Міжпроцесова взаємодія. Технологія відображуваної пам'яті

Ще однією категорією засобів міжпроцесової взаємодії є відображувана пам'ять (mapped memory). У ряді ОС відображувана пам’ять є базовим системним механізмом, на якому ґрунтуються інші види міжпроцесової взаємодії та системні вирішення. Звичайно відображувану пам’ять використовують у поєднанні з інтерфейсом файлової системи, в такому разі говорять про файли, відображувані у пам'ять (memory-mapped files).

Ця технологія зводиться до того, що за допомогою спеціального системного виклику (зазвичай це mmapO) певну частину адресного простору процесу однозначно пов’язують із вмістом файла. Після цього будь-яка операція записування в таку пам’ять спричиняє зміну вмісту відображеного файла, яка відразу стає доступною усім застосуванням, що мають доступ до цього файла. Інші застосування теж можуть відобразити той самий файл у свій адресний простір і обмінюватися через нього даними один з одним.

Взаємодія потоків. Блокування читання-записування. Синхронізація за принципом бар'єра.

Блокування читання-записування — це синхронізаційний примітив, для якого визначені два режими використання: відкриття для читання і відкриття для записування. При цьому повинні виконуватися такі умови:

будь-яка кількість потоків може відкривати таке блокування для читання, коли немає жодного потоку, що відкрив його для записування;

блокування може відкриватися для записування тільки за відсутності потоку, що відкрив його для читання або для записування.

Розрізняють два типи блокувань читання-записування: з кращим читанням і з кращим записом. Відмінність між ними виявляється тоді, коли потік намагається відкрити таке блокування для читання за умови, що він робить це не першим і що є призупинені потоки, які очікують можливості відкрити це блокування для записування.

У разі кращого читання потік негайно відкриває блокування для читання і продовжує свою роботу незалежно від того, є потоки-записувачі, що очікують, чи ні. Потоки-записувачі продовжують своє очікування.

У разі кращого записування за наявності потоків-записувачів, що очікують, потік-читач припиняється й не буде поновлений доти, поки всі записувачі не виконають свої дії і не закриють блокування.

Бар’єр — це блокування, яке зберігають доти, поки кількість потоків, що очікують, не досягне деякого наперед заданого числа, після чого всі ці потоки продовжують своє виконання. Для роботи із бар’єрами використовують тип pthread_barrier_t. Ініціалізацію бар’єра здійснюють за допомогою функції pthread_barrier_init(). Очікування на бар’єрі відбувається у функції pthread_barrier_wait(): int

Основи технології віртуальної пам'яті. Багаторівневі таблиці сторінок. Реалізація таблиць сторінок в архітектурі іа-32

Щоб адресувати логічний адресний простір значного обсягу за допомогою однієї таблиці сторінок, її доводиться робити дуже великою. Щоб уникнути великих таблиць запропоновано технологію багаторівневих таблиць сторінок Таблиці сторінок самі розбиваються на сторінки, інформацію про які зберігають в таблиці сторінок верхнього рівня. Кількість рівнів рідко перевищує 2, але може доходити й до 4. Коли є два рівні таблиць, логічну адресу розбивають на індекс у таблиці верхнього рівня, індекс у таблиці нижнього рівня і зсув.

Ця технологія має дві основні переваги. По-перше, таблиці сторінок стають менші за розміром, тому пошук у них можна робити швидше. По-друге, не всі таблиці сторінок мають перебувати в пам’яті у конкретний момент часу. Наприклад, якщо процес не використовує якийсь блок пам’яті, то вміст усіх сторінок нижнього рівня невикористовуваного блоку може бути тимчасово збережений на диску. Архітектура ІА-32 використовує дворівневу сторінкову організацію, починаючи

з моделі Intel 80386.

Таблицю верхнього рівня називають каталогом сторінок (page directory), для кожної задачі повинен бути заданий окремий каталог сторінок, фізичну адресу якого зберігають у спеціальному керуючому регістрі cr3 і куди він автоматично завантажується апаратним забезпеченням при перемиканні контексту. Таблицю нижнього рівня називають просто таблицею сторінок (page table).

Лінійна адреса поділяється на три поля:

каталогу (Directory) — визначає елемент каталогу сторінок, що вказує на потрібну таблицю сторінок;

таблиці (Table) — визначає елемент таблиці сторінок, що вказує на потрібний фрейм пам’яті;

зсуву (Offset) — визначає зсув у межах фрейму, що у поєднанні з адресою фрейму формує фізичну адресу.

Розмір полів каталогу і таблиці становить 10 біт, що дає таблиці сторінок, які містять 1024 елементи, розмір поля зсуву — 12 біт, що дає сторінки і фрейми розміром 4 Кбайт. Одна таблиця сторінок нижнього рівня адресує 4 Мбайт пам’яті (1 Мбайт фреймів), а весь каталог сторінок — 4 Гбайт.

Елементи таблиць сторінок всіх рівнів мають однакову структуру. Виокремимо такі поля елемента:

прапорець присутності (Present), дорівнює одиниці, якщо сторінка перебуває у фізичній пам’яті (їй відповідає фрейм); рівність цього прапорця нулю означає, що сторінки у фізичній пам’яті немає, при цьому операційна система може використати інші поля елемента для своїх цілей;4 20 найбільш значущих бітів, які задають початкову адресу фрейму, кратну 4 Кбайт (може бути задано 1 Мбайт різних початкових адрес);

прапорець доступу (Accessed), який покладають рівним одиниці під час кожного звертання пристрою сторінкової підтримки до відповідного фрейму;

прапорець зміни (Dirty), який покладають рівним одиниці під час кожної операції записування у відповідний фрейм;

прапорець читання-записування (Read/Write), що задає права доступу до цієї сторінки або таблиці сторінок (для читання і для записування або тільки для читання);

прапорець привілейованого режиму (User/Supervisor), який визначає режим процесора, необхідний для доступу до сторінки. Якщо цей прапорець дорівнює нулю, сторінка може бути адресована тільки із привілейованого режиму, якщо одиниці — доступна також і з режиму користувача;

Прапорці присутності, доступу і зміни можна використовувати ОС для організації віртуальної пам’яті

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 20