15.Ордерна система п'ять ордерів

П'ять ордерів на ілюстрації з трактату Віньоли

Коротка характеристика п'яти ордерів

Тосканський ордер

• Спрощений варіант доричного ордеру

• Стовбур (фуст) колони не має канелюр

Доричний ордер

• Відсутність бази колони (У давньогрецькій архітектурі)

• Канелюри колони примикають одна до одної без доріжок між ними

• Капітель колони складається з абаку, ехіна і абаки

• Поверхня фризу являє собою чергування тригліфів і метоп

Іонічний ордер

• Канелюри колони розділені доріжками

• Капітель має дві протилежно розміщені волюти

• Фриз не поділений на тригліфи та метопи

Коринфський ордер

• Являє собою дальший розвиток іонічного ордеру

• Канелюри колони розділені доріжками

• Пишна подовжена капітель має невеликі наріжні волюти та вкрита стилізованим листям аканту

Композитний ордер

• Являє собою поєднання коринфського та іонічного ордерів

• Тут коринфська капітель має великі іонічні волюти

16,17,18 витікаючі з 15

19.громадські споруди стародавньої греції

Крім храмів грецькі зодчі зводили багато інших архітектурних споруд громадського характеру: стадіони, палестри (зал для гімнастичнихвправ), житлові будинки, театри (Одеон). Театри у Греція розташовувалися на схилах пагорбів. Поперек схилу робилися підмостки для глядачів, внизу перед ними зводили сценічний майданчик для виступів хору - «орхестру», а актори перебували на естраді, «Скене».Найбільший театр вміщав до 25 тис. глядачів.  Житлові будинки часто мали у центрі прямокутний дворик, куди виходили двері і вікна приміщень. За наявності двох поверхів у верхньому розташовувався гинекей - жіноча частина будинку. Основне приміщення - андрон - призначалося для бенкетів і трапез.  У період еллінізму головною темою архітектури стає містобудування. Будуються нові міста і численні торгові центри, будівництвопроводиться у великих масштабах і швидкими темпами. З'являється необхідність виробити технічні прийоми та теоретичні основи для зведення незліченних будівель різного призначення.

20.охарактеризуйте парфенон

Парфено́н (грец. Παρθενώνας) — головний храм Афінського акрополя, присвячений богині Афіні Парфенос, покровительці міста та всієїАттики; визначна пам'ятка давньогрецького мистецтва.

Був зведений до 438 року до н. е. за 10 років. Зазнав руйнування 1687 року під час облоги Акрополя венеціанцями періоду війни зтурками. У 1801—1803 роках частина скульптур, метоп та фрагментів фризу Парфенона вивезена до Лондона британським послом вОсманській імперії Томасом Брюсом Елгіном і з 1816 року експонуються в Британському музеї. Їх менша частина зберігається в Афінах і експонується в Новому музеї Акрополя, відкритому в червні 2009 року.

Парфенон являє собою мармуровий доричний периптер шириною 30,89 м та довжиною 69,54 м із числом колон — відповідно по 8 та 17, висота колон становить 10,43 м. Відмінна риса Парфенона — те, що внутрішнє приміщення поділялось на дві частини. Головний вхід був облаштований на сході і вів у велику залу — наос, оточену з трьох сторін двоярусною колонадою, де встановили хрисоелефантинну статую Афіни Парфеносроботи Фідія.

21.особливості архітектури древнього риму.

В архітектурі взаємозалежні функціональні, технічні, естетичні начала (користь, міцність, краса). Призначення, функції архітектурного спорудження визначають його план і об'ємно-просторову структуру, будівельна техніка — можливість, економічну доцільність і конкретні засоби його створення. Образно-естетичне начало архітектури пов'язане з її соціальною функцією і виявляється у формуванні об'ємно-просторової і конструктивної структури спорудження. Виразні засоби архітектури — композиція, тектоніка, масштаб, пропорції, ритм, пластика об’ємів, фактура і колір матеріалів, синтез мистецтв і ін.

Архітектура Древнього Риму зробила величезний внесок у світову культуру. У цей період римляни будують головним чином споруди практичного призначення – міські мури, дороги, мости, акведуки, базиліки, складські приміщення, цирки. До нашого часу функціонує Аппієва дорога, побудована у 312 р. до н.е., водопровід Аква Аппіа завдовжки 16 км 617 м – критий канал, місцями порублений у скелі або складений з кам’яних плит і піднятий на підпорки, де цього вимагав рельєф місцевості. Значними громадськими спорудами в Римі були базиліки – великі прямокутні будови з великим залом, розділеним рядами колон на декілька приміщень. Збереглися рештки базиліки Еміліїв.

