19.Адресація в Internet. Доменна система імен. Динамічні та статичні адреси.

Інтернет-адресу.

Для того щоб у процесі обміну інформацією комп'ютери могли знайти один одного, в Інтернеті існує єдина система адресації, заснована на використанні Інтернет-адрес.

Кожен комп'ютер, підключений до Інтернету, має свій унікальний двійковий 32-бітову Інтернет-адресу.

Набір служб Інтернету дуже великий, і під час роботи будь-якої з них дані передаються від одного комп'ютера до іншого. Дані перед надсиланням поділяються на пакети і процес передавання даних мережею є багаторівневим. Мережі Інтернет базується на протоколах TCP/IP.

Доменна система імен (англ. Domain Name System, DNS) — розподілена система перетворення імені хоста (комп'ютера або іншого мережевого пристрою) в IP-адресу.

Кожен комп'ютер в Інтернеті має свою власну унікальну адресу — число, яке складається з чотирьох байтів. Оскільки запам'ятовування десятків чи навіть сотень — не досить приємна процедура, то всі (чи майже всі) машини мають імена, запам'ятати які (особливо якщо знати правила утворення імен) значно легше.

Уся система імен в Інтернеті — ієрархічна. Це зроблено для того, щоб не підтримувати одне централізоване джерело, а роздати владу на місця.

IP-адресу називають статичною (постійною, незмінною), якщо вона призначається користувачем у налаштуваннях пристрою, або якщо призначається автоматично при підключенні пристрою до мережі і не може бути присвоєна іншому пристрою.

IP-адресу називають динамічною (непостійною, змінною), якщо вона призначається автоматично при підключенні пристрою до мережі і використовується протягом обмеженого проміжку часу, зазначеного в сервісі, що призначав IP-адресу

Динамічні і статичні IP-адреси. DHCP

Основною аксіомою IP-адресації є необхідність дотримання унікальності IP-адрес у всьому просторі мережі, оскільки, перш за все, цим забезпечується коректність доставки даних і маршрутизації. Привласнюється IP-адреса комп'ютеру або в ручну (статична адреса), або комп'ютер одержує його автоматично з сервера (динамічна адреса). Статична адреса прописується адміністратором мережі в настройках протоколу TCP/IP на кожному комп'ютері мережі і жорстко закріплюється за комп'ютером. У привласненні статичних адрес комп'ютерам є певні незручності:

— Адміністратор мережі повинен вести облік всіх використовуваних адрес, щоб виключити повтори — При великій кількості комп'ютерів в локальній мережі установка і настройка IP-адреси віднімають багато часу

Разом з перерахованими незручностями у статичних адрес є одна важлива перевага: постійна відповідність IP-адреси певному комп'ютеру. Це дозволяє ефективно застосовувати політику IP-безпеки і контролювати роботу користувачів в мережі. Наприклад, можна заборонити певному комп'ютеру виходити в Інтернет або визначити з якого комп'ютера виходили в Інтернет і т.п.

Якщо комп'ютеру не привласнена статична IP-адреса, то адреса призначається автоматично. Така адреса називається динамічною адресою, оскільки при кожному підключенні комп'ютера до локальної мережі адреса може мінятися. До переваг динамічних адресів можна віднести:

—Централізоване управління базою IP-адресів — Надійне налаштування, що виключає вірогідність дублювання IP-адресів — Спрощення мережевого адміністрування

Динамічна IP-адреса призначається спеціальною серверною службою DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol), що входить до складу Windows Server 2003. У параметрах служби DHCP адміністратором мережі прописується IP-діапазон, адреси з якого, видаватимуться іншим комп'ютерам. Серверна служба DHCP, яка поширює (здає в оренду) IP-адреси називається DHCP-сервер. Комп'ютер, одержуючий (що орендує) IP-адресу з мережі, називається DHCP-клієнт.

Операційна система Windows XP Professional не містить служби DHCP-сервер. До складу Windows XP входить локальна служба автоматичного призначення IP-адрес (Internet Assigned Numbers Authority, IANA). За відсутності в мережі DHCP-сервера комп'ютер зі встановленою ОС Windows XP Professional звертається до вбудованої функції автоматичного призначення IP-адреси і проводить самоналаштування IP-адреси і маски підмережі, використовуючи одну із зарезервованих адрес. Зарезервовані адреси призначаються з діапазону 169.254.0.0 до 169.254.255.255 з маскою підмережі 255.255.0.0. Функція автоматичного призначення IP-адреси гарантує унікальність видаваної IP-адреси.

Дана функція працює на локальному комп'ютері і не забезпечує IP-адресами інші комп'ютери мережі.

Оскільки протокол DHCP призначений для функціонування в мережах з ненастроєною IP-взаємодією, то він є немаршрутизованим. Щоб забезпечити можливість проходження DHCP-пакетів через маршрутизатори, використовуються додаткові функціональні модулі (реалізовувані програмно або апаратно), звані агентами ретрансляції BOOTP (BOOTP relay agent). Маршрутизатор, що виконує функції такого ретранслятора, приймає з мережі DHCP-пакети і направляє їх в інші мережі.