1.2 Основні риси

Мистецтво поп-арту тісно перепліталося з мистецтвом торгової реклами, що стала невід'ємною частиною американського життя. Реклама впадає і нав'язливо пропагує товарний стандарт. Як і рекламі, головними сюжетами поп-арту стали автомашини, холодильники пилососи, фени, сосиски, морозиво, торти, манекении.д.

Творці рекламних передач і шоу здатні почикрижити на кусні й з'єднати у потрібній їм комбінації прального порошку і знаний шедевр мистецтва, зубну пасту і класичну музику. Так само надходить і поп-арт. Характерна риса - поєднання виклику з байдужістю. Усі однаково цінно чи однаково безцінне, однаково красиво чи однаково потворно, однаково гідно або гідно.

Основні риси поп-арту: яскраві райдужні кольору, помітні форми, використання пластика, повторювані елементи.Поп-арт відкрито оспорював принципи "хорошого дизайну", заперечуючи модерн та її цінності. Основний наголос було зроблено зміни, розмаїтість, веселощі, бунтарство і недовговічні, одноразові речі, дешевизну і ставку масове споживання.

Дизайнери зайнялися виробництвом речей, які споживач хотів, а чи не тих, у яких мав потребу. На першому плані вийшов стиль, вперше недовговічні, одноразові речі стали прийматися за норму.

Це мистецтво безперестану позичає предмети і образи з повсякденного побуту і робить особливу увагу на масові розваги та товари широкого споживання, втілюючи в художню форму. Вона містить у собі безліч посилань, часто дуже специфічних і емоційних, на буденне життя звичайних людей. «Поп»- художник, відбиваючи навколишню життя, перетворює її й в такий спосіб висловлює своє ставлення до неї. У цьому його реакція на оточення необов'язково має бути ясною і безпосередньої. Використання стількох широковідомих образів веде до складної серії взаємодій і відзвуків, які уловлюються і осмислюються оком, і розумом глядача.

Така образність перебувала поза межами те, що ми раніше називали «витонченими» мистецтвами, тобто пейзажу, портрета, релігійної чи історичної живопису. «Поп» - художники цікавляться людьми як предметами (звідси упор зроблено на зображення кінозірок), і навіть машинами — автомобілями і електроприладами. Вони багато чим завдячуємостилизованному зображенню покупців, безліч предметів у сприйнятті сучасних журналах, по телебаченню, в фотографіях, коміксах, кіно, рекламі.

Існує версія, що поп-арт народився випадково. ДоРоюЛихтенштейну прийшов маленького сина з книжкою коміксів й попросив них щось смішне. Рой подивився на невигадливі картинки і придумав збільшити їх до величезних розмірів. Так почав створювати свої картини, які потім користувалися скаженою популярністю. Комікси чи окремі їх останній частині збільшувалися часом настільки, що не міг зрозуміти, що в ній.Абстракция, і тільки. «Смик мистецтво, яке сидить у своїй жопі у музеї. Смик мистецтво, яке виростає і підозрює у тому, що його мистецтво… Смик мистецтво, яке змішано із повсякденним нісенітницею але що піднімається нагору», — розмірковував Ліхтенштейн.

За іншою версією початок поп-арту поклалакартина-коллаж Річарда Гамільтона «то й що робить сучасні вдома настільки незвичними і такі привабливими?». Відбувається це, як «набір» вирізок з кольорових журналів. Звичайний будинок середньостатистичного американця, «>подсевшего» реклами. З рекламних сторінок на інтер'єр зійшли і магнітофон, і дивляться телевізор, і консультації безумовно, газета, але в стінах замість картин — збільшений фрагмент коміксу — ширвжиток. За вікном видніється кінотеатр. Центральна чоловіча постать вирізана реклами культуризму, жіноча — також у дусі «хочеш схуднути? Спитай мене як». Образ реального світу витіснений скупченням фіктивних іміджів мас-культури. Життя, перетворена до казки з допомогою реклами.