Центром торговельного і суспільного життя Риму був форум Романум – площа, навколо якої розташовувались культові та громадські споруди: Табулярій (державний архів), храм Сатурна, храм богині Конкордії, базиліка Юлія. Для римської культової архітектури типовим був храм Вести, що мав округлу форму з колонами. Своєрідними були й погребальні споруди – мавзолеї, колумбарії, які мали різноманітні архітектурні форми – у вигляді вежі, хлібного кошика, піраміди тощо.

Римський геній найбільше проявився в організації простору. Для цього римляни звернулися до нових конструкцій – арки і зводу. У Римі зводили величезні зводи з каменю чи, частіше, з бетону; з’єднувальною речовиною служив вулканічний попіл – пуццолана. Бетон заливали в дерев'яні форми – опалубку. Коли бетон застигав, форми видаляли, але оскільки їхнє створення вимагало чималих зусиль і часу, оптимальним рішенням було використання одних і тих самих простіших структур. Якщо арка чи звід зводилися в камені, необхідно було споруджувати тимчасові дерев'яні конструкції-кружала, що підтримували звід до завершення робіт. Саме в інженерно-будівельній справі римляни досягли найвищих результатів.

Архітектура Стародавнього Риму – одна із найбагатших у всьому світі і вона гідна того, щоб займати передові місця в світовій культурі.

22.древньоримська ордерна система.

Тосканський,композитний.

23.Колізей

Колізе́й (лат. Colosseum) — найбільший амфітеатр Стародавнього Риму, символ імператорської могутності.

Розташований в Римі, в улоговині між Еквіллінським, Палатінським і Целієвським пагорбами, на тому місці, де колись був ставок, що належав до «Золотого Будинку» Нерона. Вміщав біля 50 000 глядачів.

Веспасіан

Флавій

24.?????????????????????????

25.готичний стиль

Готична архітектура — період розвитку західноєвропейської архітектури з XII по XVI століття. Готична архітектура замінила архітектуру романської доби і в свою чергу поступилася архітектурі доби відродження. Сам термін «готика» виник саме в добу Відродження для позначки попереднього періоду розвитку архітектури, аби підкреслити відмінності архітектури, що відродила стилістику архітектури Стародавнього Риму і мала значні відмінності (стильові і конструктивні) від середньовічної архітектури.

Костел св. Анни рейнський собор

Ознаки

Високі стрільчасті вікна,склепіння надвисокі,приміщення об’єднані завдяки каркасній системі,колони важливі.

26.Відродження

кінець 13 поч 17 століття В основі культури епохи Відродження (14-17ст) лежить принцип гуман ізму, утвердження гідності і краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил. На відміну від культури Середньовіччя, гуманістична культура Відродження носила світський характер. Жагуча спрага пізнання реального світу і захоплення ним сприяли піднесенню науки і привели до відображення в мистецтві найрізноманітніших сторін дійсності і передали величний пафос багатьом творінням художників.

Важливу роль для становлення мистецтва Відродження мало нове розуміння античної спадщини. Вплив античності найсильніше позначився на формуванні культури Відродження в Італії, де збереглося безліч пам'ятників давньоримського та давньогрецького мистецтва.

Кольори пурпурний жовтий синій коричневий

Лінії на півциркульний геометр малюнок,гориз членування

Форми стилю дахи з баштовими надбудовами,арочні галереї,колонади.

Інтер’єр кесонні стелі,античні скульптури,листяний орнамент.

Констр масивні візуально стійкі

Вікна на півциркульні прямокутні арочні з важким фризом і карнизом,часто спарені.

Двері,портали з важким фризом

27.Андреа Палладіо виробив свій варіант магнатського палацу розробив нову систему пропорцій ордерів,тепер ордер був не декором ,а основним елементом побудови

28.барокко

Архітектура бароко — період в розвитку архітектури країн Західної Європи і Америки (особливо в Центральній та Південній), що охопив приблизно 150—200 років. Період почався в кінці 16 століття і завершився в кінці 18-го. Бароко (як стиль) охопило всі різновиди мистецтва, але найбільш яскраво відбилося в живопису, театрі ( і пов'язаною з ним літературі), музиці, архітектурі.

