Методика навчання спортивної ходьби

Спортивна ходьба – це циклічне рух людини, де чергуються періоди одиночній і подвійний опори за обов'язковоговипрямлении опорною ноги в колінному суглобі в останній момент проходження вертикалі.

За правилами змагань з спортивної ходьбі необхідно: а) дотримуватися безперервний контакти з землею, тобто. винесена вперед нога має торкнутися землі доти, як нога, що залишилося ззаду, відірветься від Землі; б) під час проходження моменту вертикалі опорну ногу необхідно випрямляти хоча на одну мить.

Спортивна ходьба має велику схожість із звичайній ходьбою, але водночас відрізняється від нього великий координаційної складністю, ефективністю і відноснійекономичностью. Ці види ходьби ставляться до найпростішимлокомоциям людини.

Основні характерні риси спортивної ходьби:

а) висока швидкість пересування. Спортсмени класу ходити на 20 км розвивають середню швидкість більш 35 км/год, що у 3 разу перевищує швидкість звичайній ходьби;

б) висока частота рухів (темп). 210шаг/мин і навіть більше може сягнути скороход, не порушуючи основного правила ходьби – переходу ходьби в біг. Отже, руху одиночного кроку виконуються приблизно за 0,285–0,333 з;

в) довжина кроку перевищує ПО див, а й у деяких скороходів – 115–120 див;

р)випрямленная опорна нога в останній момент вертикалі;

буд) значне рух таза навколо поперечної,сагиттальной і особливо навколо вертикальної осі;

е) активні руху зігнутих рук впереднезаднем напрямі.

Змагання з спортивної ходьбі проводяться як у біговій доріжці стадіону, і по шосе, з певним обмеженням довжини змагальницького відрізка. Наприклад, на 50 км замкнуте коло повинен довжина його становитиме 2,5–5 км. У змаганнях із спортивної ходьбі беруть участь хлопчики й дівчатка, юнаки та дівчата, чоловіків і жінок.

По фізіологічної характеристиці спортивну ходьбу (20 і 50 км) належать до зоні помірної потужності, де тривала робота здійснюється з допомогою аеробних можливостей людини. Більше короткі дистанції (3, 5, 10 км) за часом роботи ставляться до зони великої потужності, що характеризується наявністю незначного кисневого боргу відразу після фінішу. 

2.2 Аналіз техніки

Досягнення результатів у спортивній ходьбі під значною мірою залежить від правильної техніки, складної нервово – м'язової координації оскільки необхідна дуже швидка зміна скорочення співробітників і розслаблення м'язів при темпі, наприклад, 200шаг/мин і більше.

Попри високий темп ходьби, крок скорохода має бути досить довгим. Проте надмірне збільшення довжини кроку призводить до зайвої траті енергії, погіршення техніки і, природно, до їх зниження спортивного результату.

Щоб ознайомитися з технікою спортивної ходьби, досить розглянути один цикл рухів У спортивної ходьбі, як й у звичайній, чергуютьсяодноопорние ідвухопорние становища. Розглядати техніку спортивної ходьби зручніше зодноопорного становища скорохода в останній момент вертикалі, колиОЦМТ перебуває точно над опорною ногою. У цьому вся становищі опорна ногавипрямлена. Інша нога (махова) в зігнутому становищі виноситься стегном уперед і кілька вгору. Поруч із просуваннямОЦМ тіла вперед опорна нога переходить з вертикального положення у похиле, залишаючись як івипрямленной.

У час, коли стопа, відштовхуючись, ще стосується грунту носком, інша нога, що закінчила випрямлення в колінному суглобі, стає п'ятою на грунт. Контакт з грунтом починається зовнішнім боком п'яти.Сотие частки секунд скороход перебуває удвухопорном становищі – ця фаза переходу опори з одного ноги в іншу. Тривалість подвійний опори становить 0,055–0,005 з (>Л.Л. Головіна,Л.Г.Кучин, В.С.Фарфель, О.Л.Фруктов, 1962). Час подвійний опори залежить від швидкості пересування. При збільшенні швидкості ходьби тривалість подвійний опори зменшується. У такі миті скороход перетворюється наодноопорное становище на ногу, виставлену вперед.

Після відштовхування стопою від грунту гомілка цієї ноги трохи піднімається вгору під впливоминерционно-реактивних сил, що виникають внаслідок переміщення скорохода вперед, відштовхування стопою і рух стегна вперед. У цьомучетирехглавая м'яз стегна,разгибающая гомілка, розслаблена. Використовуючи це рух ноги, скороход швидко виносить її вперед (нині вонамахова).Стопа махової ноги не піднімається високо від Землі. Продовжуючи поступ, нога виводиться стегном вгору разом значинающимсяразгибанием в колінному суглобі. Досягнувши необхідної висоти, стегно махової ноги опускається вниз, гомілка рухається вперед, і на момент зустрічі з доріжкою нога повністю випростується. Закінчивши рух, махова нога стає опорною. Рух махової ноги з моменту зняття її з землі і по постановки на грішну землю (період одиночній опори) і двох фаз: У першій фазі – задній крок починається моментом, коли нога втрачає зустріч із землею, і закінчується моментом вертикалі (див. «Основи техніки ходьби»), на другий – передній крок починається у вертикалі, і закінчується той час, коли нога знову стосується землі.

