- •1. Поняття юридичної науки. Система юридичних наук.
- •2. Поняття, сутність та основні ознаки держави.
- •3. Основні доктринальні тлумачення права.
- •4. Теорія держави та права як наука, її місце та роль в системі юридичних наук
- •5. Плюралізм теорій походження держави.
- •6. Право як соціальна цінність
- •7. Об’єкт та предмет теорії держави та права.
- •8. Теологічна (теократична) доктрина походження держави
- •9. Сутність, зміст, завдання та функції права.
- •10. Функції теорії держави та права.
- •11. Патріархальна теорія держави та права
- •12. Принципи права та їх характеристика.
- •13. Поняття та структура методології теорії держави та права.
- •14. Договірна теорія походження держави.
- •15. Правові нормі в системі соціальних норм.
- •16. Співвідношення теорії держави та права та філософії права
- •17. Соціально-економічна теорія походження держави.
- •18. Поняття та основні ознаки правових норм.
- •20. Поняття та основний зміст функцій держави
- •20. Продолжение
- •21. Види правових норм.
- •22. Технократична теорія походження держави.
- •23. Поняття та основні ознаки правової держави
- •Поняття юридичної науки. Система юридичних наук.
- •27. Соціологічний підхід до праворозуміння.
- •28. Держава та громадянське суспільство. Співвідношення.
- •29. Зовнішні функції України на сучасному етапі
- •30. Доктрина природного права
- •31. Держава як суб’єкт політичної системи суспільства
- •32. Поняття державного ладу та його основні елементи
- •33. Аксіологічний (ціннісний) підхід до праворозуміння
- •34. Поняття та основні елементи форми держави.
- •35. Системний підхід до праворозуміння
- •36. Право в об’єктивному значенні
- •37. Поняття та класифікація форм державного правління.
- •38. Інтеграційне праворозуміння
- •39. Право в суб’єктивному значенні
- •40. Поняття та види державно-політичних режимів
- •40. Продолжение
- •41. Співвідношення правових та моральних норм
- •42. Джерела та форми права
- •43. Поняття та види державно-територіального устрою
- •44. Види форми (джерел) права.
- •45. Система права України: поняття і структура
- •46. Суть та структура апарату публічної влади
- •47. Поняття нормативно-правового акту та його види
- •48. Проблема розмежування галузей права України
- •49. Ознаки державного суверенітету
- •50. Поняття та ознаки нормативно-правового договору.
- •51. Поняття правової системи.
- •52. Принцип розподілу влади. Сутність та принципи.
- •53. Правовий прецедент.
- •54. Співвідношення системи права та правової системи
- •55. Поняття монархії та її види.
- •56. Правові принципи як джерело право.
- •57. Поняття та види правовідносин
- •Види правовідносин
- •58. Поняття республіки та її види. Україна як республіка.
- •59. Правова доктрина як джерело права.
- •60. Суб’єкти правовідносин та їх правосуб’єктність
- •61. Поняття демократії. Сутність та основні ознаки.
- •62. Міжнародно-правові акти як джерело права.
- •63. Об’єкти правовідносин. Поняття та структура.
- •64. Авторитарний та тоталітарний політичні режими.
- •65. Правовий звичай як джерело права.
- •66. Юридичний зміст правовідносин.
- •67. Ознаки унітарної держави. Україна як унітарна держава.
- •68. Систематизація нормативно-правових актів. Поняття. Види.
- •69. Поняття та ознаки правомірної поведінки.
- •70. Ознаки та види федерації як територіального устрою.
- •Класифікація федерацій Усі федеративні держави класифікуються за різними критеріями.
- •71. Метод правового регулювання. Поняття та види
- •72. Поняття та ознаки неправомірної поведінки.
- •73. Ознаки конфедерації як територіального устрою.
- •74. Кодифікація законодавства. Поняття та ознаки.
67. Ознаки унітарної держави. Україна як унітарна держава.
Унітарна держава — це єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.Більшість держав, які існували в минулому й існують сьогодні, є унітарними. Перевагою унітарної держави є можливість ефективно керувати нею, унітарна форма надійно забезпечує державну єдність і цілісність.Унітарна держава характеризується такими ознаками.
1. Має єдині вищі органи державної влади (глава держави, парламент, уряд, судові органи та ін.), яким підпорядковуються або підконтрольні місцеві органи.
2. Не містить відокремлених територіальних утворень, що мають ознаки суверенності.
3. Має єдину для всієї держави систему законодавства.
4. Управління єдиними збройними силами і правоохоронними органами здійснюється центральними органами державної влади.
5. Має єдине громадянство.
6. Одноособове представництво від усієї держави у міжнародних взаємовідносинах на рівні держав.
За ступенем залежності місцевих органів від центральної влади унітарні держави поділяються на:централізовані, децентралізовані, змішані. Централізовані — місцеві органи державної влади очолюють керівники, що призначені із центру і їм підпорядковуються органи місцевого самоврядування (наприклад, Фінляндія).Децентралізовані — місцеві органи влади мають значну самостійність у вирішенні питань місцевого життя (наприклад, Велика Британія,Данія, Грузія та ін.).Змішані — присутні ознаки централізації і децентралізації (наприклад, Японія, Туреччина, Україна та ін.).
68. Систематизація нормативно-правових актів. Поняття. Види.
Систематизація — це впорядкування нормативно-правових актів з метою зручності в користуванні, внесення коректив в них і пристосування до змін, які відбулись в економічному і політичному житті суспільства, заміна старих, відживших нормативних актів новими, комп'ютеризація їх. Систематизація законодавства почала проводитись давно. Історії відомі чотири головних види систематизації: консолідація, інкорпорація, кодифікація, створення Зводу законів. Консолідація — це поєднання, об'єднання нормативних актів різних епох і пристосування їх до нових економічних і політичних відносин. Так, в багатьох країнах Європи в XVI—XVII століттях відбулася рецепція (пристосування) римського цивільного права до нових відносин. Консолідація широко використовувалась в Англії. Інкорпорація — це така систематизація нормативних актів, яка не вносить ніяких змін в зміст норм права цих актів. Вона може проводитись з різних підстав: хронологічно — по роках видання, по сферах правового регулювання, по галузях права тощо. Інкорпорація може бути за юридичною силою: офіційною (державною), неофіційною — кожна організація чи юрист самі проводять систематизацію.За обсягом вона може бути: генеральна (загальна), галузева, міжгалузева, спеціальна (по інститутах права). За критерієм об'єднання нормативних актів: предметна, хронологічна, по суб'єктах (хто приймав ці акти). Кодифікація — це така систематизація або впорядкування нормативних актів, яка пов'язана із переробкою їх змісту. Кодифікація в зв'язку із цим може бути тільки офіційною. За обсягом вона може бути: галузева, міжгалузева, спеціальна; за формою вираження: основи законодавства, кодекси, статути, закони, положення тощо. Звід законів — це така систематизація, яка включає всі види систематизації (інкорпорацію, кодифікацію), в т.ч. і прийняття нових актів, яких не було раніше.