- •1. Поняття юридичної науки. Система юридичних наук.
- •2. Поняття, сутність та основні ознаки держави.
- •3. Основні доктринальні тлумачення права.
- •4. Теорія держави та права як наука, її місце та роль в системі юридичних наук
- •5. Плюралізм теорій походження держави.
- •6. Право як соціальна цінність
- •7. Об’єкт та предмет теорії держави та права.
- •8. Теологічна (теократична) доктрина походження держави
- •9. Сутність, зміст, завдання та функції права.
- •10. Функції теорії держави та права.
- •11. Патріархальна теорія держави та права
- •12. Принципи права та їх характеристика.
- •13. Поняття та структура методології теорії держави та права.
- •14. Договірна теорія походження держави.
- •15. Правові нормі в системі соціальних норм.
- •16. Співвідношення теорії держави та права та філософії права
- •17. Соціально-економічна теорія походження держави.
- •18. Поняття та основні ознаки правових норм.
- •20. Поняття та основний зміст функцій держави
- •20. Продолжение
- •21. Види правових норм.
- •22. Технократична теорія походження держави.
- •23. Поняття та основні ознаки правової держави
- •Поняття юридичної науки. Система юридичних наук.
- •27. Соціологічний підхід до праворозуміння.
- •28. Держава та громадянське суспільство. Співвідношення.
- •29. Зовнішні функції України на сучасному етапі
- •30. Доктрина природного права
- •31. Держава як суб’єкт політичної системи суспільства
- •32. Поняття державного ладу та його основні елементи
- •33. Аксіологічний (ціннісний) підхід до праворозуміння
- •34. Поняття та основні елементи форми держави.
- •35. Системний підхід до праворозуміння
- •36. Право в об’єктивному значенні
- •37. Поняття та класифікація форм державного правління.
- •38. Інтеграційне праворозуміння
- •39. Право в суб’єктивному значенні
- •40. Поняття та види державно-політичних режимів
- •40. Продолжение
- •41. Співвідношення правових та моральних норм
- •42. Джерела та форми права
- •43. Поняття та види державно-територіального устрою
- •44. Види форми (джерел) права.
- •45. Система права України: поняття і структура
- •46. Суть та структура апарату публічної влади
- •47. Поняття нормативно-правового акту та його види
- •48. Проблема розмежування галузей права України
- •49. Ознаки державного суверенітету
- •50. Поняття та ознаки нормативно-правового договору.
- •51. Поняття правової системи.
- •52. Принцип розподілу влади. Сутність та принципи.
- •53. Правовий прецедент.
- •54. Співвідношення системи права та правової системи
- •55. Поняття монархії та її види.
- •56. Правові принципи як джерело право.
- •57. Поняття та види правовідносин
- •Види правовідносин
- •58. Поняття республіки та її види. Україна як республіка.
- •59. Правова доктрина як джерело права.
- •60. Суб’єкти правовідносин та їх правосуб’єктність
- •61. Поняття демократії. Сутність та основні ознаки.
- •62. Міжнародно-правові акти як джерело права.
- •63. Об’єкти правовідносин. Поняття та структура.
- •64. Авторитарний та тоталітарний політичні режими.
- •65. Правовий звичай як джерело права.
- •66. Юридичний зміст правовідносин.
- •67. Ознаки унітарної держави. Україна як унітарна держава.
- •68. Систематизація нормативно-правових актів. Поняття. Види.
- •69. Поняття та ознаки правомірної поведінки.
- •70. Ознаки та види федерації як територіального устрою.
- •Класифікація федерацій Усі федеративні держави класифікуються за різними критеріями.
- •71. Метод правового регулювання. Поняття та види
- •72. Поняття та ознаки неправомірної поведінки.
- •73. Ознаки конфедерації як територіального устрою.
- •74. Кодифікація законодавства. Поняття та ознаки.
37. Поняття та класифікація форм державного правління.
Форма державного правління - спосіб формування вищих органів державної влади, який передбачає порядок їх утворення і компетенцію, а також взаємовідносини між собою та населенням.
Форма державного правління визначає:
1) порядок утворення вищих органів державної влади;
2) характер взаємовідносин між вищими та іншими державними органами;
3) характер взаємовідносин між верховною державною владою і населенням;
4) ступінь участі населення у формуванні вищих органів державної влади.
Основними формами державного правління називають монархію та республіку.
- Монархія - форма державного правління при якій верховна державна влада належить одній особі - монарху (королю, царю, імператору, герцогу, ерцгерцогу, султану, еміру, хану...), та передається у спадщину відповідно до визначеної системи престолонаслідування;
- Республіка - форма державного правління при якій верховна державна влада належить представницькому одноосібному (президент), або колегіальному (парламент) органу, що обираються населенням на певний строк.
