8. Суть, структура, принципи та методи планування в операційному менеджменті.

Р еалізація стратегії розвитку підприємства передбачає побудову збалансованої системи прогнозів і планів на довго, середньо, короткострокову перспективу. Розвиток підприємства має бути прогнозованим і керованим. Персонал має знати , до яких цілей прагне підприємство, якими шляхами може відбуватися досягнення встановлених цілей, які завданя в загальній системі має виконувати кожен підрозділ і конкретний працівник. Прогноз – науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта (підприємства) в майбутньому і альтернативні шляхи і строки їх реалізації.Прогнозування розвитку підприємства – процес розробки прогнозів, що ґрунтуються на наукових методах пізнання економічних явищ, наукове обґрунтування можливих якісних і кількісних змін стану підприємства в майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану. Економічні прогнози необхідні для визначення шляхів розвитку підприємства та економічних ресурсів, що забезпечують його динаміку, для виявлення найбільш ймовірних варіантів довго, середньо і поточних планів, обґрунтування основних напрямків економічної і технічної політики, передбачення наслідків прийнятих рішень і здійснюваних заходів. Сучасні економічні умови вимагають максимального розширення фронту прогнозування, подальшого вдосконалення методології та методи розробки прогнозів . Чим вищий рівень прогнозування процесів розвитку підприємства, тим ефективнішими є процеси планування й управління на підприємстві. Стратегічний аналіз та прогнозування сприяє зменшенню невизначеності середовища, дозволяє зорієнтуватися в оточенні й перейти до вибору варіантів дій у певній стратегічні перспективі.Прогнозування має базуватись на таких принципах: цілеспрямованість; змістовний опис поставлених завдань; системність ; варіантність; безперервність; альтернативність. Сучасна економічна наука застосовує майже 150 методів прогнозування, серед яких значно менша кількість базових методів, від яких решта відрізняється лише окремими прийомами і послідовністю їх застосування. Залежно від типу необхідної вихідної інформації розрізняють експертні й фактографічні методи ( див.рис.3.3.1.) Класифікація методів прогнозування Метод прогнозування – це сукупність способів і прийомів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних, зовнішніх і внутрішніх щодо підприємства даних, а аткож можливих їх змін у досліджованому періоді часу вивести судження певної вірогідності стосовно майбутнього розвитку підприємства.Експертні методи засновані на думках експертів певної галузі знань з наступною обробкою отриманих результатів з метою виявлення основних критеріїв і тенденцій, властивих об’єкту. Метод «Дельфі» застосовується для передбачення технологічних і ринкови х змін у довгостроковому періоді.Суть полягає у виявленні переважного судження компетентних фахівців з приводу певного питання. Особливість методу, він передбачає анонімність експертів.Метод інтерв’ю полягає в безпосередньому опитуванні прогнозистом спеціалістів щодо тенденцій розвитку об’єкта прогнозування.Еврестичний метод передбачає, що підходи використані для прогнозу, задані в неявній формі та невідокремлені від особи, яка складає прогноз. Під час розробки прогнозу домінують інтуїція, досвід, творчість і уява.Метод колективної генерації ідей передбачає зіткнення протилежних напрямів думок і рекомендацій щодо вирішення конкретної проблеми.

Метод колективної експертної оцінки полягає в тому,що група прогнозистів уточнює головні напрямки розвитку об’єкта, будує матрицю, в якій відображена генеральна мета, підцілі та засоби їх досягнення, та розробляє перелік питань для експертів.Фактографічні методи базуються на фактичній інформації про об’єкт прогнозування та його мигнулий розвиток.МЕТОДИ: Експертні Фактографічні

Інтуїтивні Аналітичні Статистичні Випереджувальні