Iнвазування лошат-сисунiв параскаридозом зумовлене:

-зараженням через промiжних хазяiнiв

-внутрiшньо-утробним зараженням

-зараженням через додаткових хазяiв

+алiментарним зараженням з перших днiв життя

?

Мiсце локалiзацii статевозрiлих параскарид у коней:

-товстий вiддiл кишечника

-шлунок

-легенi

+тонкий вiддiл кишечника

?

Розвиток параскарид у коней вiдбуваеться:

-з участю промiжних хазяiв

+гепатопульмональним шляхом

-з участю промiжних і додаткових хазяїв

-геогельмiнт прямим шляхом з розвитком личинки у стiнки кишечника

?

Патолого-анатомiчнi (характернi) змiни при параскаридозi коней:

-катаральний колiт

-дифтиритичний тифлiт

-катарально-виразковий гастрiт

+катарально-геморагiчний ентерит, крововиливи, паразитарнi вузли у легенях, печiнцi

?

Лабораторнi методи дiагностики при параскаридозi коней:

+копроовоскопiя за Фюллеборном, дiагностична дегельмiнтизацiя

-дослiдження прианальних зскрібків

-копроовоскопiя методом седiментацii

-копролярвоскопiя методом Вайда, Бермана

?

Засоби для дегельмiнтизацii при параскаридозi коней:

-гексинол, ацемiдорген, дертил

-дронцит, фенасал

+фенбендазол

+пiперазин, ринтал

?

Лошат з метою профiлактики параскаридозу дегельмiнтизують:

+двiчi: вперше у серпнi-вереснi, вдруге – у листопадi-груднi

-один раз через мiсяць пiсля народження

-щомiсяця до досягнення одного року

-щоквартально

?

Збудник оксiурозу коней:

-Oxyuris vulgaris

-Oxyuris edeufatus

-Strongylus equinus

+Oxyuris equi

?

Якi види тварин хворiють оксiурозом:

-ВРХ, буйволи

-вiвцi, кози

+конi, осли

-кури, iндики

?

Морфологiчнi особливостi збудника оксiурозу коней:

-нематоди 25-30 см довжини

+нематоди довжиною 0,6-18 см

-цестоди до 60 см довжини

-нематоди до 80 см довжини

?

Локалiзацiя статевозрiлих оксіурід у коней:

-тонкий кошечник

+товстий вiддiл кишечника

-шлунок

-печiнка

?

Розвиток оксiурiд у коней вiдбувається:

-гепато-пульмональним шляхом

-з участю промiжного хазяiна

-з участю промiжного і додаткового хазяїв

+геогельмiнт, прямим шляхом

?

Шлях iнвазування коней оксiурозом:

+алiментарний з кормом, водою, яйцями збудника

-з кормом, водою проковтують личинок

-з кормом, травою орибатидними клiщами iнвазованими цистицеркоiдами

-алiментарно iз водою, травою, адолескарiем

?

150.Яйця оксiурид коней зберiгають життєздатнiсть у зовнiшньому середовищi:

-10-12 мiсяцiв

+3-4 мiсяцi

-один рiк і бiльше

-5-7 днiв

?

Характернi клiнiчнi ознаки при оксiурозi коней:

-iнтенсивний свербiж шкiри, алопецii у ділянцi холки

-ознаки ураження легень (кашель)

-екзематозне ураження шкiри у дiлянцi лопаток

+”зачiс” кореня хвоста, дерматит

?

Антигельмiнтики при оксiурозi коней:

-гексихол, полiтрем, адемiдофен

-бiтiонол, фасковерм

+пiперазин

+фенбендазол

?

Профiлактика при оксiурозi коней:

+плановi дегельмiнтизацii навеснi і восени

-дегельмiнтизацiї щомiсяця

-боротьба з сухопутними молюсками

-боротьба з кровосисними комахами

?

Методи дiагностики при оксiурозi коней:

-копроовоскопiя за методом Фюллеборна

-копролярвоскопiя за методом Вайда, Бермана

+дослiдження прианальних зскрібків

-мiкроскопiя мазкiв з переферичноi кровi

?

Збудник аскарозу свиней:

-Asсaridia galli

-Asсaridia suis

+Asсaris suum

-Trichocephalus suis

?

Поширення аскарозу свиней в Україні:

-природно-вогнищеве захворювання

+на всій території України

-басейни магістральних річок

-поодинокі випадки у свинарських господарствах

?

Шляхи інвазування свиней при аскарозі:

-личинками з кормом і водою

-статевий при паруванні

-трансмісивний через кровосисних комах

+аліментарно інвазійними яйцями з кормом, водою та личинками у дощових черв’яках

?

Морфологічні особливості аскарид свиней:

+нематоди веретено-подібної форми довжиною 12-35 см

-нематоди довжиною 25-55 мм, головний кінець тонкий, довгий

-стрінгоподібне плоске тіло, включає до 200 члеників, довжина до 5 м

-тіло видовжене, веретеноподібне, довжиною 10-68 см, на головному кінці булавоподібний хоботок з гачками

?