Головними ознаками верховної влади монархічних форм правління є: спадковість; одноосібність; безвідповідальність; безстроковість.
Зрозуміло, що ці ознаки не є абсолютними, існували та існують різні варіанти виборних монархій (наприклад: Ватикан), та такі форми що передбачали кількох монархів (Росія періоду царювання Іоанна та Петра). Протягом історії розвитку держави виникали різні види монархій: східна деспотія та теократична монархія, що були засновані на азіатському способі виробництва; антична (рабовласницька) монархія - часто являла собою перехідну форму від республіки до монархії; ранньофеодальна - характеризувалась високим ступенем децентралізації верховної влади та її виборністю; сеньоріальна (ленна) монархія - класична форма феодальної держави, існувала у двох різновидах: сеньоріальна монархія феодальної роздробленості та централізована сеньоріальна монархія; станово-представницька - характеризувалась наявністю дорадчого станово-представницького органу (кортеси, генеральні штати, парламент).
Традиційно, розрізняють абсолютні (необмежені) та конституційні (обмежені) монархії. Абсолютна (необмежена) - це така форма правління, при якій монарх зосереджує в своїх руках усю повноту державної влади. Він необмежене здійснює законодавчу діяльність, керує органами виконавчої влади, контролює правосуддя і місцеве врядування. Його діяльність може бути обмежена лише нормами домінуючої у суспільстві релігії, а також правилами двірцевого етикету.
Обмежена монархія - влада монарха обмежена конституцією на користь певних державних органів. Різновидами конституційної монархії є:
- дуалістична монархія - форма правління, за якої законодавча влада монарха обмежена на користь представницького органу. Монарх - глава держави - особисто формує склад уряду, яким керує сам або через прем'єр-міністра, якого він призначає.
- парламентська (конституційна) монархія - форма правління, за якої влада монарха суттєво обмежена в усіх сферах здійснення державної влади, і за ним лише формально зберігається статус глави держави, з представницькими повноваженнями. Виконавча влада належить уряду, який формується парламентом і лише йому підзвітний. Переважна більшість сучасних монархій - це монархії парламентські (Великобританія, Данія, Швеція, Японія).
Республіка - форма державного правління при якій верховна державна влада належить представницькому одноосібному (президент), або колегіальному (парламент) органу, що обираються населенням на певний строк.
Головними ознаками верховної влади республіканських форм правління є: виборність; відповідальність; строковість.
В історії держав світу виникали різні види республік: антична рабовласницька, середньовічна (феодальна), буржуазна, соціалістична.
Сучасні республіки існують у таких різновидах: парламентська, президентська та змішана (президентсько-парламентська, парламентсько-президентська).
Парламентська республіка - це форма правління, при якій глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентським шляхом і лише йому підзвітний. У такій республіці глава уряду має більше повноважень, аніж глава держави, здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається всім населенням, глава держави обирається, як правило, парламентом або більш великою колегією, але за участю парламенту. До таких держав належать Італія, Чехія, Угорщина, Австрія.
Президентська республіка - це форма правління, при якій глава держави (президент) одноособово або з подальшим схваленням парламенту формує склад уряду, яким сам і керує. Тому уряд підзвітний президенту, а не парламенту (в руках президента поєднується повноваження глави держави і глави уряду). Президент обирається непарламентським шляхом - прямими або непрямими виборами населення. До таких держав належать США, Аргентина, Мексика, Бразилія, більшість держав Африки.
Змішана республіка - це форма правління, при якій глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду, насамперед, кандидатуру прем'єр-міністра, котрий підлягає обов'язковому затвердженню або погодженню парламентом. Виконавча влада в такій республіці належить не тільки президенту, але й прем'єр-міністру, який очолює уряд. Президент обирається непарламентським шляхом. До таких держав належать Україна, Фінляндія, Франція.
Однією зі спроб вийти з протиріч теорії плюралістичної демократії є сформульована Р. Далем теорія поліархії — множинності центрів влади, а отже, і елітних груп у демократичному суспільстві. Тобто мається на увазі, що замість єдиного центру суверенної влади повинна бути множинність таких центрів, жоден з яких 'не може бути повністю суверенним. Демократичною вважається система, в якій влада дисперсна на противагу владі небагатьох — диктатурі.
Доктрина поліархії виходить із того, що, згідно з вимогами ліберальної демократії, консенсус і політична рівність повинні бути активними і такими, що розвиваються. Для цього кожний громадянин повинен володіти невід'ємним правом формулювати і відкрито демонструвати, кому він надає перевагу. Саме це збільшує і гарантує можливість рівності в управлінні суспільством.