200.Місце локалізації збудників буностомозу:

-товстий відділ кишечника

+у тонких кишках

-бронхи, трахея

-печінка?

Шляхи зараження жуйних при буностомозі:

-аліментарно, через проміжних хазяїв

-аліментарно, через додаткових хазяїв, мурашок, інвазованих метацеркарієм

+інвазійними личинками аліментарно або через неушкоджену шкіру (перкутанно)

-аліментарно, інвазійними личинками з кормом, водою адолескарієм

?

Личинки буностомів у зовнішньому середовищі стають інвазійними через:

+5-7 днів

-1-3 днів

-3-4 тижні

-2-2,5 місяці

?

Збудник диктіокаульозу овець:

-Dictyocaulus amfieldi

-Dictyocaulus cameli

-Dictyocaulus vivіparus

+Dictyocaulus filaria

?

Морфологічні особливості збудника диктіокаульозу у овець:

+ниткоподібні молочно-сірого кольору, довжина 3-5 см спікули самця чохликоподібні, коричневі

-нематоди з товстим білуватого кольору тілом довжиною 12-15 мм, ротова капсула напівкулястої форми оточена трикутними відростками

-нематода жовто-білого кольору з прозорою кутикулою, довжина тіла 11-30 см , рот оточений 3-ма губами

-цестода 10 м і більше, білого кольору, сколекс неозброєний, з 4-ма присосками

?

Морфологічні особливості личинок першої стадії збудника диктіокаульозу овець:

+довжина 0,5 мм, хвостовий кінець тупо закручений, на головному кінці гудзикоподібне потовщення

-довжиною 0,5 мм, головний кінець тупо закруглений, на хвостовому кінці гудзикоподібне потовщення

-веретеноподібні, білого кольору 3-5 мм довжиною

-міхурець діаметром до 1 см заповнений рідиною, з одним сколексом на внутрішній оболонці

?

Сезонна динаміка при диктіокаульозі овець:

-не виражена

-один підйом восени

+січень-квітень - серед дорослих, серпень-жовтень - у ягнят інвазованих весною і літом

-один підйом весною

?

Життєздатність личинок диктіокаулюсів на пасовищі:

-5-7 днів

-2-3 тижні

-1-2 роки

+4-6 місяці

?

Термін розвитку диктіокаулюсів з моменту інвазування овець до статевозрілої стадії:

-1-2 тижні

-5-7 днів

+1-4 місяці

-6-8 місяців

?

Характерні клінічні ознаки при диктіокауліозі овець:

+кашель, слизькі виділення з носа, підвишення температури тіла, порушеня травлення

-нервові явиша , безцільні рухи по колу

-свербіж, особливо в ночі, алопеції, дерматити

-анемія, жовтяничність, гемоглобінурія, підвишення температури тіла

?

Патологоанатомічні зміни при диктіокаульозі овець:

-катарально-геморагічне запалення слизової оболонки тонких кишок

-геморагічний тифліт

-дифтеритичний коліт

+у бронхах і трахеї слиз, у якому багато ниткоподібних нематод, ділянки ателектазу, емфіземи у легенях

?

Лабораторні методи прижиттєвої діагностики при диктіокаульозі овець:

-копроовоскопія методом седиментації

-копроовоскопія методом флотації

+копролярвоскопія методами Вайда, Бермана

-мікроскопія мазків периферичної крові

?

Засоби (атигельмінтики) при диктіокаульозі овець:

-фенасал, дронцит

-гексихол, політрем, аумідофен

+нілверм, левамизол

+локсуран, івомек

?

Планові дегельмінтизації при диктіокаульозі овець проводять:

-весною і восени

-у січні і лютому

-весною перед виходом на пасовище

+весною все поголів’я, влітку молодняк, восени все поголів’я

?

З метою хіміопрофілактики диктіокаульозу вівцям щодня протягом пасовищного періоду згодовують:

-гексіхол 0,3 г/кг

-фенасал 0,2 г/кг

+суміш із фенотиазину 1 г і 10 г кухонної солі

-метронідазол 0,02 г/кг

?

Збудники телязіозу ВРХ:

-Thelazia lavimalis

-Thelazia erschovi

-Thelazia callipeda

+Thelazia rhodesi

?

