3.3. Методи створення інформаційних систем

В залежності від того, як виконується аналіз і проектування, прийнято розрізняти такі методи створення ІС: структурно-орієнтовані, об’єктно-орієн­товані та процесно-орієнтовані [2,4].

Методи структурного аналізу дозволяють подолати складність великих систем шляхом розчленування їх на частини, які розглядаються як «чорні скриньки» та ієрархічної організації цих частин.

Перевага використання «чорних скриньок» полягає в тому, що їхньому користувачеві не потрібно знати, як вони працюють, - потрібно лише знати їх входи і виходи, а також їх призначення.

Важливе місце в розробці ІС займають об’єктно-орієнтовані методології, засновані на об’єктній декомпозиції предметної області, що подається у вигляді сукупності об’єктів, які взаємодіють між собою за допомогою передачі інфор­мації.

Цей підхід не є протиставленням до структурного підходу.

Фрагменти методологій структурного аналізу використовуються при об’єктно-орієнтованому аналізі для моделювання структури і поведінки самих об’єктів.

Життєвий цикл такого підходу містить етапи аналізу вимог, проекту­вання, еволюції (що об’єднує програмування, тестування і налагодження, а та­кож комплектацію системи) і модифікації. При цьому, на відміну від каскадної моделі, відсутня чітка послідовність виконання перелічених етапів.

Відомі об’єктно-орієнтовані методології базуються на інтегрованих мо­делях трьох типів:

• об’єктній моделі, яка відображає ієрархію класів, що пов’язані спільні­стю структури і поведінки і відображають специфіку атрибутів і операцій кож­ного з них (при цьому однією із базових нотацій об’єктної моделі є діалект ЕRD);

• динамічній моделі, що відображає часові аспекти й послідовність операцій (при цьому досить часто використовують STD);

• функціональній моделі, що описує потоки даних (з використанням DFD).

Основою процесно-орієнтованого підходу до проектування ІС є реінжи­ніринг бізнесу.

Процес зміни системи управління підприємством є багатоетапним. В іде­альному випадку на першій стадії варто визначитися з місією підприємства і його стратегічними цілями. Ці задачі вирішуються на підставі аналізу насампе­ред, зовнішнього середовища підприємства за допомогою дослідження ринку, аналізу економіко-політичних та інших чинників.

Наступний етап - аналіз і адаптація внутрішнього середовища підприєм­ства з тією метою, щоб його структура і принципи функціонування відповідали місії підприємства і були спрямовані на досягнення поставлених стратегічних цілей. Цей етап називається реінжинірингом бізнес-процесів.

Сучасний підхід до управління підприємством ґрунтується на думці, що автоматизоване управління будується на інших принципах, ніж управління в доком’ютерний період, і вимагає докорінної перебудови всієї системи управ­ління з погляду виконання основних функцій та зв’язків між ними.

Існує інструментарій, яким користуються інженери з управління, аналі­тики і проектувальники ІС. Цей інструментарій називається CASE-засобами (Computer Aided Software/System Engineering) - сукупність методологій аналізу, проектування, розробки і супроводу складних програмних систем, підтримана комплексом взаємопов’язаних засобів автоматизації. Проте, слід зазначити, що зараз не існує таких систем, які б повністю забезпечували генерування повно­цінних програмних модулів, що повністю відповідають встановленим вимогам.