6. Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості

Виховання в розвитку і формування особистості людини виконує такі функції:

- організовує діяльність, в якій розвивається і формується особистість;

- підбирає зміст для розвитку і формування особистості;

- усуває впливи, які можуть негативно позначитись на розвитку і формуванні особистості;

- ізолює особистість від несприятливих для її розвитку і формування умов.

Виховання не тільки визначає розвиток, а й само залежить від розвитку, воно постійно спирається на досягнутий рівень розвитку. Виховання формує особистість, веде за собою розвиток, орієнтує на процеси, які ще не дозріли, але перебувають у стадії становлення.

7. Роль спадковості і середовища в розвитку і формуванні особистості

Спадковість - це відновлення у нащадків біологічної подібності. У спадковість передаються: тип нервової системи, деякі безумовні рефлекси (оборонний, орієнтовний), к . онституція тіла, зовнішні ознаки та власне людські задатки (високоорганізований мозок, задатки до мови, ходіння у вертикальному положенні, до окремих видів діяльності).

Середовище - все те, що оточує дитину від народження до кінця життя, починаючи з сімї, ближнього оточення і кінчаючи середовищем соціальним, в якому вона народжується і яке створює умови для її розвитку і виховання. У середовищі людина соціалізується, соціалізація - процес двобічний. З одного боку індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми, з другого - активно входить у систему соціальних звязків і набуває соціального досвіду.

8. Рушійні сили і закономірності розвитку особистості

Рушійними силами розвитку особистості є такі внутрішні і зовнішні суперечності: асиміляція і дисиміляція; збудження і гальмування; емоційна сфера (задоволення і незадоволення, радість і горе); спадкові дані і потреби виховання; рівень розвитку особистості і її ідеал, потреби особистості і її моральний обовязок; домагання особистості і її можливості.

До закономірностей розвитку особистості належать:

- розвиток особистості має наслідувальний характер;

- особистість людини розвивається під впливом середовища;

- людська особистість розвивається внаслідок впливу на всі сторони її психіки;

- людина розвивається в діяльності;

- зміна особистості вимагає зміни ставлення до неї. 9. Роль діяльності, активності і спілкування в розвитку і формуванні особистості.

Діяльність - важлива форма прояву активного ставлення людини до оточуючої дійсності. На анатомо - фізіологічний, психічний і соціальний розвиток особистості впливають такі види діяльності: ігрова, навчальна, трудова, спортивна, художня і громадська.

Спілкування - один з універсальних способів вияву групової форми буття людей. Залежно від характеристик партнерів спілкування може бути різних видів: особистість - особистість, особистість - група, особистість - колектив, група - група, колектив - колектив. За змістом воно може бути ділове (формальне) і особисте (неформальне).

10. Вікова періодизація розвитку особистості

Вікова періодизація - це поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періди), що вимірюються роками. В педагогіці шкільний вік поділяють на :

- молодший шкільний вік (6-7 до 11-12 років;

- середній шкільний вік (підлітковий) ( від 12 до 15 років)

- старший шкільний вік (юнацький) (від 15 до 18 років).

Кожній віковій групі властиві певні анатомо - фізіологічні, психічні і соціальні властивості, які називають віковими властивостями.

У кожній групі є значні індивідуальні відмінності, які визначаються природними задатками, різними життєвими умовами і вихованням дитини. Ці особливості називають індивідуальними. До них належать також акселерація - випередження в фізичному і психічному розвитку своїх однолітків і ретрадація - значне відставання дитини від своїх однолітків.