7. Проблеми кодифікації трудового законодавства України.

Крім КЗпП, який є основою системи трудового законодавства України, до складу цієї галузевої структури належать також цілий ряд законів з окремих найбільш важливих інститутів трудового права. Значна більшість головних положень цих законодавчих актів вже інкорпоровано до чинного КЗпП шляхом прийняття окремих законів про приведення кодексу у відповідність з цими законами, що хоч і не вписується в загальноприйняті правила рекодифікації, але зумовлено об’єктивною неможливістю нормального розвитку кодифікаційних процесів в умовах перехідного періоду.

Норми трудового законодавства містяться також в деяких законах комплексного характеру, які крім того наповнені нормами адміністративного, фінансового, господарського права та деяких інших галузей права.

Характерною особливістю сучасного трудового права є те, що до форми його зовнішнього виразу належить досить значна кількість підзаконних нормативних актів. В них містяться тисячі норм трудового права. При цьому деякі з них нерідко вступають у суперечність з актами, вищими за юридичною силою рівнем.

Ще однією особливістю форми сучасного трудового права є те, що в Україні продовжують застосовуватись деякі законодавчі акти колишнього Союзу РСР або їх окремі положення.

Особливо потрібно наголосити, що останнім часом важливою складовою частиною законодавства України про працю стають міжнародні договори про працю, до яких, зокрема, належать і Конвенції МОП, ратифіковані Україною, а також відповідні Рекомендації цієї міжнародної організації. Зазначимо, що Україна (самостійно або у складі СРСР) ратифікувала на сьогодні більше 50 Конвенцій МОП, в тому числі практично всі Конвенції, які віднесені МОП до числа основних.

Отже, існують достатні підстави аби констатувати, що в Україні активно йде процес формування нормативно-правової, в тому числі законодавчої, бази для забезпечення регулювання трудових відносин в умовах ринкової економіки.

 Кодифікація трудового законодавства 

За таких умов важливого значення набуває чітке окреслення основних принципових положень майбутньої кодифікації трудового законодавства, яке виступатиме головним засобом правового регулювання трудових відносин найманих працівників. Передусім необхідно на законодавчому рівні розкрити нове конституційне поняття права на працю, як можливості кожного громадянина заробляти собі на життя працею, яку він обирає або на яку вільно погоджується, а також окреслити коло відносин, які регулюються законодавством про працю.

При цьому дуже важливо відобразити у новому кодексі основну мету та завдання правового регулювання відносин найманої праці, зазначивши, що трудове законодавство покликане досягти оптимального поєднання інтересів усіх учасників трудових відносин, перш за все працівників та роботодавців.

Необхідно, щоб у результаті кодифікаційних робіт у Трудовому кодексі отримали своє правове закріплення основні принципи регулювання трудових відносин. Вони повинні органічно випливати з загальнолюдських соціальних принципів, моральних засад та норм міжнародного права. Принципи правового регулювання найманої праці мають стати основою усієї системи правового забезпечення трудових відносин і визначати основні напрямки соціальної політики у сфері суспільної організації праці. При визначенні цих принципів варто використати Декларацію Міжнародної організації праці щодо основних принципів та прав у сфері праці 1998 року, Європейську соціальну хартію (переглянуту) 1996 року, Хартію основних соціальних прав трудящих 1989 року та Хартію основних прав ЄС 2000 року, інші міжнародні документи.

Важливо також, щоб нове трудове законодавство нашої держави виходило зі необхідності забезпечення свободи праці, за яким людина володіє невід‘ємним та виключним правом вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, яке забезпечується державою, заборони примусової праці, рівності трудових прав громадян України та заборони дискримінації у трудових відносинах.

Ще однією умовою успішної кодифікації трудового законодавства мають стати норми, які визначатимуть структуру та ієрархію законодавства про працю України.

Визначальними для усього трудового законодавства має стати окреслення сфери застосування Трудового кодексу. Тут необхідно виходити з найновіших досягнень правового забезпечення трудових відносин у зарубіжних країнах, враховуючи при цьому вітчизняний досвід, специфіку ринкових перетворень, які відбуваються у нашій країні та необхідність адаптації вітчизняного законодавства до правил регулювання найманої праці, що вироблені європейською спільнотою.

Лише за умови врахування усіх цих засадничих положень є надія, що майбутня кодифікація трудового законодавства буде проведена на належному рівні і новий трудовий кодекс відповідатиме кращим зразкам законодавчого акта ринкової економіки.