Локалізація статевозрілих аскарид у свиней:

-сліпа кишка

-бронхи, трахея

-печінка

+тонкий кишечник

?

Шлях розвитку аскарид в організмі свиней:

+з міграцією личинок по гепатопульмональному шляху

-за оксіуридним типом

-з міграцією та розвитком личинок в артеріальних судинах брижі

-з міграцією і розвитком личинок у шлунковій залозі

?

Розвиток (біологія) аскариди свиней:

+прямий, геогельмінт без участі проміжних хазяїв

-біогельмінт, проміжний хазяїн дощовий черв’як

-біогельмінт, проміжні хазяї жуки-копробіонти

-біогельмінт, проміжний хазяїн амфібії

?

Морфологічні особливості яєць аскарид свиней:

-форми овалу, великі (0,1 мм), оболонка виїмчаста, нагадує шкаралупу мендального горіху, всередині зародок (акантор)

-видовжено-овальні, середніх розмірів, оболонка гладенька, всередині 6-8 бластомерів

-дрібні, бочкоподібні з пробками на полюсах

+овальної форми, незрілі, темно-коричневого кольору, покриті товстою чотирьохшаровою горбистою оболонкою

?

Характерні патологоанатомічні зміни при аскарозі свиней:

+катаральний ентерит, білі плями на печінці, крововиливи і ущільнення у легенях

-катарально-фібрінозний коліт

-катарально-геморагічний тифліт

-верукозно-геморагічний ендокардит

?

Найбільш сприйнятливі до аскарозу свиней вікові групи:

-2-4 тижні

+2-4 місяці

-6-8 місяців

-старше 8 місяців

?

Прижиттєві методи діагностики аскарозу свиней:

+алергічна внутрішньошкірна проба, копроовоскопія методами Фюллеборна, Щербовича, діагностична дегельмінтизація

-копролярвоскопія методами Вайда, Бермана

-методом послідовних промивань фекалій

-мікроскопія мазків периферичної крові

?

Антигельмінтики при аскарозі свиней:

+піперазин, нілверм, макроліди

-азидін, береніл, наганін

-гексикол, куприхол, ацемідофен

+альбендазол, левамізол

?

Збудник стронгілятозів коней:

-Anoplocephala magna, A. perfoliata, Paranoplocephala mamillana

-Strongylus equi, Strongylus equorum

+Delafondia vulgaris, Alfortia edenfatus, Strongylus equinus

-Habronema muscae, H. microstoma, Drascheria megastoma

?

Морфологічні особливості збудників стронгілятозів коней:

+нематоди біло-жовтого кольору, завдовжки 1-4,5 см з добре розвиненою чашкоподібною ротовою капсулою

-нематода світло-жовтого кольору, довжтною 12-20 см

-стрічкоподібні, плоскі до 1м завдовжки, сколекс з чотирма присосками

-веретеноподібні нематоди, жовто-білого кольору до 40 см завдовжки, рот оточений трьома губами

?

Морфологічні особливості яєць збудників стронгілятозів коней:

-округлі, дрібні з жовтою радіально покресленою оболонкою

-бочкоподібні, жовтого кольору з пробками на полюсах

-великі, темно-коричневі, круглі з гладенькою оболонкою

+середніх розмірів, сірого кольору, овальні, незрілі з гладенькою двоконтурною оболонкою

?

Місце локалізації статевозрілих збудників стронгілятозів у коней:

-тонкий відділ кишечника

+товстий відділ кишечника

-тромби у брижових артеріях

-підшлункова залоза

?

Місце розвитку личинок збудника деляфондіозу коней:

-товстий відділ кишечника

-підшлункова залоза

+тромби у брижових артеріях

-тонкий відділ кишечника

?

Місце розвитку личинок збудника альфортіозу у коней:

-підшлункова залоза

-товстий відділ кишечника

-тонкий відділ кишечника

+під парієтальним листком очеревини

?

Личинки збудників стронгілятозів розвиваються в організмі коней:

-5-7 днів

-24-48 годин

-2-2,5 місяці

+5-7 місяців

?

Збудники стронгілятозів коней живляться:

-поживними речовинами з тонкого кишечника

-слизом, клітинами з бронхів, трахеї

-жовчю і клітинами жовчних ходів

+гематофаги (кров`ю)

?

Характерні (основні) клінічні ознаки при деляфондіозі у коней:

-ознаки бронхопневмонії

-дерматити, “зачіс хвоста”

-жовтяничність, гемоглобінурія

+коліки, розлади травлення

?

Основні патзміни при ураженні коней личинками Strongylus equinus:

-у брижових артеріях

-у тонких кишках

-у легенях та печінці

+у підшлунковій залозі

?

Основні патзміни при уражені коней личинками Delafondia vulgaris:

+брижові артерії

-тонкий кишечник

-легені та печінка

-підшлункова залоза

?

Прижиттєва діагностика кишечних стронгілятозів у коней:

-копролярвоскопія за методами Вайда, Бермана

-за клінічними ознаками

-копролярвоскопія методом седиментації

+копроовоскопія за методом Фюллеборна з подальшим вирощуванням личинок

?

