24. Проблеми правосуб’єктності трудового колективу

Трудова правосуб'єктність трудового колективу — це визначена нормами трудового права правова властивість належно організованого колективу працівників через уповноважені органи (представників) мати, здійснювати (набувати, виконувати) трудоправові  повноваження, а також пов'язані з ними трудові права й обов'язки.

По-перше, це питання виникнення правоздатності. На нашу думку, правоздатність повинна виникати у трудового колективу з моменту його створення, але цей момент практично неможливо визначити.

По-друге, це питання виникнення дієздатності трудового колективу. Ми вважаємо, що момент виникнення дієздатності трудового колективу повинен збігатися з моментом виникнення його правоздатності, а не з моменту проведення перших загальних зборів (конференції) трудовго колективу як зазначається в юридичній літературі. Це зумовлено тим, що трудовий колектив, як і будь-який інший суб’єкт права, отримавши здатність, реальну можливість своїми діями набувати та реалізовувати права і виконувати обов’язки, може і не скористатися нею. Проте, це не означає що в нього ще не виникла дієздатність.

По-третє, це питання наявності у трудового колективу деліктоздатності. Фактично, трудовий колектив як єдине ціле не несе відповідальності за скоєні ним порушення законодавства, оскільки його неможливо притягнути до відповідальності, а отже і не має деліктоздатності. Не дивлячись на те, що є колективна (бригадна) форма матеріальної відповідальності, внаслідок притягнення працівника до такої форми відповідальності, останній зазнає негативних наслідків індивідуально, а не як член трудового колективу. Це ж простежується і при притягненні членів трудового колективу до інших видів юридичної відповідальності.

Стосовно моменту виникнення право- та дієздатності трудового колективу, то можна припустити, що трудовий колектив створюється в момент виникнення трудових правовідносин між певною кількістю працівників та роботодавцем, і з цього моменту цей колектив має право реалізовувати надані йому законом права.

Всі ці проблеми, в першу чергу, зумовлені невизначеністю правового статусу трудового колективу, бо він не є ні юридичною, ні фізичною особою.

Таким чином, можна зробити висновок, що трудовий колектив, не маючи всіх елементів правосуб’єктності, є специфічним суб’єктом трудового права України в силу наявності спеціального закону, що регламентує його діяльність, надає йому певні права.

25. Проблеми правосуб’єктності професійних спілок.

Проблеми:

1. Не досконале визначення поняття профспілка. Немає чітко визначених ознак. Було б бажано запозичити досвід інших держав. Зокрема гарантування незалежності профспілок, як від влади, так і від роботодавця.

2. Починаючи із створення профспілки, виникають певні проблеми щодо визначення моменту з якого її діяльність вважається законною (з моменту затвердження статуту чи з моменту реєстрації). По суті має бути з моменту затвердження статуту (і так воно по закону), але фактично виходить так, що потрібна ще й подвійна реєстрація самої профспілки як юридичної особи…

3. Проблема членства у профспілках. Зокрема, не дозволяється утворювати профспілки таким категоріям працівників як: суддям, працівникам МВС, СБУ, військовослужбовцям, та ряду інших… право у них таке повинно бути, але з певним спеціальним врегулюванням (наприклад передбачити інші засоби боротьби за свої трудові права… не шляхом страйків, а якимись іншими). По факту є ситуація, коли право утворювати профспілки (передбачене конституцією і міжнародними конвенціями) обмежується, що є неприпустимим. Адже таким чином на такі надзвичайно важливі категорії працівників легко повпливати і маніпулювати, що може призвести то залежності судової гілки влади і є реальна загроза встановлення диктатури певної групи осіб, які і є цими маніпуляторами.

4. В законі передбачені тільки дві функції: захисна (головна) і представницька (похідна)… Є пропозиції розширити їх додавши такі як: контрольна, виробнича, та інші. Також сама проблема полягає у розширенні повноважень профспілки, потрібно надати право законодавчої ініціативи на національному рівні (федерації профспілок)

5. Проблема також полягає у тому, що в законі зазначено тільки право профспілок на захист прав. І немає ніякої відповідальності за не виконання функції профспілок. Це суттєво впливає на сумлінне здійснення функцій, що призводить до зниження захищеності працівників. Тому потрібно замінити права – обов’язками і встановити відповідальність за невиконання функцій.

6. Занадто затянута і складна процедура оголошення страйку (одна з найбільш дієвіших форм захисту прав, по суті законодавчо не достатньо врегульована детально, а там де є регулювання, то воно є проблемним з наявністю багатьох колізій і прогалин)

7. Неясно як врегульовувати відносини, коли на підприємстві утворюється декілька профспілок…