідності здавна вважається частка людей з доходом, нижчим за певну межу бідності у загальній чисельності населення.
Однак з теоретичної точки зору такий показник неточний, бо він ігнорує різні рівні зубожіння серед найбідніших. Як наслідок, навіть суттєве зростання доходів бідняків, не перетнувши встановленої межі бідності, не впливатиме на розмір даного показника.
Для подолання описаних дефектів Сен сформулював п'ять аксіом, з яких вивів формулу індексу бідності: P = H · [I + (1 - I) · G], де H - частка людей за межею бідності, G - коефіцієнт Джині, І - рівень розподілу доходу від 0 до 1. Останні два коефіцієнти розраховуються лише для людей, які перебувають за межею бідності.
Відтак, чим більш нерівномірно розподілені доходи серед бідних, тим вищим буде індекс бідності. Індекс бідності Сена широко використовується серед дослідників, а на основі його аксіом побудовано більшість альтернативних показників.
А. Аткинсон рассматривает один из самых простых подходов к определению абсолют-
ной черты бедности, который заключается в том, чтобы определить набор товаров (х*),
приобретаемых по ценам р. Формула имеет вид:
(1 + h)рх*,
где h – неэффективные расходы или потери, включающие также приобретение товаров,
не входящих в список х*. При определении необходимого набора продуктов питания,
когда физиологические нормы должны служить адекватной точкой отсчета, непросто с
точностью определить х*. Это связано с тем, что невозможно однозначно описать набор и
количество продуктов, необходимых для выживания и существуют сложности, связанные
с расхождениями между рекомендациями экспертов и реальным потребительским пове-
дением. Фактор h предназначен для отражения этого расхождения, но его значение зави-
сит от субъективного суждения исследователя.
