Розподіл валового випуску виробництва україни в 1996 р., % до валового випуску

	Випуск		Проміжне споживання		Валова додана вартість	у т. ч.
						оплата праці найманих працівників		податки за виключенням субсидій, пов’язані з виробництвом	валовий прибуток, змішаний дохід
	у процентах до валового випуску
Виробництво товарів	65,7	44,4		21,3			10,7	3,4	7,2
у тому числі:
— промисловість	44,2	31,5		12,7			6,9	2,4	3,5
— сільське господарство	15,2	9,8		5,4			1,9	0,5	3,1
— будівництво	5,6	2,8		2,7			1,7	0,5	0,6
Виробництво послуг	34,3	14,0		20,3			11,4	1,4	7,5
у тому числі:
— ринкових	22,6	9,4		13,2			5,6	1,4	6,2
— неринкових	11,7	4,6		7,1			5,8	0,0	1,3
Оплата послуг фінансових посередників		0,6		–0,6					–0,6
Разом в основних цінах	100,0	59,0		41,0			22,1	4,8	14,0
Податки за виключенням субсидій на продукти	5,4			5,4				5,4	
Валовий внутрішній продукт у ринкових цінах				46,3			22,1	–0,6	14,0

Частка валової доданої вартості у валовому випуску дає уявлення про рівень результативності кожного господарського су­б’єкта, галузі, сектору, про матеріаломісткість виробництва.

Наступним напрямком аналізу є відношення валової доданої вартості до проміжного споживання, що характеризує зведений показник економічної ефективності виробництва та уможливлює визначення, скільки отримано кінцевого продукту на одиницю витрат. У 1996 р. цей показник дорівнював 71,2 %.

Для поглиблення аналізу доцільно порівняти показник валового випуску з іншими показниками рахунка виробництва.

Проміжне споживання показує вартість продуктів і послуг, які були спожиті в процесі виробництва інших продуктів і послуг. Тому, порівнюючи цей показник з валовим випуском, одержимо інший важливий показник ефективності виробництва, а саме — показник матеріаломісткості. У 1996 р. він дорівнював 59,0 %.

Обсяг податків, як порівняти з валовим випуском, а також з валовою доданою вартістю, дає можливість визначити податкове навантаження, тобто визначити, скільки на кожну результативну одиницю сплачено податків. Розкладання узагальнюючого показника податків на складові елементи дає інформацію про види, джерела надходження податків та дає можливість висновувати, хто саме несе найбільше податкове навантаження. У 1996 р. частка податків (за виключенням субсидій на продукти) становила 5,4 % до валового випуску.

Використання даних інших рахунків уможливлює розрахунок та аналіз процесів інтенсифікації та ефективності виробництва. Співвідношення валової доданої вартості та заробітної плати характеризує продуктивність живої праці, величину кінцевого результату на одиницю заробітної плати (у 1996 р. — 2,1), а співвідношення валової доданої вартості (на рівні економіки країни — валового внутрішнього продукту) та кількості зайнятих у галузях та секторах економіки — макроекономічну продуктивність праці. Використання даних про середньорічний обсяг основного капіталу дає можливість розрахувати додатково показники капіталовіддачі, капіталомісткості та ін.

Залучаючи для дальшого аналізу дані про кількість населення країни, можна розрахувати один із показників рівня життя населення, застосовуваний за міжнародних порівнянь. Цим показником є валовий внутрішній продукт на душу населення. У 1996 р. він становив 1575 грн. у фактичних цінах.

Таблицю СНР «Витрати — випуск» покладено в основу аналізу формування цін, а також аналізу матеріаломісткості валового випуску.

Рахунок утворення доходів доповнює інформацію рахунка виробництва: він дає можливість проаналізувати рівень оплати праці в галузях та секторах економіки. У 1996 р. частка оплати найманих працівників у ВВП становила 47,8 %. Дані цього рахунка допомагають узгодити доходи з досягнутими результатами діяльності в секторах та галузях, розрахувати показники доходів, виробництва продукції та надання послуг на одного зайнятого.

