- •Поняття цивільного права. Предмет, метод, функції, принципи цп
- •2. Цивільні правовідносини: поняття , елементи, види
- •3. Поняття та види юр. Фактів.
- •4. Поняття, види учасників цв. Ц. Правосубєктність Фіз осіб.
- •5. Поняття та елементи дієздатності фо.
- •6. Підстави, порядок, правові наслідки визняння особи обмежено дієздатною.
- •7. Підстави, порядок, правові наслідки визняння особи недієздатною
- •8. Підстави, порядок, правові наслідки визняння особи безвісно відсутньою.
- •9. Оголошення фізичної особи померлою
- •10. Поняття і ознаки, види юридичної особи
- •11. Порядок виникнення юридичних осіб
- •12. Порядок припинення юридичних осіб
- •13. Поняття та класифікація об'єктів цивільних прав.
- •14. Поняття і ознаки правочину
- •15. Форми правочинів
- •16. Недійсність правочинів
- •Правові наслідки недійсності правочину
- •17. 18. Поняття, види представництва. Довір-ть
- •19. Речові Права
- •20. Право власності. Види.
- •Класифікації права власності
- •21. Набуття Пр.Власності
- •22.Припинення п.Вл-ті
- •23. Приватна Власність
- •24. Спільна власність
- •25. Способи захисту пр.Власності
- •26.Речові права на чуже майно.
- •27. Цивільно-правові договори
- •29. Зміст цп договору.
- •30. Порядок укл. Цп договорів
29. Зміст цп договору.
Зміст договору - це сукупність умов (пунктів), визначених на розсуд сторін і погоджених ними, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК).
Переважна більшість цивільно-правових норм, які визначають умови договорів, мають диспозитивний характер, тобто сторони в договорі можуть відступити від положень закону і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Слід враховувати, що типові умови (типові договори) щодо певних відносин можуть затверджуватися органами державної влади, органами влади АРК або органами місцевого самоврядування. Такі типові умови за своєю суттю є актами цивільного законодавства, обов'язковими для застосування, якщо в них прямо не передбачено інше. Отже, у цьому випадку вказані "типові умови" обертаються на приписи імперативного характеру.
Умови, на яких договір укладається, мають велике практичне значення, оскільки від них, зрештою, залежать особливості договірних прав і обов'язків сторін договору, а також належне виконання зобов'язань.
Залежно від їхнього юридичного значення всі договірні умови можна звести до 3 основних груп: істотні, звичайні і випадкові.
Істотними вважаються умови, які необхідні і достатні для укладення договору. Це випливає зі ст. 638 ЦК, згідно з якою договір вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами в потрібній для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх істотних його умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов договір не може вважатися укладеним. Водночас, якщо досягнуто згоди щодо істотних умов, то договір набирає чинності, навіть якщо не містить якихось інших умов. Саме тому такі умови ще називають необхідними.
Частина 1 ст. 638 ЦК поділяє істотні умови на 4 групи: 1) умови про предмет; 2) умови, які визначені законом як істотні; 3) умови, які є необхідними для договорів цього виду; 4) умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Для укладення договору необхідне досягнення угоди зі всіх істотних його умов.
Звичайними називають ті умови, які передбачені нормативними актами. На відміну від істотних, вони не потребують узгодження сторонами, оскільки автоматично набирають чинності з моменту укладення договору. Тому відсутність у змісті договору звичайних умов не впливає на його дійсність.
Випадкові умови включаються у договір на розсуд сторін. Так само, як і звичайні умови, вони не впливають на факт укладення договору і на його дійсність. Але на відміну від звичайних умов, які передбачаються безпосередньо законом і починають діяти внаслідок одного лише факту укладення договору, випадкові умови набувають юридичного значення лише тоді, коли вони включені самими сторонами в договір. їхня відсутність, так само, як і відсутність звичайних умов, не тягне недійсності укладеного договору. Крім того, відсутність випадкових умов лише в тому випадку тягне визнання договору недійсним, якщо зацікавлена сторона доведе, що вона вимагала узгодження цієї умови.
Слід зазначити, що всі три групи умов, до якого б вони виду не належали, завдячують своєю появою, у кінцевому підсумку, лише домовленості сторін, якою одні умови формулюються безпосередньо, а інші - визнаються сторонами договору обов'язковими для них внаслідок самого факту укладення останнього.