ОСНОВНІ РИСИ АРХІТЕКТУРИ БАРОКО - у церквах - широкі нефи, іноді овальної форми - часткова або свідома неповнота архітектурних елементів - ефектне використання світла, або сильних контрастів світла і тіні (наприклад, як у церкві Вельтенбурга в Німеччині) або рівномірне освітлення за допомогою кількох вікон (наприклад, як в абатстві святого Мартіна поблизу Штутгарту) - розкішне використання кольорів і орнаментів (фігур з дерева (часто позолочених), гіпсу або штукатурки, штучного мармуру або обробки) - великомасштабні стелі вкриті фресками - зовнішній фасад часто характеризується ефектним центральним виступом - інтер'єр являє собою місце для живопису, скульптури і ліпнина - ілюзорні ефекти, такі як оптичні ілюзії, поява тривимірних об’єктів, а також змішання живопису та архітектурі - грушоподібні купола в баварському, чеського, польського та українського барокко.

29. Рококо́ — реверсований стиль щодо бароко, що в другій половині 18 століття дійшов (з Франції і Австрії) в Україну — до Києва,Львова, а звідси у 1760 — 1770-их pp. Творчим рушієм доби рококо у всіх ділянках культури було еспрі («esprit») на противагу чуттєвості («sensibilité») бароко чи рації («raison») класицизму.

Стиль рококо створений для жінки й пристосований до її смаків і примх. Майже головним словом доби рококо було слово «примха» (каприз). У мистецтві визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами («грайливе» рококо). Він виявився насамперед у розплануванні і декорації інтер'єру (палаців, церков, костьолів). В добу рококо скульптура (переважно поліхромна) стала істотною частиною архітектурної композиції, а орнамент (зокрема у різьбі) набрав форм мушлі («rocaille»). У добу рококо широко розвинулося мист. ремесло — ткацтво, ювелірство, порцеляна, меблі, гобелени.

Вельможі доби рококо поставили за мету щоденні насолоди. Насолодам повині були сприяти розкішні інтер'єри палаців і церков, розкішні сукні, черга свят в садах бароко і в павільйонах влітку, а взимку в палацах. Надміру використовувалась косметика — білила, пудра, рум'яна, чорна фарба(сурма)для брів, мушки. Косметику рясно використовували як жінки, так і чоловіки. Особливого поширення набуло використання мушок на обличчі — розташування мушок мало своє значення для обізнаних в куртуазних іграх вельмож.

В живописі доби рококо переважали свята і театральні вистави, безкінечні закохані пари міфологічних персон. В портретах — всі підкреслено усміхнені, люб'язні, витончені, але це була маска, що приховувала числені недоліки і надзвичайно складні проблеми.

Це був банкет посеред чуми — з штучно скасованими проблемами, туберкульозом, сифілісом, бідністю, смертю.

Примхливе і чудернацьке мистецтво рококо було скасоване новою і могутньою хвилею класицизму кінця 18 століття і стилемампір.

30.Охарактеризуйте стиль класицизм

класицизм кін 17 століття і франції з лат зразковий

Приклад антична спадщина,повернення до неї,ідеальний зразок,чітка геометрія форм,логічність та регулярність планування ,сполучення гладкої стіни з ордерами,усім виглядом мав показати величчя і виразність відмова від проблем повсякденного життя.

Собор св. Павла крістофер рен ,смольний інститут кваренгі буд пашкова у москві баженов.

31.стиль Ампір

Для ампіру є характерним звернення до традицій імператорського Риму з його прагненням до строгої величі та помпезності, холодної елегантності.

В декоративному оформленні архітектурних споруд, меблів та ін. застосовуються військові емблеми, зброя часів Стародавнього Риму, лаврові вінці, крилаті грифони, сфінкси, леви та ін.

32.Особливості архітектури стилю модерн

Модерн

Основними його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум'я, хвилястих ліній, запозичених в природи.

Модерн постав на противагу домінуючому на той час історицизмові як мистецтво молодих людей. Звідси походить німецький варіант назви — Jugendstil, що означає стиль молоді. Архітектурні пам'ятники, створені у стилі ар-нуво, внесені до світової спадщини ЮНЕСКО.^[1][2]

Прагнучи створити новий стиль, представники модерну відмовлялися від історичних запозичень стилю еклектики, використовували умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії і вільного планування, нові технічні та конструктивні засоби для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі рішення підпорядковані єдиному образно-символічному задумі й орнаментальному ритмові.