Аналіз показників рахунку утворення доходів у динаміці (у пос­тійних цінах) виявляє не тільки тенденції зміни обсягів доходів, що утворюються, та їх використання, а й тенденції зміни частки участі окремих галузей та секторів у цих процесах, зміни структури використання доходів на різні потреби, зміни співвідношень між оплатою праці, її результатами та часткою прибутків, що вилучаються.

Рахунок розподілу доходів може бути джерелом інформації про податки та податкове навантаження секторів і галузей економіки; він також уможливить порівняння розміру податків, що їх виплачують окремі інституційні одиниці, узгодження всіх показників доходів, підрахунок сальдо первинних доходів, визначення частки доходів від праці, капіталу та змішаних доходів у наявному доході. Так, у 1996 р. частка доходів від праці становила 47,8 %, від капіталу та змішаних доходів — 30,3 %. Ураховуючи це, органи держуправління матимуть можливість аналізувати свою податкову політику, визначати, наскільки оптимально податкові платежі розподілено між секторами, як ці платежі пов’язано з доходами секторів та їхнім внеском до економіки в цілому.

Порівняння структури наявного доходу зі структурою первинних доходів є необхідним для аналізу впливу перерозподільного процесу на формування кінцевих доходів.

Аналіз наявного доходу необхідно пов’язати з показниками «соціальні трансферти в натуральному вираженні», які поки що не знайшли повного відображення у вітчизняній практиці СНР, але їх рекомендовано відображати у СНР за методологією ООН. Соціальні трансферти в натуральному вираженні характеризують натуральні виплати та видачі окремим особам та колективам. За умов інфляції такі соціальні трансферти є досить поширеними. У такому разі рахунок наявного доходу та його використання коригують на величину натуральних трансфертів. Аналіз рахунка розподілу доходів, що охоплює первинний розподіл, та рахунків перерозподілу доходів дає інформацію для фіскальних органів, що в Україні є дуже актуальним, оскільки до 50 % усіх доходів на даному етапі залишається укритим від податкових служб. Ці рахунки уможливлюють визначення рівня охоплення секторів оподаткуванням чи проведення аналізу щодо певного типу податку, наприклад податку на додану вартість.

Аналіз указаних рахунків виявляє також чистий перерозподільний ефект трансфертів і доходів від власності та їх вплив на економіку країни в цілому. Це важливий і новий для вітчизняної практики напрямок аналізу. Слід зазначити, що процеси приватизації збільшують доходи від власності.

Аналіз рахунків, які відображають утворення та розподіл доходів (первинний та вторинний), показує, в якому обсязі споживаються в домашньому господарстві продукція та послуги власного виробництва та наскільки великим є обсяг прибутку, що його одержують домашні господарства від такої продукції. Це забезпечує вимірювання різниці між витратами на споживання та фактичним споживанням; останнє в даному разі відображає загальний обсяг споживання населення.

Аналіз рахунка капітальних витрат свідчитиме, які сектори економіки створили інвестиції на придбання основного та оборотного капіталу і в яких розмірах; які сектори та інституційні одиниці спромоглися зробити заощадження для наступного фінансування своєї діяльності чи діяльності інших фірм. Як у країні в цілому, так і в секторах економіки суми заощаджень та інвестицій не бувають однаковими через перерозподільні процеси. Проте, якщо уряд має дефіцит за поточними рахунками, тобто негативні доходи (збитки), то він усе-таки може здійснювати інвестиції, беручи в борг кошти в підприємств, домашніх господарств, за кордоном. Рахунки відображають ці процеси та їх результати. Так, в Україні в 1996 р. чисті заощадження дорівнювали 1582 млн грн., а валове нагромадження основного капіталу — 16 891 млн грн.

Отже, цей рахунок дає важливу інформацію для здійснення політики капіталовкладень та її оцінки.

Дуже важливим є аналіз взаємодії, взаємозв’язків секторів та галузей економіки. Для поглиблення аналізу та використання СНР на рівні галузей може бути здійснене дезагрегування всіх рахунків, розкладання їх на складові. Наприклад, у секторі держ- управління можна виокремлювати органи центрального управління, місцевого управління, органи соцстраху та ін.

Рахунок зовнішньоекономічних зв’язків можна дезагрегувати за країнами, виокремлюючи країни СНД та далекого зарубіжжя, за географічними зонами та ін.