Морфологічні особливості телязій ВРХ:

-веретеноподібні нематоди довжиною 12-35 см

-листочкоподібні, довжина 2-3 см, 2 присоски

-нематоди довжиною 25-55 мм, головний кінець тонкий довгий

+нематоди жовтувато-сірого кольору, довжина тіла 10-21 мм

?

Проміжні хазяї при телязіозі ВРХ:

-Musca domestica

-Stomoxis calcitrans, Haematofia stimulaus

+Musca automnalis, M. larviparva, M. amica

-прісноводні молюски

?

Шлях інвазування телязіозом ВРХ

-аліментарно інвазійними яйцями

-аліментарно личинками з кормом і водою

-аліментарно адолескаріями

+через проміжних хазяїв мух-корівниць

?

Ензоотії телязіозу ВРХ в Україні спостерігають:

-восени (жовтень - листопад)

-навесні (травень)

+влітку (липень - серпень)

-взимку

?

Характерні клінічні ознаки при телязіозі ВРХ:

-катарально-геморагічний ентерит

-дифтеритичний тифліт

-виразковий коліт

+катарально-виразковий кон’юнктивіт

?

Цикл розвитку збудника телязіозу ВРХ:

-геогельмінт, прямий

+біогельмінт, за участю проміжних хазяїв мух-корівниць

-біогельмінт, за участю проміжних хазяїв прісноводних молюсків

-біогельмінт, за участю сухопутних молюсків

?

Методи прижиттєвої діагностики при телязіозі ВРХ:

+дослідження змивів з кон`юктивальних порожнин

-копроовоскопія за методами Фюллеборна, Щербовича

-копролярвоскопія за методами Вайда, Бермана

-дослідження змивів із статевих органів

?

Антигельмінтики при телязіозі ВРХ:

-празіквантел, фенасал

-гексихол, ацемідофен

+бензімідазоли, 3% р-н борної кислоти

+левамізол, івомек

?

Збудник амідостомозу гусей:

-Amidostomum trachea

-Ascaridia galli

-Polymorphys magnus

+Amidostomum anseris

?

До амідостомозу сприйнятливі:

-вівці, кози

-коні, осли

+гуси, качки та інші водоплавні птахи

-кури, індики

?

Морфологічні особливості збудника амідостомозу гусей:

+тонка нематода довжиною до 2,5 см, рожевого кольору, ротова капсула з 3 губами

-нематоди довжиною 25-30 см

-цестода, довжиною до 10 м

-цестода, довжиною до 1 м, сколекс озброєний

?

Локалізація нематод у гусей при амідостомозі:

-тонкий кишечник

+під кутикулою м’язів шлунку

-бронхи, трахея

-яйцепровід, фабрицієва бурса

?

Шлях інвазування гусей при амідостомозі:

+аліментарно з травою, водою інвазійними личинками

-аліментарно інвазійними яйцями з травою або з резервуарних хазяїв дощових черв`яків

-аліментарно з травою, водою адолескарієм

-через проміжних хазяїв рачків-бокоплавів

?

Максимальна інтенсивність інвазії при амідостомозі у гусей у віці:

-1-2 тижні

-4-6 місяців

+1-4 місяці

-старше одного року

?

Характерні патолого-анатомічні зміни при амідостомозі у гусей:

-катаральний ентерит, білі плями на печінці, крововиливи і зшільнення у легенях

-геморагічно фібринозний колір

-катарально-геморагічний тифліт

+катарально- геморагічний виразковий кутикуліт, з максимальною кількістю нематод під кутикулою і на межі м’язевого і залозистого шлунків

?

Прижиттєві методи діагностики при амідостомозі гусей:

-копролярвослопія методами Вайда, Бермана

+гельмінтоовоскопія фекалій за методом Фюллеборна

-мікроскопія мазків периферичної крові

-методом послідовних промивань посліду

?

Антгельмінтики при амідостомозі гусей:

+піперазин, левамізол

-фенасал, дронцит

-гексихол, ацемідофен

+бензімідозоли, макроциклічні лактони

?

