2. Аксіологічні аспекти трудового права.

Дисертація Панасюка О.Т.: розглядає аксіолог аспект не через функції галузі, а скоріше через її принципи. Мета галузі – забезпечити ідеали, що сформувалися завдяки історичному розвитку.

Аксіолоічний аспект полягає в економічному контексті. Трудове право здійснює регулюючий вплив на трудові відносини, які є складовою виробничих відносин шляхом впливу на трудову поведінку усіх її учасників:

- являє собою правовий механізм поєднання засобів виробництва та працівників;

- Норми про розподіл, перерозподіл отриманого суспільного продукту (у вигляді винагороди за працю, формування суспільниз соціальних фондів тощо);

- Правила про умови відтворення робочої сили.

Під аксіологією [гр. аxios цінний + ... логія] розуміється «філософське вчення про цінності». У більш розгорнутому вигляді аксіологія - це «філософське вчення про природу цінностей, їх місце в реальності і про структуру ціннісного світу, тобто про зв'язок різних цінностей між собою, з соціальними і культурними факторами і структурою особистості. Для аксіології права (в тому числі і трудового) найбільш важливі зв'язки загальнолюдських цінностей з правовими явищами, особливо ті принципи і норми, які мають як юридичний, так і морально-ціннісний характер. З позиції теорії природного права і юридико-лібертарной концепції праворозуміння онтологія і аксіологія права взаємопов'язані. Ідеї загальної свободи, формальної рівності, справедливості та гуманізму, що представляють собою сутність права (а разом з ним природного права) одночасно є вищими морально-правовими цінностями, хоча і не вичерпують останні. Слід розглянути такі загальноправові цінності як справедливість, рівність, свобода.

Справедливість - це, з одного боку, правове явище, що належать до самої сутності права, одному з основних відмінних ознак права, принципів права, а, з іншого боку, феноменом моралі, оскільки виступає ідеєю, визначальною моральні засади суспільства. Отже, ідею справедливості можна назвати морально-правовим принципом.

Цікаві міркування Р.З. Лівшиця, який пояснює феномен справедливості на прикладі інституту заробітної плати: «У розподільних відносинах справедливість є відповідність між діями громадянина, його трудовим внеском і у відповідь реакцією суспільства. Це означає, що трудове законодавство, наприклад, покликане встановити механізм справедливої ​​винагороди за працю: той хто великі і краще працює, повинен більше отримати».

Гуманізм - це керівне морально-правове начало, за яким людина визнається вищою цінністю суспільства, права і держави; мірою всіх речей; носієм ряду невідчужуваних недоторканних природних прав.

Обмеження та позбавлення прав і свобод особистості допускається лише у суворо обмежених випадках у спільних інтересах (інтересах суспільства).

Ідея свободи була ключовою в епоху буржуазних революцій. Досить нагадати відоме гасло, під яким проходила Велика французька революція: свобода, рівність, братерство.

Під свободою найчастіше розуміють можливість прояву волі, незалежність, відсутність утисків, обмежень.

Начала свободи проявляються в трудовому праві в двох правових принципах: свободи праці та свободи трудового договору.

Принцип свободи праці - це керівна морально-правова ідея, відповідно до якої ніхто не може бути примушений до праці, індивід вільний сам визначати трудитися йому чи ні і яким саме видом трудової діяльності займатися.

Принцип свободи трудового договору є спільне морально-юридичне становище, що означає вільне волевиявлення працівника і наймача з питань встановлення, зміни та припинення трудових відносин між ними.

Показником цінностей у трудовому праві є обсяг потреб, які задовольняються з його допомогою. Ці потреби відображаються у предметі трудового права. Тому предмет ТП є елементом цінісної структури.