Засоби дегельмінтизації при стронгілятозах коней:

-дронцит, фенасал

-гексихол, фазинекс

+фенбендазол, макроліди

+мебенвет, настій пижма звичайного

?

Збудники габронемозу і драшейозу коней:

-Habronema vulgaris, Drasciela edeutatus, Drasciela equinus

+Habronema muscae, H. microstoma, Drasciela megastoma

-Anoplocephala magna, A. perfolita, Paranoplocephala mamilana

-Setaris equine

?

Морфологічні особливості збудників габронемозу і драшейозу:

-веретеноподібні, жовто-білі, довжина 28-40 см, рот оточений трьома губами

+дрібні, круглі, довжина тіла 0,7-2,5 см, рот оточений 4 губами

-нематоди темно-червоного кольору, довжина тіла 1,5-2,5 мм, чашкоподібна ротова капсула

-стрічкоподіні цестоди до 60 см у довжину

?

До габронематозу та драшейозу сприйнятливі:

+коні, осли, мули

-жуйні

-кури та індики

-водоплавні птахи

?

Збудники габронематозу і драшейозу коней розвиваються:

-геогельмінти, прямим шляхом

+біогельмінти, проміжний хозяїн мухи

-біогельмінти, проміжний хозяїн орибатидні кліщі

-біогельмінти, проміжний хозяїн сухопутні молюски, додаткові - мурашки

?

Збудник гемонхозу жуйних:

-Haemonchus phlebotomum

-Haemonchus ovina

-Haemonchus vitulorum

+Haemonchus contortus

?

Місце локалізації гемонхусів у жуйних:

-товстий кишечник

-бронхи, трахея

+сичуг

-шлунок

?

Шляхи зараження жуйних при гемонхозі:

-аліментарно, через проміжних хазяїв

-аліментарно, через дощових черв’яків

-перкутанно, при прониканні личинки через непошкоджену шкіру

+аліментарно, інвазійними личинками з кормом і водою

?

Личинки гемонхусів у зовнішньому середовищі стають інвазійними через:

+5-7 днів

-1-3 днів

-3-4 тижні

-2-2,5 місяці

?

Спосіб живлення гемонхусів

-слизом, клітинами з бронхів, трахеї

+гематофаги

-поживними речовинами тонкого кишечника

-жовчю і клітинами з жовчних ходів

?

Методи прижиттєвої діагностики гемонхозу жуйних:

+копроовоскопічно, метод Фюллеборна з подальшим культивуванням

-копролярвоскопія метод Бермана, Вайда

-дослідження мазків крові

-дослідження кон’юнктивальних змивів на наявність личинок

?

Антгельмінтники при гемонхозі жуйних:

+нілверм, нафтамон, мідний купорос

-гексіхол, дертил, ацемідофен

-дронцит, фенасал, гарбузове насіння

+бензімідазол, левамізол, макроциклічні лактони

?

Збудник хабертiозу жуйних:

-Chabertia trigonocephalum

-Chabertia venulosum

-Chabertia contortus

+Chabertia ovina

?

Мiсце локалiзацii хабертiй у жуйних:

-сичуг

+товстий кишечник (ободова та пряма кишки)

-тонкий кишечник (дванадцятипала та порожня кишки)

-жовчнi ходи печiнки

?

Шляхи зараження овець при хабертiозi:

+алiментарно iнвазiйними личинками з кормом та водою

-алiментарно iнвазiйними яйцями з кормом та водою

-перкутанно при проникненнi личинок через непошкодженну шкiру та алiментарно – личинками

-алiментарно через дощових червiв iнвазованих личинками

?

Личинки хабертii при благоприємних умовах у зовнiшньому середовищi стають через:

-1-2 мiсяцi

-3-4 тижнi

+5-7 днiв

-1-3 днi

?

Спосiб живлення хабертiй:

-слизом, клiтинами з бронхiв та трахеi

-поживними речовинами з кишечника

-жовчю та клiтинами з жовчних ходiв

+гематофаги

?

Найбiльш сприйнятливi до хабертiозу жуйнi у вiцi:

+до одного року

-1-2 мiсяцi

-2-3 тижнi

-старше 2-х рокiв

?

Методи дiагностики хабертiозу у жуйних:

-копроовоскопiя метод седиментацii

+копроовоскопiя методом Фюллеборна з подальшим культивуванням личинок

-копролярвоскопiя методом Вайда, Бермана

-дослiдження кон’юктивальних змивiв

?

Антигельмiнтики при хабертiозi жуйних:

-дронцит, фенасал, сульфат мiдi

+дитразин, нiлверм, левамiзол

-гексіхол, дертил, ацемiдофен

+бензiлмiдазоли, макроциклiчнi лактони

?

Збудник буностомозу жуйних:

-Haemonchus contortus

-Bunostomum stenocephala

-Bunostomum vulpis

+Bunostomum trigonocephаlum, Bunostomum phlebotomum

?