Після дегельмінтизації при амідостомозі гусей не випускають на пасовище і водойми впродовж:

-3 тижнів

-3 годин

-одного тижня

+3 днів

?

Збудник токсокарозу м’ясоїдних:

-Toxascaris leonina

-Parascaris egnorum

+Toxocara canis

-Tricloceplalus canis

?

Морфологічні особливості збудника токсокарозу собак:

-нематоди довжиною 25-30 мм, головний кінець тонкий, довгий

-листочкоподібної форми, довжина

-тіло видовжене, веретеноподібне, довжиною 10-68 см, на головному кінці булавоподібний хоботок з гачками

+нематода світло-жовтого кольору, на головному кінці бічні кутикулярні крила, довжина тіла 5-18 см

?

Шляхи інвазування собак при токсокарозі:

+аліментарно інвазійними яйцями, личинками з резервуарними хазяями, утробно, цуценята-сисуни з молоком

-аліментарно личинками у дощових черв’яках

-статевий при в’язці

-трансмісивний через кровосисних комах

?

Найбільш сприйнятливі до токсокарозу собаки віком:

-6-10 місяців

-старше одного року

+до 6 місяців

-старше двох років

?

Нематоди досягають статевої зрілості у кишечнику собак при токсокарозі після інвазування через:

-24-48 годин

+2-2,5 місяці

-20-21 добу

-5-7 днів

?

Локалізація статевозрілих нематод при токсокарозі собак:

-печінка

+тонкий кишечник

-бронхи, трахея

-печінка

?

Шлях розвитку гельмінтів при токсокарозі собак:

+з міграцією личинок по гепатопульмональному шляху

-міграцією та розвитком личинок в артеріальних судинах

-за оксіуридним типом

-з міграцією і розвитком личинок у шлунковій залозі

?

Характерні патологоанатомічні зміни при токсокарозі собак:

+катарально-геморалічний ентерит, виразки, атрофія слизової оболонки, іноді розрив кишок

-катарально-фібринозний коліт

-катарально-геморалічний тифліт

-верукозно-геморагічний ендокардит

?

Прижиттєві методи діагностики токсокарозу собак:

+копроовоскопія методом Фюллеборна, діагностична дегельмінтизація

-копролярвоскопія методом Вайда, Бермана

-методом послідовних промивань

-мікроскопія мазків крові

?

Антигельмінтики при токсокарозі собак:

-фенасал, дронцит

+бензімідазоли, левамізол

+піперазин, макролідні лактони

-гексихол, куприхол, ацемідофен

?

У розплідниках цуценят дегельмінтизують проти токсокарозу у віці:

+22-25 та 70-80 днів

-2-5 днів

-6-7 днів

-1-2 тижні

?

Збудник аскаридiозу курей:

-Ascaris galli

-Ascaridia suis

-Neoascaris vifulorum

+Ascaridia galli

?

Морфологiчнi особливостi збудника аскаридiозу у курей:

-веретеноподiбна нематода довжиною 12-35 см

-стрiчкоподiбне плоске тiло, довжиною 10-15 см

-тiло видовжене, веретеноподiбне довжиною 6-8 см, на головному кiнцi булавоподiбний хоботок

+нематоди жовто-бiлого кольору довжиною 2-12 см, рот оточений трьома губами

?

Морфологiчнi особливостi яєць аскаридiй курей:

+середнього розмiру, свiтло-сiрого кольору, овальнi, незрiлi

-овальнi, незрiлi, покритi 4-х шаровою горбистою оболонкою, темно-коричневого кольору

-дрiбнi, бочкоподiбнi з пробками на полюсах

-округлi, всерединi онкосфера з 3-6 гачками, покритi трьохшаровою радiально покресленою оболонкою

?

Зараження курей аскаридiозом вiдбуваеться:

-личинками з кормом і водою

-через стрекоз (бабок) iнвазованих метацеркарiями

-через мурашкiв iнвазованих цистицеркоiдами

+iнвазiйними яйцями з кормом або водою, а також через дощових черв’якiв з личинками збудника

?

Аскаридii курей розвиваються:

-за аскаридним типом

+за трихоцефалiдним типом

-з мiграцiею личинок через печiнку

-з мiграцiею личинок через легенi

?