У спортивної ходьбі, на відміну звичайній, нога в останній момент торкання п'ятою грунту (попереду) досі вертикалі перебуває в зігнутому, а випростаному становищі й згинається лише до того, як відокремитися від опори. У час приземлення нога має невеличке згинання (172–179°). Для спортивної ходьби характерні специфічні, явно виражені руху таза. Найбільш важливі для скорохода руху таза навколо вертикальної осі. Добре помітні також руху навколопереднезадней (>сагиттальной) осі; таз кілька провисає щодо тазостегнового суглоба опорною ноги.

Під час спортивної ходьби тулуб перебуває у вертикальному чи злегка похилому вперед становищі. Деякі скороходи, нахиляючи тулуб вперед, залишають таз ззаду. Не виробляє переваг. Понад те, в такому становищі тулуба легше порушити правила ходьби – перейти на біг.

Спостерігаючи рухом скорохода згори, можна побачити «скручування» тулуба внаслідок повороту плечового пояса і таза в протилежних напрямах. Такі руху, що їх з участю рук, врівноважують рух ніг і таза. Вони зменшують ступінь відхиленняОЦМТ від прямолінійного просування і підвищують м'язові зусилля з допомогою попереднього розтягування м'язів і збільшення амплітуди їх скорочення.

Під час ходьби руки рухаються в зігнутому становищі, причому величина згинання змінюється. У час вертикалі руки зігнуті менше, а під час руху уперед, чи тому більше. Руху рук спрямованівперед-внутрь (приблизно до середньої площині тіла) і – кілька назовні; пензля не напружені.

Досягнення високу швидкість і економічності ходьби велике значення має тут прямолінійність поступального руху тіла скорохода. Про масштаби прямолінійності поступального руху слід судити з траєкторіїОЦМТ. За правильної спортивної ходьбі крива вертикальних коливаньОЦМТ найвище переддвухопорним становищем, проте загалом траєкторіяОЦМТ скорохода наближається до прямий лінії (рис. 2).

У час вертикалі зниженняОЦМТ досягається провисанням таза щодо тазостегнового суглоба опорною ноги. Саме тоді лінія, з'єднує тазостегнові суглоби, нахилена, а коліно махової ноги значно нижчі від коліна опорною. Це рух повинно бути домінуючим, оскільки він збільшуєволнообразность шляхуОЦМТ. При перехід удвухопорное становище піднімання стегна махової ноги і наступне відштовхування стопою опорною ноги підвищують висотуОЦМТ.

При спортивної ходьбі необхідно уникати бічних відхиленьОЦМТ від прямолінійного шляху. Відхилення виникають тому, що опора при ходьбіпеременно розташовується в протилежні боки щодо середньої лінії просування. Розгортання стоп назовні, і постановка їх за двом паралельним лініях збільшують розмах бічних коливань. Тому скороходи прагнуть ставити стопи внутрішнім краєм впритул до прямий лінії (рис. 3, А) чи пряму лінію, коли його накреслити землі (Б). Лише окремих випадках (відповідно до індивідуальними особливостями спортсмена) стопи ставляться злегка розгорнутими (У). Руху таза і плечового пояса навколо вертикальної осі і рух в бічний площині сприяють збільшенню амплітуди роботи м'язів, кращому їх розслабленню та підвищення економічності роботи. У

спортивної ходьбі основний механізм дії, що посилає скорохода вперед, іншій, ніж у звичайній ходьбі. Рух скорохода вперед з цього становища вертикалі починається за чиєї активної скороченні м'язів задньої боку стегна, переважно згиначів, що пропливали два суглоба.

>Отталкиванию від опори на початку кроку сприяє рух махової ноги вперед. Винесення за вертикаль викликає певне переміщенняОЦМТ вперед, що підвищує ефективність дії м'язів опорною ноги. Найбільшу роль грає прискоренемаятникообразное рух махової ноги, що сприяє посиленню відштовхування опорною ноги від грунту.

З переходом зодноопорного положення удвухопорное завершується перехід на шкарпетку. У цьому стопа помітно згинається, йдучи від грунту. Перехід здвухопорной фази у безвихідь вертикалі відбувається за інерцією, з участю м'язів задньої поверхні стегна. При спортивної ходьбі активно працюють майже всі м'язи тіла, і найбільше м'язи ніг. Дуже важливо було, щоб напружувалися і скорочувалися ті м'язи, які справді мають працювати в момент, інші м'язи необхідно розслаблювати. Без цього можна ощадливо і виконувати руху. Руху скорохода облегшуються і тих, що уодноопорной фазі ходьбивипрямленное становище опорною ноги не вимагає великого напруженнячетирехглавой м'язи стегна.Согнутое ж становище опорною ноги змушує виявляти великі м'язові зусилля.

Значення розслаблення м'язів зростає у в зв'язку зі великий частотою кроків. Попри досить високий темп, руху на спортивної ходьбі нічого не винні бути різкими, напруженими.Скороход, володіє досконалої технікою, виконує рух м'яко і, природно.