Можна розкладати і макроекономічні показники, пов’язуючи їх із показниками бухгалтерського та банківського обліку. Це потребує розроблення відповідних напрямків аналізу.

Крім того, усі макроекономічні показники, як фінансові, так і нефінансові, можна дезагрегувати до рівня показників окремих секторів, галузей та виробництв. Це дає змогу зробити більш глибокий та детальний аналіз економічного розвитку країни.

Інформаційні можливості СНР, як бачимо, дають змогу проаналізувати основні економічні процеси і їх результати.

Не зайвим буде застерегти читачів, що про аналітичні можливості інформаційної бази СНР як методу комплексного дослідження економіки не варто судити тільки за змістом збірника «Статистичний щорічник України». Для цього треба використовувати дані національних рахунків Державного комітету статистики України.

6.2. Основні напрямки аналізу даних СНР

Систематизація даних СНР є необхідним етапом аналізу. Тому особливим завданням, пов’язаним із запровадженням національних рахунків у практику вітчизняної статистики, є розробка напрямків аналізу СНР і кожного рахунка окремо, виходячи з їхнього призначення.

Залежно від цілей та завдань аналітичні операції можуть провадитися з показниками:

1. окремих рахунків;

2. окремих рахунків у поєднанні з показниками інших рахунків;

3. динаміки та структури економіки в порівнянних цінах;

4. національних рахунків України та країн СНД, а також країн із розвинутою ринковою економікою;

5. економічної діяльності, процесів розподілу та перерозподілу доходів, використання доходів на споживання, зберігання, нагромадження та ін.;

6. розвитку економіки України за секторами;

7. галузевого виробництва товарів та послуг для визначення внеску галузей у національну економіку, оцінки рівня їхнього розвитку та його змін у динаміці;

8. приросту національного багатства країни та її соціально-економічного потенціалу на основі інформації СНР;

9. зовнішньоекономічної діяльності України.

Напрямки аналізу показників окремих рахунків. Покажемо це на прикладі тільки двох найважливіших рахунків: рахунка виробництва та рахунка утворення доходів.

Нагадаємо, що рахунок виробництва, до якого ми зверталися вже неодноразово, дає можливість проаналізувати обсяг і структуру валового випуску, а також визначити частку проміжного споживання і валового внутрішнього продукту всієї економіки в загальному обсязі валового випуску. Крім цього, можна обчислити частку валового випуску і валової доданої вартості окремих секторів і галузей у загальному валовому випуску продуктів і послуг; виявити їх натурально-речовинну і вартісну структуру з метою оцінки частки затрат живої і матеріалізованої праці на виробництво продукції галузі, сектору, країни в цілому. Питома вага доданої вартості у валовому випуску, як уже було сказано, дає уявлення про результативність виробництва окремих галузей і секторів економіки.

На основі показника «проміжне споживання» можна проаналізувати матеріаломісткість виробництва продуктів і послуг окремих секторів і галузей економіки для пошуку резервів її зниження. Матеріаломісткість — це відношення проміжного споживання до валового випуску. Важливо також вивчити структуру проміжного споживання — питому вагу в проміжному споживанні вартості використаних у поточному виробничому процесі продуктів і матеріальних послуг, оплати нематеріальних послуг; проаналізувати додаткові витрати, пов’язані із забезпеченням потреб поточного виробництва (витрати на відрядження, спецодяг, придбання інструменту, навчання працівників і т. п.), витрати домовласників на поточний ремонт будинку та ін.

Окремим напрямком аналізу цього рахунка є аналіз використання засобів виробництва в процесі створення продукту і визначення частки затрат живої праці, що важливо з погляду пошуку резервів зниження витрат на виробництво. Важливо виявити частку амортизації у валовому випуску і простежити зміну її в динаміці.

Використовуючи дані про кількість населення країни, можна розрахувати один з показників рівня життя населення, що широко застосовується для міжнародних порівнянь — чистий внутрішній продукт на душу населення.

Показники рівня економічної ефективності витрат можна розрахувати віднесенням ВВП (або ВДВ — галузей і секторів) до відповідного показника проміжного споживання, амортизації і оплати праці (з рахунка утворення доходів). Вони показують обсяг кінцевого результату виробництва, що припадає на кожну одиницю витрат.

Співвідношення ВВП (чи валової доданої вартості) і оплати праці характеризує результативність живої праці на одиницю заробітної плати; ВВП і чисельності зайнятих — продуктивність праці; ВВП (валової доданої вартості) і обсягу основного капіталу — показники капіталовіддачі і капіталомісткості тощо.

Рахунок утворення доходів доповнює інформацію рахунка виробництва, показує формування доходів за результатами виробництва: оплату праці найманих працівників, виплату податків на виробництво та імпорт, утворення валового прибутку (змішаного доходу).

Дані цього рахунка дають змогу пов’язати доходи від виробничої діяльності з досягнутими результатами такої діяльності в секторах і галузях; на основі даних про чисельність зайнятих розрахувати показники доходів на одного зайнятого; отримати порівняльну оцінку зарплатомісткості окремих галузей, порівнюючи оплату праці і валову додану вартість.

Порівняльний аналіз структури ресурсів цього рахунка в розрізі галузей і секторів разом з аналізом податків, виявлення тих інституційних одиниць, субсидії яким відіграють найбільшу роль у формуванні обсягу ресурсів цього рахунка, доповнить картину формування валового прибутку.

Окремий аналіз даних про податки в окремих галузях і секторах і в економіці в цілому, як було уже сказано, дає можливість визначити їхню питому вагу в загальному обсязі використаних прибутків, тобто органи управління країни матимуть змогу проаналізувати свою податкову політику щодо окремих інституційних одиниць, секторів і галузей.

Основні напрямки аналізу рахунків секторів. Основний наголос в СНР-93 робиться на простежуванні руху фінансових потоків з одного інституційного сектору в інший. Це уможливлює не тільки визначення масштабу та основних напрямків розвитку економіки, а й моделювання її функціонування, з’ясо­вування закономірностей її внутрішнього розвитку, ролі кожного із секторів. Нині саме цю аналітичну функцію СНР уважають пріоритетною.

Важливе значення для аналізу мають показники, які, після підсумовування за секторами, дають уявлення про масштаб явища на макроекономічному рівні. Наприклад, проведений ВВП є сумою валової доданої вартості всіх секторів. Сума первинних прибутків усіх секторів і чистих факторних доходів з-за кордону дає національний дохід, а сума витрат усіх секторів на кінцеве споживання й нагромадження, а також чистого експорту уможливлює визначення ВВП методом використання. Аналізуючи структуру цих показників, можна зробити важливі висновки про специфіку секторів, їхній внесок в економіку країни.

Сектор нефінансових підприємств формує, як правило, найбільшу частину ВВП, але він не бере участі в кінцевому споживанні.

Сектор фінансових посередників здійснює послуги, які майже повністю йдуть на проміжне споживання і тому мало впливають на динаміку ВВП.

Сектор домашніх господарств, навпаки, активно бере участь у кінцевому споживанні, але його внесок у виробництво незначний.

Сектор державних установ виробляє великі обсяги неринкових послуг. Значною є роль цього сектору і в перерозподільних процесах.

В окремих секторах обсяги створеної доданої вартості, наявного доходу, показники витрат і заощадження не збігаються, тобто виникає необхідність аналізу цього явища і визначення його причин. Наприклад, сектор домашніх господарств створює невелику додану вартість, але він отримує багато первинних доходів у вигляді доходів найманих працівників і змішаного прибутку. У результаті вторинного розподілу цей сектор отримує ще й додаткові кошти, а тому його наявний дохід може значно перевищувати доходи інших секторів. Основні переливання вартості між секторами відбуваються за розподілу первинних і вторинних доходів.

Один сектор передає якусь суму у вигляді, наприклад, трансферта, інший сектор таку саму суму коштів отримує. Однойменні показники рахунків доходів можуть мати протилежні знаки. Показники з різними знаками взаємно погашаються, а тому підсумковий консолідований показник залишається незмінним.

Без дослідження і моделювання в розрізі секторів розподільних і перерозподільних процесів, таких, наприклад, як формування і розподіл заробітної плати і прибутку, оподаткування, виплата пенсій, соціальне страхування, неможливо зрозуміти, чим пояснюється і якими доходами визначається рівень кінцевого споживання і заощаджень.